Практична підготовка Похідних груп ОУН під проводом полк. А. Мельника розпочалася вже наприкінці квітня 1941 р. На основі теренової екзекутиви ОУН у Німеччині зусиллями сотника Боді та К. Мельника були розгорнуті спеціальні «вишкільні курси» в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Бреслау. На території Німеччини, Чехії, Франції, а також на прикордонних із СРСР землях - Посянні, Підляшші, Холмщині - почали формуватися групи активних членів ОУН, готових рушити на Схід.
В історії українського національно-визвольного руху особливе місце посідають Похідні групи ОУН - організовані групи націоналістичного активу і відомих діячів Західної України та української еміграції з багатьох країн Європи, що під час Другої світової війни влітку - восени 1941 року були спрямовані Організацією Українських Націоналістів у центральні, східні та південні райони України з метою створення українських органів влади, органів місцевого самоврядування та організації національного громадського, культурного життя на територіях, окупованих нацистською Німеччиною.
Похідні групи були сформовані як ОУН під проводом полковника А. Мельника, так і ОУН (р) під керівництвом С. Бандери.
Практична підготовка Похідних груп ОУН під проводом полк. А. Мельника розпочалася вже наприкінці квітня 1941 р. На основі теренової екзекутиви ОУН у Німеччині зусиллями сотника Боді та К. Мельника були розгорнуті спеціальні «вишкільні курси» в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Бреслау. На території Німеччини, Чехії, Франції, а також на прикордонних із СРСР землях - Посянні, Підляшші, Холмщині - почали формуватися групи активних членів ОУН, готових рушити на Схід. Зокрема найчисленніші з них були створені в районах Грубешів-Кристинопіль (керівник - І. Неболя), Ярослав-Радимно (керівник - І. Малий), Сянік (керівник - Т. Бак-Бойчук).
Водночас опрацьовувалися детальні схеми конспіративних маршрутів переправлення людей, канали перетинання кордонів. Роботу оперативного штабу з підготовки кадрів і мережі нелегальних переходів в Україну очолював Я. Гайвас, який з липня 1940 р. був призначений провідником Крайової екзекутиви ОУН на західних українських землях. Після нападу німецької армії на СРСР та початку відступу радянських військ компактні групи членів ОУН рушили на Схід із різних країн Європи. Провідником ОУН на Східних і Центральних Українських Землях (СУЗ) і заступником Голови Проводу ОУН був призначений відомий український поет і вчений, один із провідних членів ОУН Олег Кандиба (О. Ольжич).
Першим важливим проміжним центром на шляху мобілізованих для переправлення на Схід членів Похідних груп став Краків, де тоді на вулиці Зеленій розташовувалася штаб-квартира ОУН. Згодом епіцентр дій ОУН перемістився у Львів, у якому в будинку на вулиці Академічній, 11 при Крайовій Екзекутиві ОУН на Західних Українських Землях почала діяти референтура СУЗ (інша назва - референтура Сходу), яка безпосередньо координувала процес висилання Похідних груп у Центральну та Східну Україну. Тут відбувалися концентрація та перегруповування кадрів ОУН, остаточно формувався склад Похідних груп та визначалися їхні маршрути. Спершу роботою референтури керував особисто О. Ольжич. Після його від'їзду зі Львова далі на Схід керівництво референтурою деякий час здійснював Я. Шумелда, згодом його перебрав А. Добрянський.
Вже в перші тижні війни референтура СУЗ спрямувала на Схід кілька сот членів ОУН. Загалом за період липень - грудень 1941 року лише безпосередньо через Львів було відправлено понад 850 осіб. Разом з іншими учасниками Похідних груп, рух яких окремо координувався через зв'язкових, у Центральні та Східні українські землі було направлено близько 1600 активістів. Серед них були такі відомі члени ОУН, як О. Ольжич, О. Сеник-Грибівський, М. Сціборський, М. Капустянський, О. Бойдуник, Я. Гайвас, Б. Коник. Я. Шумелда, К. Мельник, М. Михалевич, О. Лащенко, О. Штуль-Жданович, О. Теліга, М. Теліга, І. Рогач, І. Рошко-Ірлявський, О. Чемеринський, П. Олійник, У. Соколовський, П. Ти-мощук, В. Яхно, Р. Фодчук, В. Починок, М. Суховерський та ін. Окремою найчисленнішою похідною групою ОУН став Буковинський курінь (керівник - П. Войновський), у складі якого, за різними оцінками, перебувало від 2,5 до 3 тис. осіб. Учасниками Похідних груп були також і не члени ОУН, зокрема письменник У. Самчук.
