Ви всі рівні перед смертю!
Не забувайте про це, люди,
За курним життям, круговертю.
Так багато зміните цим ви.

Різниця від тварин ваша у тому,
Що усвідомити дано вам смертність:
Прокляття і Дар одночасно у цьому.
Як жалить! Страшно! Присмеркло!

Не відганяйте цю думку, - зживіться,
Спадку такого ніхто не ждав,
Гідно Людини з нею боріться,
Народиться в цій битві - Ідеал.

Той Ідеал, який в кожному серці,
Уявляли про самого себе і собі,
Дозрілими увійдете в дверці,
Провідними божественної долі.

Адже людина - личинка Бога.
Всемогутністю обдарована вона,
Але замкнена до неї дорога,
Поки деструктивна й підступна.

Який подарунок - призма смерті!
Як точно всякого відображає.
Один живе, як лицар честі,
Іншого в усі тяжкі кидає.

О, як жахливий смерті привид!
Який біль, відчай і сором,- те,
Що приниження, безсилля родить.
Але людина сильніше - вірте!

Ви, незабаром, перестанете боятись,
В обіймах її сильніше стискайте.
І, кінчивши лякати, почне вам усміхатись,
Подругою стане вірною - уповайте.
 

Любить вона вас! Я знаю:
Вона Єдина - очікує!
Вона Єдина - не зраджує!
Вона Єдина - звільняє!

                                                М. Карпинська

Світок ваш впаде. Що тоді?
Що робити будете? Кому молитись?
Чи готові до свободи? Га ???
Як без меж вам буде житись?

Звикли ви: до не треба і не можна.
Мрієте про няньок до сивин,
Чи сподіваєтеся - на Бога і, безбожно -
Живете, брешете всі. Всі як один.

І ось уявіть раптом ... СВОБОДА!
Ні рамок, ні кордонів, ні абсолюта!
Ви - боги. І у кожного своя погода.
І сам ти раб і пан. І нема вже батога.

До чого все це призведе?
Я навіть уявляти це боюсь!
Адже швидко ваша примха пройде.
А далі - кома, штиль і гнусь.

Ні я серйозно. Не жартую.
Можу легко я це зробити.
О, як я над вами регочу ,
Коли стараєтесь мій світ змінити.

Не світ намагайтеся змінити, а себе,
І чим швидше, для кожного є кращим.
Подивишся ... і, нові друзі вже
Увіллються в мій союз значний.

Ума я вам займу, щоб зрозуміти,
Як абсолютно влаштував всю долю.
Питань дурних задавати
Не станете. І, посмієтеся вволю.

Адже напридумали ж собі,
Таких перешкод, перепон, примов,
Що чорт не в'їде й на козі.
Але, Бог не з'їсть, не видасть знов.

Так істина набагато простіша!
Не засліплюйте себе ви дарма,
Любіть птахів і звірів, у гаї і лісі,
Один одного. Ну, а всіх вас — Я.

Любив, люблю й любити буду
Дітей своїх, в усі віки з добра,
І, ні єдиного з вас не забуду,
Я ваша мати, батько ваш і сестра.

М. Карпинська