Освячення–Тризуб–Трисуття: досвід українського консенсусу

Після розгадки сенсу герба Володимира Великого виникає запитання, «Що з цим далі робити?»

По-перше, як бути з його графічним зображенням, адже сучасний Тризуб відрізняється від оригінального герба наявністю чотирьох перетинок і «заточеними зубцями».

По-друге, інтерпретація сенсу герба як освячення людини шляхом її взаємодії зі Святим духом і практичного самовдосконалення для багатьох може бути незвичною і взагалі неприйнятною.

По-третє, люди щойно звикли до імені «Тризуб» і «Трисуття», а їм пропонують нове ім’я – «Освячення».

Проблема? Так, але в первинному розумінні цього терміну – як завдання, а не як перешкода. Тобто у нас з’явилася чудова можливість вирішити це завдання і піднести нашу справу на вищий рівень розвитку.

Якщо говорити конкретніше, то розділення думок щодо символіки дає гарну нагоду практично випробувати принцип консенсусу, записаний у Стратегемі 23 дороговказу «25 стратегем НС».

Нагадаю, що йдеться про застосування на сучасному рівні давнього механізму колективного ухвалення рішень. Аж до 19 століття цей звичай проіснував під назвою «копне право» (від слова «купа» – об’єднання).

За нинішнього підходу голосування має три позиції: «за», «проти», «утримався». Його особливістю є відсутність персональної відповідальності (адже рішення колективне) і неминуче виникнення меншості, яка змушена виконувати волю більшості. Тобто автоматично виникає внутрішня опозиція, яка розколює громаду, породжує колективний примус, незадоволення, протидію, саботаж.

Альтернативою є механізм консенсусу, тобто однозгідності. Голосувати «за» мають право тільки ті, які вивчили питання, відтак беруть на себе відповідальність за своє рішення. Кожен, хто голосує «за», повинен вміти раціонально пояснити, чому він підтримує це рішення.

Ті, які не заглиблювались у питання, мають право проголосувати «не заперечую», тобто вони покладаються на думку тих, хто розібрався з питанням і проголосував «за».

«Проти» голосують тільки ті, які можуть раціонально пояснити свою позицію – це ті, які глибоко розібралися у справі й беруть на себе відповідальність за своє волевиявлення.

Що далі? Перемагає більшість? Ні!

Якщо група «за» і група «проти» мають раціональні аргументи, то вони вступають в інтелектуальну дискусію і намагаються дійти згоди. Це реально, адже істина завжди одна, тому розумні й чесні люди спроможні досягти її, навіть якщо вони рухаються до неї з різних сторін. В ідеальному випадку вони доходять згоди, рішення уточнюють, одностайно ухвалюють і всі дружно їх виконують. Внутрішня опозиція і розкол відсутні.

Проте може статися, що протилежні сторони не змогли дійти згоди. Чи можна це використати на користь організації? Так! У цьому випадку меншість не підпорядковується більшості, а створює свій альтернативний проект, який починає змагальність з проектом більшості. Обидва проекти спрямовані на досягнення тієї самої мети.

Змагальність – це річ, яка в багатьох випадках може бути ще кориснішою за одностайність. Наявність проектів, що змагаються, створює внутрішню динаміку, відтак суперечності працюють на спільну справу.

Але для того, щоб альтернативні проекти приносили користь, не порушуючи цілісності і єдності організації, вони мають відповідати двом умовам:

1. Всі внутрішні проекти, зокрема альтернативні, мають відповідати спільній меті та внутрішнім правилам (статуту, конституції) громади, в нашому випадку – дороговказу «25 стратегем НС».

2. Змагальність має бути чесною. Сенс чесної змагальності полягає в тому, що перевага досягається посиленням себе, а не ослабленням іншого. Тому що посилення кожного учасника змагань створює додаткові стимули для інших учасників, отже сприяє інтенсивнішому розвитку всієї системи. Натомість нечесна (неправильна) змагальність послаблює ці стимули і руйнує інші елементи системи. Це як у футболі: перемагати можна за рахунок власної техніки і сили, а не шляхом ламанням ніг конкурентів.

У випадку виконання цих двох умов обидві групи йдуть до спільної мети, але різними шляхами. Вони залишаються колегами і мають статус «своїх», ближніх. 

Проте можливі випадки, коли альтернативна група не виконує однієї з цих двох обов’язкових умов: не визнає спільної мети або не хоче грати за правилами. В цьому випадку вона відлучається від організації і набуває статусу «чужі» з усіма відповідними наслідками.

Якщо у звичній «демократичній» моделі внутрішні конфлікти заганяються всередину і стають причиною відкритого чи прихованого руйнування цілісності, то у «солідарній» моделі конфлікти або раціонально долають, або використовують на прискорення загального розвитку. Вся змагальність відбувається всередині певних рамок, головними з них є місія, мета, критерії досягнення мети, персональна відповідальність керівників і чіткий механізм забезпечення цієї відповідальності.

А тепер повернімося до герба Української держави. Попередні аргументи учасників дискусії щодо його імені, форми і змісту були висловлені під час обговорення статей:

Розгадано таємний сенс герба Української держави
Сокіл Род і Сокіл Волі
Сокіл Волі чи Трисуття?
Символ Святого духа: сокіл чи голуб?

Маємо усвідомлювати, що висловлене розмаїття думок відбиває різні аспекти, присутні в гербі. Тобто якщо хтось наполягає на своїй точці зору, значить «в цьому щось є», відтак вона не відкидається, а береться до уваги. Тим більше, що справжня символіка багатоаспектна, тож кожен у ній може побачити «щось своє» – те, що з ним резонує.   

Врахувавши різні точки зору, пропоную консенсусне рішення:

1. Форма. Залишаємо існуючий Тризуб з гострими «зубцями», але без перетинок. Це дозволить бачити в ньому все розмаїття образів: зброю, сокола, лебедя, паросток, слова «ВОЛЯ», «РОД» тощо. Відповідно, розширюємо простір для наповнення герба Української держави продуктивними сенсами, карбами, настановами.

2. Зміст. Застосовуємо усе розмаїття інтерпретацій, корисних для нової держави і процесу націотворення: самовдосконалення, ява–права-нава, чоловік–жінка–дитина, озброєність, шляхетність, триєдиний принцип буття, дух–душа–плоть тощо. Кожен розкриває той аспект, на якому краще знається.

3. Ім’я. Для різних ситуацій застосовуємо різні імена: Освячення, Тризуб, Трисуття, Трійця, Сокіл, Лебідь.

А тепер проведемо опитування щодо цієї пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти». Правила такі:  

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.

Почали!