Австрією трясла передвиборна лихоманка. Заворушилися, як мурашки, нероби-політики різних мастей у надії здобути тепленьке місце. Франко бачив їх, як на народних зборах розпиналися, буцімто готові йти на муки за народ, а потім програвали в карти тисячі і благали кредиту у ворогів того народу. Бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі тут же доносили ворогам про все, що діялося в їхньому таборі. Він бачив учителів, що перед молоддю обпльовували науку і лаяли саму ту молодь, що горнеться до школи, прагнучи освіти. Бачив священиків, що прилюдно обурювалися на кожного, хто посмів хоч несміливим слівцем осудити їх, а самі проводили ночі за картами та пиятикою і підіймали на сміх своїх власних собратів. Бачив те все і не міг мовчати.