Рух Похідних груп ОУН відбувався у трьох основних напрямках. Північний: Дубно - Шепетівка - Житомир - Київ - Полтава - Харків.Центральний: Проскурів - Вінниця - Умань - Кіровоград - Дніпропетровськ - Донбас. Південний: Вінниця - Балта - Одеса - Миколаїв, звідти до Херсона і Криму. Проте на практиці чимало учасників центральної та південної Похідних груп ОУН свій рух здійснювали через Київ, як і члени північної групи. Головною базою Похідних груп на шляху до Києва став Житомир. Саме тут у серпні - на початку вересня 1941 року сконцентрувалися провідні кадри ОУН, направлені на Схід.
За їхньою участю були сформовані органи місцевого самоврядування - обласна і міська управи. Почала створюватися розгалужена мережа українських організацій, в тому числі «Просвіта», став діяти театр, організовувалося українське церковне життя. Протягом вересня 1941 р. в житомирській друкарні було видрукувано перші 17 чисел газети «Українське Слово». Однак у Житомирі планам ОУН було завдано першого тяжкого удару. 30 серпня 1941 р. визначні члени проводу ОУН М. Сціборський та О. Сеник-Грибівський трагічно загинули від пострілів у спину.
Метою Центрального керівництва ОУН на СУЗ було закріпитися в Києві, який мав стати центром усієї діяльности ОУН в умовах війни. Перші учасники Похідних груп в умовах глибокої конспірації прибули в місто вже увечері 19 вересня 1941 р. - в день, коли місто повністю залишили радянські війська і в нього почали вступати передові німецькі частини. Загалом уже протягом вересня - листопада тут було зосереджено понад 1 тис. членів ОУН. Вони стали ініціаторами та учасниками створення київської міської управи, намагалися розбудувати українське громадське та культурне життя, організувати видання української преси.
Окремим завданням було намагання створити українську охоронну поліцію. Учасники Похідних груп ОУН ініціювали започаткування 5 жовтня 1941 року в Києві Української Національної Ради - прообразу представницького органу парламентського типу.
Під егідою міської управи та УНРади було здійснено заходи з відродження роботи шкіл у Києві в першій половині жовтня 1941 р. (діяли близько 70 шкіл та 30 гімназій), поновлено роботу Київського університету (ректор - професор К. Штепа), Київського політехнічного інституту (ректор - професор М. Величківський), Інституту харчової промисловости та Медичного інституту. Було відновлено роботу Української академії наук (президент - академік В. Плотников, вчений секретар - професор Чудинов). Створено Спілку українських письменників (голова - О. Теліга). Почали діяти Спілка українських купців, Спілка інженерів та техніків, Всеукраїнська кооперативна спілка (голова - О. Перевертун), сільськогосподарська кооперативна спілка «Сільський господар» та інші професійні спілки. Було створено Український червоний хрест (голова - О. Левитський), Союз українського жіноцтва (голова - О. Скорубська). Відновлено діяльність «Просвіти» як масової організації. Було надано сприяння у відродженні Української Автокефальної Православної Церкви на чолі з митрополитом Полікарпом, створенні Української Церковної Ради та затвердженні її статуту.
Разом з тим під егідою ОУН у Києві було створено Українське Військове Товариство ім. П. Полуботка, масове молодіжне спортивне Товариство «Січ», Спілку Української Молоді, діяла підпільна друкарня ОУН, у якій друкувалися відозви до населення, інструкції і комунікати для членів ОУН. Було налагоджено видання в Києві 50?тисячним тиражем газети «Українське Слово» (головний редактор - І. Рогач) із літературно-мистецьким додатком - журналом «Літаври» (головний редактор - О. Теліга) та додатком «Останні вісті».
21 листопада 1941 р. заходами ОУН організовано масові публічні відзначення річниці подій 1921 р. під с. Базар Житомирської области, пов'язаних із Другим Зимовим походом Армії УНР та боротьбою за незалежність України. Учасники Похідних груп активно залучали до співпраці представників місцевого населення, які або безпосередньо вступали до ОУН, або співробітничали з цією організацією як прихильники.
У відповідь на діяльність Похідних груп ОУН нацисти розпочали масові репресії проти членів організації та їхніх прихильників. У кінці листопада 1941 р. відбулися перші масові арешти членів ОУН під проводом А. Мельника на Житомирщині. В середині грудня було заарештовано близько 40 співробітників Київської міської управи та всю редакцію «Українського Слова» в повному складі. В січні 1942 р. відбулися арешти серед київської молоді (близько 60 осіб).
