«Демократія», яку побудували нинішні керманичі-ліберали, за всіма критеріями, стала демократією меншості, яка з расовим презирством ставиться до … титульної нації. Владці послідовно виражають позицію і захищають інтереси «демократичної меншості», поступово переводячи український народ у становище нелегальних емігрантів, які прибули «з проклятого комуністичного минулого».

Якщо людина живе на легальні доходи, то вона не може пообідати в кафе чи ресторані, купити одяг у звичайній крамниці, скористатися мережею громадських послуг — це для неї недоступно через низьку середньостатистичну заробітну плату.

А правляча псевдо- і ксеноеліта поспішає запровадити європейські ціни на житло, газ, електроенергію, проїзд у громадському транспорті, хоча зарплатня робітника чи службовця в Україні більш як у сто разів нижча за середньоєвропейську. Зрозуміло, що нове економічне середовище — це простір етнічного геноциду.

Зарплатня робітника чи службовця в Україні більш як у сто разів нижча за середньоєвропейську

Агресивне до населення «цієї» країни й панівне духовно-ідеологічне середовище, спрямоване проти будь-яких проявів культурно-історичної пам’яті і традицій українського народу. Пануюча пропаганда спустошує національний пантеон, послідовно упосліджуючи національних героїв, поетів, письменників, творців національної музики, живопису, архітектури.

Чи відзначала влада 410 років від дня народження Богдана Хмельницького в грудні 2005 року? Ні. А чому?..

Відзначаючи день народження Великого Кобзаря, Перший наці-ональний (невідомо якої нації) телевізійний канал не зумів нічого кращого придумати, як запросити відомого україножера Бузину, котрий упродовж багатьох років, користуючись матеріалами чорносотенних організацій, паплюжить українську творчу інтелігенцію не тільки минулого, а й сучасності. Як потрапила ця людина на телевізійний канал — відомо тільки новому керівникові Докаленку, якого, за його словами, рекомендував на цю посаду Президент України В.А. Ющенко. Що це — фатальна помилка чи цілеспрямовані дії?

Далі. Видавництво «Фоліо», яке створив єврейський бізнесмен Красовицький, засновує 2002 року серію «Перлини української культури» і видає в цій серії одну книжку — «Українські сороміцькі пісні», де майже через слово маток, яким, до речі, засмітили українську мову єврейські «естети». Тому що це мова limba critilor (тобто «мова крадіїв»), а крадії в нашій державі хто? Один з найбільших — Рабинович. За що й сидів... Чому не видати це як «Перлини єврейського народу»? Можна й тиражі збільшити. Але цього було замало видавництву «Фоліо», і через деякий час з’являється нова книга «Словник сучасного українського сленгу», де знову ж — єврейський матюк у виконанні Красовицького. Проте цього разу видавництво пішло далі, спотворюючи, наприклад, таке слово, як «блаженний». Для українців воно означає «дуже щасливий», євреї трактують його як «психічно хворий, ненормальний. А ти не знав, що він блаженний? У нього навіть довідка є, від армії закосив». Але ж це знову про своїх, бо вся Україна знає, хто «від тюрми намагався закосити»...

На цьому «талмуді» у «Фоліо» не вистачило сміливості написати «Перлини української культури», зате в кінці книги ви можете прочитати таке: «Кажуть, сленг — як мандрівник. Він завжди десь блукає — ніяк не потрапить до кодифікованої літературної мови. Але де ж іще шукаєш тої життєвої «ходячої» мудрості, як не в живій мовній стихії? Згадайте слова великого українського класика: «Не бійтесь заглядати у словник». То ж не ставтеся до сленгу як до мовного маргінесу, заглибтесь у вивчення — і мова розкриє вам свої секрети». Починаючи з 62 сторінки, можна нарахувати з два десятки слів, близьких до нецензурних, то що — вони відкривають секрети мови? Спитати б у пана Красовицького: чиєї? Адже ті слова не мають жодного стосунку до моєї рідної мови. Як на мене, то з таким самим правом «Фоліо» міг «відкриті» ним слова назвати «Словником сучасного єврейського сленгу».

Нове економічне середовище — це простір етнічногогеноциду

Цю тему можна продовжувати до безкінечності. І нехай спробує хоч одна людина сказати, що це «антисемітизм». Це — антиукраїнізм, диверсія проти української мови, це, зрештою, неповага до титульної нації...

