КДБ УРСР

Довідка про націоналістичні та інші ворожі прояви у місті Львові і області. (Документ № 5/2-2739)

Приблизний перелік прикмет для взяття в агентурно-оперативне обстеження осіб, в минулому причетних до діяльності ОУН – УПА… (Документ № 5/2-1167)

Доповідна записка про роботу Управління КДБ УРСР по Львівській області серед колишніх учасників ОУН – УПА… (Документ № 5/2-593 від 27 січня 1981 року)

Його каральна рука комуністичного радянського «правосуддя» не розстріляла, як Василя Охрімовича – очільника розвідувальної служби закордонного представництва УГВР (Українська Головна Визвольна Рада), йому не відрубали прилюдно голову, як колись Кочубею, він помер своєю смертю, але як зрадник великої і святої справи, зневажений і проклятий навіки всім чесним українським людом, як і подобає здихати зрадникам України. Він – це Мирон Матвієйко ("Усміх"), що був головним керівником Служби Безпеки ОУН(Б) та найбільш наближеною до Степана Бандери людиною.

У 2015 році юзер Олег Бутенко нарешті розшифрував і оприлюднив в Інтернеті записки свого діда-чекіста – полковника КДБ СРСР, почесного працівника держбезпеки, Бутенко Бориса Петровича (1911-1989). Це унікальний історичний документ: щоденникові записи! Чому документ унікальний? Практично невідомі випадки, коли співробітники органів державної безпеки СРСР вели щоденникові записи, пов'язані зі службовими обов'язками. Існує велика мемуарна література. Широко відомі, наприклад, спогади П.А. Судоплатова, генерал-лейтенанта держбезпеки СРСР. Але вони були написані ним через 40 років після завершення кар'єри в органах державної безпеки. Тут же ми маємо справу з документом, який, в основному, був написаний під час проведення контррозвідувальної спецоперації на території Польщі. Для нас, українців, ймовірно найцікавіший персонаж з цих записок – це Ріхард Яри, один з лідерів ОУН.

Після «олімпійських чисток» 80-го, коли майже всі українські дисиденти, включаючи членів Української гельсінської групи, виявилися в концтаборах, на Заході склалося враження, що з рухом опору в Україні покінчено. Назавжди або, принаймні, надовго… Тоді і пізніше – у перебудову, коли створювався Культурологічний український клуб, – саме Сергій Набока і його друзі зберегли наступність традиції українського опору тоталітарному режимові. І якби не вони, боюся, що і Народний Рух був би не таким сміливим, і не було б у нас такого могутнього антикомуністичного руху, наявність якого у визначених умовах (після поразки путчистів у Москві) забезпечила незалежність України. У фундамент цієї незалежності Сергій Набока заклав один з найміцніших каменів. (Володимир Малинкович, радянський дисидент, 2003 р.)

Бойовий авангард Комуністичної партії – КГБ – від імені покоління шістдесятників – мертвих і живих – звинувачує ВАСИЛЬ СТУС…

Відображення радянськими істориками партизанського руху як «масової патріотичної боротьби українського народу проти німців» є типовою пропагандистською брехнею!