У лютому внаслідок масових репресій було заарештовано понад 200 членів і прихильників ОУН, більшість із яких страчено. Переслідування тривали до кінця окупації. Загалом лише в Києві протягом 1941-1943 рр. загинув 621 учасник підпілля ОУН. Серед них - О. Теліга, М. Теліга, І. Рогач, О. Чемеринський, Р. Біда, М. Кузьмик, З. Домазар, П. Олійник, І. Рошко-Ірлявський та ін. Жертвами арештів стали також члени Похідних груп в інших регіонах України. Зокрема, в м. Миколаєві були страчені Б. Сірецький, В. Баранецький, В. Антонюк, В. Малярчук та ін. Частина членів Похідних груп ОУН, що їх розконспірували, але вони уникнули арештів, перейшли в глибоке підпілля і зосере-дилися в західноукраїнських землях, частково взяли участь у партизанській боротьбі в складі бойових груп ОУН та УПА.
З другої половини 1942 - протягом 1943 р. Центральне керівництво ОУН на СУЗ очолював З. Домазар (розстріляний гестапо у вересні 1943 р.). В умовах нацистських репресій навесні 1942 р. на Чернігівщині була створена перша на Наддніпрянщині бойова партизанська група ОУН. 14-15 серпня того ж року в умовах підпілля в Києві відбувся Всеукраїнський з'їзд українських самостійників, до участи в якому, крім членів ОУН, були залучені колишні учасники боротьби за незалежність України 1917-1921 рр., повстанського руху 20?х років, а також інші прибічники відновлення української державности, що виявляли прихильність до ОУН.
Загалом підпілля ОУН діяло на Східних і Центральних українських землях протягом усього періоду німецької окупації і стало однією з героїчних сторінок українського національно-визвольного руху. Пам'ять про полеглих від рук нацистів учасників підпілля ОУН у Києві увічнює символічна могила їх на території Бабиного Яру, на ній встановлено дерев'яний Хрест та плити з прізвищами героїв, імена яких вдалося дотепер встановити.
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Похідні групи ОУН
Світ:
Спецтема:
Практична підготовка Похідних груп ОУН під проводом полк. А. Мельника розпочалася вже наприкінці квітня 1941 р. На основі теренової екзекутиви ОУН у Німеччині зусиллями сотника Боді та К. Мельника були розгорнуті спеціальні «вишкільні курси» в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Бреслау. На території Німеччини, Чехії, Франції, а також на прикордонних із СРСР землях - Посянні, Підляшші, Холмщині - почали формуватися групи активних членів ОУН, готових рушити на Схід.
В історії українського національно-визвольного руху особливе місце посідають Похідні групи ОУН - організовані групи націоналістичного активу і відомих діячів Західної України та української еміграції з багатьох країн Європи, що під час Другої світової війни влітку - восени 1941 року були спрямовані Організацією Українських Націоналістів у центральні, східні та південні райони України з метою створення українських органів влади, органів місцевого самоврядування та організації національного громадського, культурного життя на територіях, окупованих нацистською Німеччиною.
Похідні групи були сформовані як ОУН під проводом полковника А. Мельника, так і ОУН (р) під керівництвом С. Бандери.
Практична підготовка Похідних груп ОУН під проводом полк. А. Мельника розпочалася вже наприкінці квітня 1941 р. На основі теренової екзекутиви ОУН у Німеччині зусиллями сотника Боді та К. Мельника були розгорнуті спеціальні «вишкільні курси» в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Бреслау. На території Німеччини, Чехії, Франції, а також на прикордонних із СРСР землях - Посянні, Підляшші, Холмщині - почали формуватися групи активних членів ОУН, готових рушити на Схід. Зокрема найчисленніші з них були створені в районах Грубешів-Кристинопіль (керівник - І. Неболя), Ярослав-Радимно (керівник - І. Малий), Сянік (керівник - Т. Бак-Бойчук).
Водночас опрацьовувалися детальні схеми конспіративних маршрутів переправлення людей, канали перетинання кордонів. Роботу оперативного штабу з підготовки кадрів і мережі нелегальних переходів в Україну очолював Я. Гайвас, який з липня 1940 р. був призначений провідником Крайової екзекутиви ОУН на західних українських землях. Після нападу німецької армії на СРСР та початку відступу радянських військ компактні групи членів ОУН рушили на Схід із різних країн Європи. Провідником ОУН на Східних і Центральних Українських Землях (СУЗ) і заступником Голови Проводу ОУН був призначений відомий український поет і вчений, один із провідних членів ОУН Олег Кандиба (О. Ольжич).
