Захід давно перехворів хворобою сакралізації приватної власності на землю і всемогутності ринку купівлі-продажу. У США 40% земельного фонду належить державі – і ця цифра зростає. Йде постійна скупка державою земельних ділянок, що представляють інтерес для всього народу, наприклад, тих, на яких розвідані корисні копалини – вони масово скуповуються державою і передаються приватникам в концесію на правах довірчого управління – пише Наталія Глоба.

У Німеччині ринок прав оренди незрівнянно більший від ринку продажу: більшість сільгоспземель орендуються (54,5% в Західній Німеччині і 71,1% у Східній), а угоди з купівлею-продажем на рік не перевищують 1% земель.

У Швейцарії земля належить приватним особам, але правила продажу досить своєрідні. Звичайно, це вільний ринок. Для покупців. А от щоб продати ділянку землі в Швейцарії, потрібно принести нотаріально завірені згоди на продаж всіх, без винятку, потенційних спадкоємців продавця, що сильно ускладнює можливість покупця виманити землю обманним шляхом. Та й змінити потім цільове призначення землі покупцеві за життя просто неможливо. А так, якщо без цих деталей, цілком вільний ринок.

У кожній країні є своя модель ринку прав на землю. Національна модель – це система обмежень операцій із землею. У нас планується вільний ринок за якою моделлю? Дивіться відео: