Іван Франко

Це оригінальний текст. Існує ще переписаний текст і значно змінений за радянських часів Рильським

Я вже колись публікував матеріал про поему-казку Лис Микита. Але тоді я не знав про дослідження Олега Березюка, і в мене були сумніви, чи можна рекомендувати цей анімаційний фільм сучасним дітям.

Ще наприкінці ХІХ століття на Західній Україні учасники передвиборчих перегонів активно вдавалися до «чорних» технологій: купували голоси, ставили палки в колеса конкурентам. Що таке підступи опонентів, добре знав Іван Франко, який кілька разів балотувався до сейму як один із лідерів української радикальної партії.

Молодь Франкового краю співає пісню під аконпанемент відомої в світі мелодії.

Австрією трясла передвиборна лихоманка. Заворушилися, як мурашки, нероби-політики різних мастей у надії здобути тепленьке місце. Франко бачив їх, як на народних зборах розпиналися, буцімто готові йти на муки за народ, а потім програвали в карти тисячі і благали кредиту у ворогів того народу. Бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі тут же доносили ворогам про все, що діялося в їхньому таборі. Він бачив учителів, що перед молоддю обпльовували науку і лаяли саму ту молодь, що горнеться до школи, прагнучи освіти. Бачив священиків, що прилюдно обурювалися на кожного, хто посмів хоч несміливим слівцем осудити їх, а самі проводили ночі за картами та пиятикою і підіймали на сміх своїх власних собратів. Бачив те все і не міг мовчати.

Пропоную прочитати рекомендовану Арсеном Дубовиком книгу Іван Франко - Сотворення світу (1918) в ( на мій погляд ) кращому форматі...

"Усе те, в що досї вірило ся як в неоспориму, бо самим Богом обявлену правду, розсипаєть ся в порох" (І.Франко). Найнебезпечніший твір Франка. Таким вважали свого часу непримітну на перший погляд брошуру „Біблійне оповідання про сотворення світу в світлі науки". Вона настільки шокувала галицьких клерикалів, що брошуру просто знищили.

Загальновизнано, що до класичних типів політичних ідеологій належать лібералізм, консерватизм, соціалізм. Нерідко до них додають комунізм, анархізм, націоналізм. Іноді – фундаменталізм. Але це сьогоднішня «класика». А от століття тому було по-іншому, і тодішній стан справ становить для нас не лише академічний інтерес: він дозволяє подивитися на ідеології в їхньому розвитку, коли назва залишається та сама, а зміст істотно змінюється під впливом соціально-історичної практики. Отож, видається, варто подивитися, які політичні ідеології вважав класичними для свого часу такий кваліфікований експерт, як доктор філософії Іван Франко.