Першим важливим проміжним центром на шляху мобілізованих для переправлення на Схід членів Похідних груп став Краків, де тоді на вулиці Зеленій розташовувалася штаб-квартира ОУН. Згодом епіцентр дій ОУН перемістився у Львів, у якому в будинку на вулиці Академічній, 11 при Крайовій Екзекутиві ОУН на Західних Українських Землях почала діяти референтура СУЗ (інша назва - референтура Сходу), яка безпосередньо координувала процес висилання Похідних груп у Центральну та Східну Україну. Тут відбувалися концентрація та перегруповування кадрів ОУН, остаточно формувався склад Похідних груп та визначалися їхні маршрути. Спершу роботою референтури керував особисто О. Ольжич. Після його від'їзду зі Львова далі на Схід керівництво референтурою деякий час здійснював Я. Шумелда, згодом його перебрав А. Добрянський.
Вже в перші тижні війни референтура СУЗ спрямувала на Схід кілька сот членів ОУН. Загалом за період липень - грудень 1941 року лише безпосередньо через Львів було відправлено понад 850 осіб. Разом з іншими учасниками Похідних груп, рух яких окремо координувався через зв'язкових, у Центральні та Східні українські землі було направлено близько 1600 активістів. Серед них були такі відомі члени ОУН, як О. Ольжич, О. Сеник-Грибівський, М. Сціборський, М. Капустянський, О. Бойдуник, Я. Гайвас, Б. Коник. Я. Шумелда, К. Мельник, М. Михалевич, О. Лащенко, О. Штуль-Жданович, О. Теліга, М. Теліга, І. Рогач, І. Рошко-Ірлявський, О. Чемеринський, П. Олійник, У. Соколовський, П. Ти-мощук, В. Яхно, Р. Фодчук, В. Починок, М. Суховерський та ін. Окремою найчисленнішою похідною групою ОУН став Буковинський курінь (керівник - П. Войновський), у складі якого, за різними оцінками, перебувало від 2,5 до 3 тис. осіб. Учасниками Похідних груп були також і не члени ОУН, зокрема письменник У. Самчук.
Рух Похідних груп ОУН відбувався у трьох основних напрямках. Північний: Дубно - Шепетівка - Житомир - Київ - Полтава - Харків.Центральний: Проскурів - Вінниця - Умань - Кіровоград - Дніпропетровськ - Донбас. Південний: Вінниця - Балта - Одеса - Миколаїв, звідти до Херсона і Криму. Проте на практиці чимало учасників центральної та південної Похідних груп ОУН свій рух здійснювали через Київ, як і члени північної групи. Головною базою Похідних груп на шляху до Києва став Житомир. Саме тут у серпні - на початку вересня 1941 року сконцентрувалися провідні кадри ОУН, направлені на Схід.
За їхньою участю були сформовані органи місцевого самоврядування - обласна і міська управи. Почала створюватися розгалужена мережа українських організацій, в тому числі «Просвіта», став діяти театр, організовувалося українське церковне життя. Протягом вересня 1941 р. в житомирській друкарні було видрукувано перші 17 чисел газети «Українське Слово». Однак у Житомирі планам ОУН було завдано першого тяжкого удару. 30 серпня 1941 р. визначні члени проводу ОУН М. Сціборський та О. Сеник-Грибівський трагічно загинули від пострілів у спину.
Метою Центрального керівництва ОУН на СУЗ було закріпитися в Києві, який мав стати центром усієї діяльности ОУН в умовах війни. Перші учасники Похідних груп в умовах глибокої конспірації прибули в місто вже увечері 19 вересня 1941 р. - в день, коли місто повністю залишили радянські війська і в нього почали вступати передові німецькі частини. Загалом уже протягом вересня - листопада тут було зосереджено понад 1 тис. членів ОУН. Вони стали ініціаторами та учасниками створення київської міської управи, намагалися розбудувати українське громадське та культурне життя, організувати видання української преси.
Окремим завданням було намагання створити українську охоронну поліцію. Учасники Похідних груп ОУН ініціювали започаткування 5 жовтня 1941 року в Києві Української Національної Ради - прообразу представницького органу парламентського типу.
