Уже дві тисячі років племена і народи, що об'єднуються під назвою кельти, привертають увагу істориків, лінгвістів, політиків, націоналістів, і, відповідно, загальну публіку. Істориків привертають, зокрема, внесок кельтів в матеріальний і культурний розвиток Європи, лінгвістів приваблює те, що кельти, за їхніми поняттями, говорили на архаїчному (або не обов'язково архаїчному) типі індо-європейської мови, віднесеним до середини 1-го тис. до н.е. Політики і націоналісти розігрують «кельтську карту», яка стала брендом і важливим чинником у боротьбі за політичну незалежність під назвою «кельтський сепаратизм».