Анатолій Лупиніс належав до покоління українських націоналістів-романтиків. Він не був «бандерівцем», він не був «мельниківцем». Він був Націоналістом. Проголошення Акта незалежності України він зустрів у звичному місці – в тюрмі: «за організацію дій, що порушують порядок» – мітингів протесту проти підписання Союзного договору. На той час за його плечима вже було 28 років перебування у радянських тюрмах, концтаборах, психіатричній лікарні. Після провалу «серпневого путчу ГКЧП» справу терміново закрили і Лупиніс вийшов на свободу. Я познайомився з Анатолієм у 1988 році. В 1989-му ми втрьох: Павло Скочок, Анатолій і я заснували самвидавчий журнал «Золоті ворота». Перше число журналу вийшло в комп’ютерній роздруківці накладом 15 примірників. Потім Лупиніс організував друк наступних чисел журналу в Прибалтиці. Ми часто зустрічалися по справах журналу, на різних протестних заходах, а також в неформальній обстановці, та й за чаркою бувало. І обговорювали поточні проблеми та можливі варіанти розвитку подій… Анатолій чудово орієнтувався в політичному житті України і принципово тримався осторонь від Провідників ОУН – Слави Стецько і Миколи Плав’юка та створених ними структур в Україні; від колишніх політв’язнів, очоливших «націоналістичні» партії. Він неодноразово повторяв: «Слід переглянути стосунки з іншими організаціями й державними структурами. Піти на компроміс, домовитися є можливим навіть з ворогами, тільки не з конкурентами. Ті, хто разом з вами змагають до однієї цілі якраз і є справжніми ворогами. Компроміс з ними неможливий. Україна, яку будують Рух чи УРП, не буде нашою Україною. В цій Веймарській «банановій» республіці ні націоналізмові, ні націоналістам місця не передбачено. Пора відкидати сентименти недавнього минулого на кшталт «сиділи разом», «разом вистоювали на мітингах»… Практична корисність особи справі націоналізму мусить стати критерієм поділу на «своїх» і «чужих». Стаття «Мафія – майбутнє нашого політичного життя» була написана і опублікована ще в далекому 1991 році. Але багато в чому вона виявилася пророчою та актуальною і сьогодні.