Під егідою міської управи та УНРади було здійснено заходи з відродження роботи шкіл у Києві в першій половині жовтня 1941 р. (діяли близько 70 шкіл та 30 гімназій), поновлено роботу Київського університету (ректор - професор К. Штепа), Київського політехнічного інституту (ректор - професор М. Величківський), Інституту харчової промисловости та Медичного інституту. Було відновлено роботу Української академії наук (президент - академік В. Плотников, вчений секретар - професор Чудинов). Створено Спілку українських письменників (голова - О. Теліга). Почали діяти Спілка українських купців, Спілка інженерів та техніків, Всеукраїнська кооперативна спілка (голова - О. Перевертун), сільськогосподарська кооперативна спілка «Сільський господар» та інші професійні спілки. Було створено Український червоний хрест (голова - О. Левитський), Союз українського жіноцтва (голова - О. Скорубська). Відновлено діяльність «Просвіти» як масової організації. Було надано сприяння у відродженні Української Автокефальної Православної Церкви на чолі з митрополитом Полікарпом, створенні Української Церковної Ради та затвердженні її статуту.
Разом з тим під егідою ОУН у Києві було створено Українське Військове Товариство ім. П. Полуботка, масове молодіжне спортивне Товариство «Січ», Спілку Української Молоді, діяла підпільна друкарня ОУН, у якій друкувалися відозви до населення, інструкції і комунікати для членів ОУН. Було налагоджено видання в Києві 50?тисячним тиражем газети «Українське Слово» (головний редактор - І. Рогач) із літературно-мистецьким додатком - журналом «Літаври» (головний редактор - О. Теліга) та додатком «Останні вісті».
21 листопада 1941 р. заходами ОУН організовано масові публічні відзначення річниці подій 1921 р. під с. Базар Житомирської области, пов'язаних із Другим Зимовим походом Армії УНР та боротьбою за незалежність України. Учасники Похідних груп активно залучали до співпраці представників місцевого населення, які або безпосередньо вступали до ОУН, або співробітничали з цією організацією як прихильники.
У відповідь на діяльність Похідних груп ОУН нацисти розпочали масові репресії проти членів організації та їхніх прихильників. У кінці листопада 1941 р. відбулися перші масові арешти членів ОУН під проводом А. Мельника на Житомирщині. В середині грудня було заарештовано близько 40 співробітників Київської міської управи та всю редакцію «Українського Слова» в повному складі. В січні 1942 р. відбулися арешти серед київської молоді (близько 60 осіб).
У лютому внаслідок масових репресій було заарештовано понад 200 членів і прихильників ОУН, більшість із яких страчено. Переслідування тривали до кінця окупації. Загалом лише в Києві протягом 1941-1943 рр. загинув 621 учасник підпілля ОУН. Серед них - О. Теліга, М. Теліга, І. Рогач, О. Чемеринський, Р. Біда, М. Кузьмик, З. Домазар, П. Олійник, І. Рошко-Ірлявський та ін. Жертвами арештів стали також члени Похідних груп в інших регіонах України. Зокрема, в м. Миколаєві були страчені Б. Сірецький, В. Баранецький, В. Антонюк, В. Малярчук та ін. Частина членів Похідних груп ОУН, що їх розконспірували, але вони уникнули арештів, перейшли в глибоке підпілля і зосере-дилися в західноукраїнських землях, частково взяли участь у партизанській боротьбі в складі бойових груп ОУН та УПА.
З другої половини 1942 - протягом 1943 р. Центральне керівництво ОУН на СУЗ очолював З. Домазар (розстріляний гестапо у вересні 1943 р.). В умовах нацистських репресій навесні 1942 р. на Чернігівщині була створена перша на Наддніпрянщині бойова партизанська група ОУН. 14-15 серпня того ж року в умовах підпілля в Києві відбувся Всеукраїнський з'їзд українських самостійників, до участи в якому, крім членів ОУН, були залучені колишні учасники боротьби за незалежність України 1917-1921 рр., повстанського руху 20?х років, а також інші прибічники відновлення української державности, що виявляли прихильність до ОУН.
Загалом підпілля ОУН діяло на Східних і Центральних українських землях протягом усього періоду німецької окупації і стало однією з героїчних сторінок українського національно-визвольного руху. Пам'ять про полеглих від рук нацистів учасників підпілля ОУН у Києві увічнює символічна могила їх на території Бабиного Яру, на ній встановлено дерев'яний Хрест та плити з прізвищами героїв, імена яких вдалося дотепер встановити.
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»