До цього відео ми вже мали зі Зіркою 6 спільних робіт: "Французький репортаж". Але цього разу після проголошеного анонсу настала тривала «тиша». Я чемно не питав Зірку про працю над її задумом: може щось не виходить, може бракує часу, сил?

Зрештою отримав чергове підтвердження Зірчиного соціотипу – «Адміністратор». Одна з головних рис якого – доведення розпочатого до логічного завершення за будь-яких умов.

Тож 9 лютого поточного 2020 року на мою електронну адресу надійшла купа інформації: 67 хвилин відео з Чікаґо, майже півсотні історичних світлин і озвучений сценарій.

Ознайомившись із текстом, почав усвідомлювати складність посталого завдання: у 13-хвилинне відео треба було якимось чином «запхнути» 60 років життя однієї людини, зачепивши життя минулих і прийдешніх поколінь, а також торкнутись життя діаспори, її діяльності, і навіть історичних постатей.

Тільки тепер я повною мірою оцінив довготривалість підготовчого процесу.

Активна спільна праця з монтажу тривала 43 дні. Вже в цей період Зірці, якимось неймовірним чином, вдалося дістати не тільки фото платівки із записаним хором під орудою мами героїні, але й усі зацифровані аудіозаписи. Хіба ж можна було такий матеріал, хоча б фрагментарно, не включити в фінальну версію? Тож наприкінці знаково звучить «Боже великий єдиний...».

Під час спільної дії багато спілкувалися зі Зіркою на дотичні теми. Мене, наприклад, здивував факт запису хору Дратвінських на платівку! І це 1966 року! Виявилось, що все завдяки пожертвам діаспори. На одній зі світлин я побачив священника, але не пізнав Йосипа Сліпого! Досі дивуюсь, як удалося зберегти стільки світлин і листів. Адже історія ця почалася в середині минулого століття...

Розпитую Зірку Вітошинську про історію створення...

В.М. - Як виникла ідея цієї історії?

З.В. - Надихнула мене давно вже порушена тематика україно-американської співпраці на Порталі стратегічних новин "Народний Оглядач", і заснованого тут першого Центру Постіндустріальних Досліджень УКРАЇНА-США.

Хотілось теж висвітлити втілене поняття філософії успіху.

Думала: хто ж, у моєму середовищі, може бути причетний до цих двох тем? І раптом спала мені на думку позаатлантична товаришка Богданка. Та чи погодиться? Довелося відчути розвиток її особистости, чому посприяли численні наші мейли та скайпові розмови. Відповідно, фактаж значно збагатився, звідти тривала затримка над чистою сторінкою, а згодом, наповнення по шви "м'ячика", якого готовила тобі передати...

В ході не першої нашої співпраці вдало виразилася наша з тобою, Вікторе, дуальність. Саме синергія наших соціотипів - мого, "Адміністратора", якого ти згадав, і надійного твого, "Миротворця", з твоїм прозорливим оком, інженерною допитливістю та схильністю до творчої співпраці, дозволило весело завершити цей акробатичний задум. І все ж, його якість оцінять шановні глядачі...

В.М. - Звідки вдалося дістати таку купу історичної інформації?

З.В.

• Насамперед з Америки; до речі, через цю масу даних, зразу виправлю два місця, які уточнила Богданка Дратвінська-Ґолован після ретельного перегляду: 1) сина Рафаеля народила у 36, 1991 року. А з другим чоловіком одружилася 2001 року; 2) уточнюю на 6:45': "Бо створює та керує американською дочірньою компанією в Чікаґо великої французької міжбанківської брокерської компанії, що працює на американмьких ринках фінансових ф'ючерсів";
• з французької глибинки, де живе моя рідна сестра Ляриса (500 км від Парижу), яку щасливо відвідала в розпалі транспортних страйків, і яка старанно зберігає частину родинних архівів;
• з України, куди теж, дивом, щасливо "забігла" в тих же обставинах, бо там зберігає іншу їхню частину родина Бень - окрема їй подяка (!);
• з діяспори, яку примусила визбирувати матеріяли крихітками...

В.М. -  А як зреагувала на це відео сама героїня - Богдана Дратвінська-Ґолован?

З.В. - Судити вже кожному з глядачів, адже маємо справу з наставником позитивної психології:

«Чудова праця, Зірко! Я цілковито впізнаю себе в цьому портреті — ти повністю синтезувала мій стан душі, суть того, ким я є, траєкторію мого життя...».

А це вже стосується твоєї режисури, Вікторе:
«Це справжнє мистецтво таке зробити у 13 хвилинах!
Крім того, мені дуже подобаються наші 2 фотографії, розміщені на початку, і твій грайливий вираз».

Ця стаття англійською мовою.

Щира подяка за співпрацю Родинам Дратвінських та Ґолован, Маркіянові Микулі, Лярисі Вітошинській, Родині Бень, Родині Копчуків, Наталці й Тарасові Горішним, Одарці та Святославові Мазурикам, Ользі Уілсон і Бинидікті Гоуел.

Warm gratitude for cooperation to the Dratvinsky and Golovan families, Markian Mykula, Lara Witochynsky, the Ben' family, the Kopchuk family, Natalka and Tarass Horiszny, Odarka and Svyatoslav Mazuryk, Olha Wilson and Benedicte Howel.