Ще репресивніший характер у провідної гілки четвертої влади — чужинського телебачення. Щохвилини в наші домівки ллються потоки багнюки, наклепів, садистське смакування насильства і збочень, переслідування всього святого, мирного, життєдайного. З ефіру витіснено національну музику, пісню, а національне слово підмінено знущальним жаргоном.

Панує англійська. Це мова панів однополярного світу, до якого представники псевдо- і ксеноеліти хотіли б потрапити. Англійська стала знаковою для тих, кого визнає Захід, хто посвячений і включений у списки кандидатів на вступ до «золотого мільярда», кому доступна дефіцитна інформація. Натомість національна мова стала ознакою ізгойства, ознакою тих кого підозрюють у консерватизмі, традиціоналізмі, патріотизмі, націоналізмі та інших «смертельних гріхах». Тому й знущаються красовицькі з державної мови.

Кожна людина, здатна від-різнити чорне від білого, бачить, що сучасна «ліберальна» прозахідна влада робить все, аби відправити українську націю на звалище історії, здати її «до архіву». Видавці різних країн, мандруючи вулицями Києва, часто запитують: що в місті українського; яка вона, українська мова? Тут пахне західною демонічною циві-лізацією. Поклоніння золотому тільцю, ринку, «західним цінностям» стало державною релігією, державною політикою. Гроші з допоміжної функції стали змістом життя. Все продається і купується. Продати можна й рідну матір, і Батьківщину, і честь, і совість. Хочеться волати: Українці, де ви? Чому можновладці колінкують перед іноземцям, паплюжать все своє, рідне? Де ж ваша гордість за край, у якому ви народилися, де виховувалися і дістали освіту? Чому ви дозволяєте знищувати все українське?

Кожна нація має свій психічний склад, характер, менталітет, систему національних цінностей. І це прекрасно. Не дай Боже жити в нівельованому за західними стандартами світі.

Чим відрізняється наш, український, дух від західного? Широтою, добротою і щедрістю душі, яка протистоїть західній скупості, дріб’язковості й скептицизму. Хоч, звісно, не все в українцях ідеально, але є риси, які становлять їх сутність, характер, відмінність від інших націй. Майже все сьогодні робиться для того, щоб витравити із свідомості українців знання про себе як про людей Великої Української Нації. Замовчуються Арійська й Трипільська цивілізації, слава Українського народу за часів гетьмана Богдана Хмельницького й інших гетьманів і вірних синів України. Руйнуються музеї, бібліотеки, знищується документальна па-м’ять України.

Нам намагаються нав’язати «американські цінності». Це ж які? «Цінності», що полягають у кривавому знищенні індійців? Замість того, щоб вчити всіх «демократії», американцям слід замолити гріхи перед Богом, перед індійським, сербським, іранським та іншими народами світу. Та й інших гріхів у них чимало.

Для нинішньої влади українська нація — «персона нон грата»

З волі «паспортистів», що спираються на теоретичні розробки вчених-«етнологів», змішались в одну купу українці, росіяни, татари, німці, євреї, православні, мусульмани і юдеї. Слово «нація», «національний» як результат західної політичної моди отримує дедалі ширше трактування, що збігається зі значенням слів «громадяни», «населення», «народ». У широко розрекламованих проектах влади немає місця для української нації. Робиться все, щоб розчинити її в загальному населенні країни. Але ж саме український народ становить становий хребет Української держави. Всі інші народи, образно кажучи, «ребра» нашої держави. Саме українці — державоутворююча нація. Нація, яку ліберали і влада не хочуть бачити.

Така політика призвела до пограбування й знищення трудящих мас, до алкоголізму й наркоманії, зниження народжуваності, збільшення смертності, зменшення кількості українців. Деякі депутати стверджують, що через певний час титульна нація перетвориться у звичайних нацменів. Саме такий розвиток подій і відповідає потаємним цілям «ліберальних» українських і західних політиків. Встановлено навіть квоту для українців на найближчі десятиліття — не більше 15 мільйонів чоловік.

Для нинішньої влади Українська нація виявилася «персоною нон грата». Тому виживання й збереження української нації, поставленої «реформаторами» на межу моральної та фізичної деградації, — головне завдання української інтелігенції, усіх патріотів сучасної України