Як колись зауважив Марк Твейн, «історія не повторюється, вона римує». 
1716 року король Пруссії Фрідріх Вільгельм I подарував прикрашений шедевр бароко — Бурштинову кімнату — царю Петру I-му, як жест дружби між Пруссією і Росією, вшанувавши прусо-російський союз проти Швеції. 
Розкішний подарунок, у стилі барокових надмірностей, відправлили в Росію у 18 великих ящиках і встановили в Зимовому будинку в Петербурзі.

Сьогодні Німеччина дарує Росії ще більший подарунок. 
Незважаючи на численні провини Росії — порушення міжнародних норм, вторгнення в Україну, отруєння і арешт Олексія Навального — Німеччина вирішила продемонструвати свою прихильність до Росії, дозволивши докінчити побудову газогону «Північний потік-2».

Адміністрація Трампа підписала закони 2019 і 2020 років, які зупинили будівництво газогону. Однак важливо нагадати, що адміністрація Трампа була готова ще більше тиснути, погрожуючи ввести тарифи на німецький експорт у США, включаючи автомобілі, такі як BMW і Mercedes. 

Це була мова, яку німці зрозуміли і роботи над газогоном припинилися. 
Майже через місяць після того, як нова адміністрація становилась у Білому домі, Росія, за згодою Німеччини, і відчуваючи толерaнтніше ставлення президента Джо Байдена, відновила роботи на останніх сотнях кілометрів газогону.

Початкова реакція адміністрації Байдена була твердою проти газогону. 
Держсекретар США Ентоні Блінкен/Antony Blinken заявив, що він "готовий рішучо зробити все можливе, аби запобігти добудові газогону". 

Однак, 20 лютого їхня позиція змінилася. Речник Нед Прайс/Ned Price заявив, що адміністрація президента Байдена "неохоче введе санкції, якщо невдоволення буде проігноровано". Під час брифінгу він ще раз підкреслив "ми вже деякий час були чіткими, що "Північний потік-2" — погана угода —, і що компанії ризикують санкціями, якщо залучаться. Але, як ми вже говорили, не передбачаємо жодних потенційних санкцій».

Реакції міністрів закордонних справ України Дмитра Кулеби та Польщі Збігнєва Рау не забарилися. "Північний потік-2" позбавить Україну транзитних зборів від існуючих газогонів, які проходять її територією. Вони назвали це "небезпечним, розділюючим проєктом". Небезпечним, тому що, як написала 22 лютого член Робочої групи з національної безпеки Мережі друзів України Дебра Каган, «[США] даючи Європі перепустку на «Північний потік-2» – ще одна перемога Путіна. Є лиш одна перемога цієї домовленості, спрямованої на дезінфікування «Північного потоку-2»: «Владімір  Путін».

Незрозуміло : як це так, що Сполучені Штати, провідна світова військова та економічна сила, мають так мало впливу на такого союзника як Німеччина, в одному з найважливіших питань нашого часу ? Партнер, який, до речі, не вносить своєї частки в НАТО і, додаючи образу до травми, зробив безпрецедентний крок введення німецьких податків на американських військовослужбовців, розміщених у країні. 
Не дивно, що президент Трамп вирішив перекинути американські війська в Польщу, ближче до України, де вони значно дієвіші.

Іронічно також, що поки президент Байден скасовує газогін Keystone, і ставить під загрозу альянс з Канадою, нашим найближчим союзником і торговим партнером, на підставі досягнення глобальних цілей скорочення викидів CO2, він водночас дає перепустку взаємному ворогу, Росії, для продовження будівництва свого газогону, який, у підсумку, буде використаний для шантажу Німеччини і Європи.

США були теж провідним світовим виробником енергії. Революція «fracking» гідравлічного розриву минулого десятиліття встановила рекордний видобуток нафти і газу та дала США енергетичну незалежність і здатність говорити з позиції сили. 

Президент Байден кількома ударами пера поставив під загрозу цю позицію. 
Він закрив газогін Keystone і ввів правила, щоб обмежити гідравлічний розрив і нафтогазову галузь. Такі кроки грають безпосередньо на користь Росії, роблячи Захід заручником російської нафти і газу. 

У недавній редакції Der Spiegel під назвою «Російський газогін є найбільшим зовнішньополітичним збентеженням Німеччини», Матьє фон Рор/Mathieu von Rohr ствердив, що «безкомпромісна позиція Німеччини не тільки розколола ЄС, а й загрожує сквасити відносини з США. Країни Балтії поділяють страх Польщі перед російською владою й інстинктивно виступають проти».

З моменту створення газогону багато в Європі цьому противилося, поділяючи занепокоєння Америки з приводу залежности від російської енергетики. 
Дехто вважає це тактикою, щоби дозволити Росії припинити відправку газу через Україну, для ескалації конфлікту; інші навіть назвали його пактом Молотова-Ріббентропа II.

У відповідь, канцлер Ангела Меркель висловила безглуду ідею, що якщо Росія обійде українську газогонну мережу, то вона скоротить російський газ через "Північний потік-2" — повна нісенітниця. Звідки ще Німеччина отримає свій газ? 

Нещодавно президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр/Frank-Walter Steinmeier   і Армін Лашет/Armin Laschet (ймовірний наступник пані Меркель) намагалися виправдати «Північний потік-2» на підставі того, що Росія сильно постраждала під час  ІІ світової війни внаслідок німецького вторгнення і звірств, скоєних проти росіян. Обґрунтування розлютило посла України в Берліні Андрія Мельника, який назвав це «неприпустимим спотворенням історії та прямим ігноруванням непомірних жертв українського народу».

Протягом десятиліть українська транзитна система справлялася з основною частиною поставок російського газу в Європу. Насправді, нема потреби в новому газогоні. Він був побудований в основному за велінням Путіна, щоби покарати Україну. 
«Північний потік-2» зміцнить хватку Росії на європейському енергетичному ринку і покладе край будь-яким геополітичним важелям, які Україна все ще може мати у своїй боротьбі з Росією. 

Коли «Північний потік-2» піде «по потік», переможцем стане путінська Росія, а переможеними будуть Європа, США і, перш за все, Україна. 
Ще страшнішою буде здатність пана Путіна залякувати і шантажувати європейців прийдешнього десятиліття.

Ще більш спантеличуючим було сліпе переконання багатьох американо-українців, що Джозеф Байден буде найкращим для України з часів падіння Совєтського Союзу — див. агіогра́фію пана Байдена "Надія на новий рік" у випуску "Ukrainian weekly" 
з 8 січня 2021 р. з під пера Орестa Дейчаківського/Orest Deychakiwsky :

«Я повністю упевнений, що адміністрація Байдена і Конгрес підтримають Україну (...). 
Можете бути впевнені, що адміністрація Байдена буде підтримувати і розширювати, в міру необхідности, санкції проти Росії...". 

Сьогодні зрозуміло, що така оптимістична оцінка була необґрунтована і помилкова. Солодкі слова підтримки пана Байдена були всього словами. 

У підсумковій аналізі важливі результати. 
Пан Трамп доставив, а пан Байден ні.

Зрештою, щоби вийти зі склaдної ситуaції, цілком імовірно, що для збереження обличчя змонтують якийсь дипломатичний компроміс. 

Який би він не був, можна сказати точно:  буде згубним і шкідливим для України.