Промова Джона Голта (Частина 2)

Частина І

Частина ІІ

У будь який час, у будь якій справі ваш основний моральний вибір – "мислення, чи не мислення", "існування, чи не існування", "А, чи не А", "буття, чи нуль".

Моя мораль – мораль розуму – міститься в одній аксіомі "реальність існує", в одному виборі "жити", все інше витікає звідси. Щоб жити, людина повинна вважати вищими і вирішальними цінностями три речі: 1 – розум, 2 – мета, 3 – самоповага. Ці три цінності вимагають усіх чеснот людини. І всі її чесноти пов’язані зі співвідношенням "існування" і "свідомість", розумністю, незалежністю, чистотою, чесністю, справедливістю, гордістю.

Розумність – це визнання того факту, що реальність існує і ніщо не може змінити істини і бути вищим за акт її збагнення, яким є мислення.

Незалежність – це визнання того, що відповідальність за судження лежить на тобі.

Чистота – це визнання того факту, що не можна фальсифікувати свою свідомість, що людина неподільна істота. Не можна допускати розриву між своїм тілом і розумом, дією і думкою.

Чесність – це визнання того факту, що нереальне є нереальним і не може мати цінності. Ні любов, ні слава, ні гроші не є цінністю, якщо здобуті обманом.

Справедливість – це визнання того факту, що ти не можеш фальсифікувати сутність людей (так само як і не можеш фальсифікувати сутність природи), що ти повинен судити про всіх людей так само добросовісно, як судиш про не живі предмети з тією ж повагою до істини, з тією ж непідкупністю.

Здатність виробляти\творити, твоє сприйняття моралі – це визнання того, що ти вирішив жити.

Ефективна робота – це процес, за допомогою якого свідомість людини контролює її існування, постійний процес набування знань і формування матерії для своїх цілей, переводу ідеї в фізичну форму, процес перероблювання світу у відповідності зі своїми цінностями.

Гордістю можна вважати визнання того факту, що ти – вища цінність. І, як будь-яку людську цінність, її потрібно заробити.

Починаєте розуміти, хто такий Джон Голт? Я людина, яка добилася того, що ви відкинули, зрадили, спаплюжили, але не могли знищити повністю, і тепер приховуєте, як свій сороміцький секрет. Ви лише хочете сказати те, що я кажу зараз відкрито, звертаючись до всього світу. Я горджусь своєю цінністю і тим фактом, що хочу жити.

Єдина моральна мета людини – це її щастя. Але досягнути його можна лише своїми чеснотами. Чесноти самі по собі не мета, нагородою чеснот є життя, а щастя – метою і нагородою життя. Щастя недосяжне з волі примхи, воно НЕ задоволення нерозумних бажань, які ви сліпо намагалися задовольнити. Це стан радості без протиріч, без покарання і відчуття провини.

Щастя можливе лише для розумної людини, яка виявляє стремління до розумних цілей, шукає лише розумні цінності і знаходить радість лише в розумних діях. Немає ніяких жертв і ніяких конфліктів інтересів серед розумних людей, які не хочуть незаробленого. Символом усіх відносин між такими людьми, моральним символом поваги до людей, є торговець.

Торговець – це людина, яка отримує те, що заробляє. Паразити-містики, які впродовж століть зневажали і засуджували торговців, знали потаємний мотив свого знущання: торговець – та істота, яка вселяє їм страх, він втілення справедливості.

Ви запитуєте, які моральні зобов'язання є у мене перед людьми? Ніяких! Окрім обов'язків перед собою, перед матеріальними предметами і всім існуванням розумності. (А.Д: Адже те саме кажемо ми: "Ніхто ні кому нічого не винен. Все, що ми робимо, ми робимо для себе, бо все, що ми робимо – робить нас сильнішими"). Я веду справи з людьми так, як того вимагає моя і їх природа – на підставі розуму: я не відмовляюся від свого розуму і не веду справ з людьми, які відмовляються від свого. Єдину цінність, яку люди можуть мені запропонувати – це робота їх розуму.

Хоч би якими були б розбіжності ("Какими би ні билі разногласія") є один недопустимий акт зла – акт, якого жодна людина не може здійснювати проти іншої – допоки люди хочуть жити разом, ніхто – чуєте?! Ніхто! – не може застосовувати фізичну силу проти іншого. Той, хто для будь яких цілей, в будь яких межах (А. Д.: приклад про частку НЕ – "Кто для какіх би то ні било целєй, в какіх би то ні било прєдєлах". У перекладі на українську мову вона зникає!) почав би застосовувати силу – той убивця, який не просто позбавляє життя, а знищує здатність людини жити.

Якщо є різні ступені зла, то важко сказати, хто більш низький: тварина, яка присвоює право насилувати розум інших, чи моральний дегенерат, який дає іншим право насилувати свій розум. Це – моральний абсолют, який не підлягає обговоренню!

Я не вважаю розумними тих, хто збирається позбавити мене розуму. Я не вступаю в дискусію з тими, хто вважає, що можуть заборонити мені думати. Я не виявляю моральної підтримки моєму вбивці. Коли людина намагається вести справи за допомогою сили, я відповідаю йому силою.

Від імені всіх творців, які дають вам можливість жити і отримують в нагороду ваш смертельний ультиматум, я відповідаю вам нашим, єдиним ультиматумом – "наша робота, або ваша зброя". Можете обрати одне з двох, бо мати і те й інше н е м о ж н а!

Ми не починаємо застосовувати силу проти інших і не підкоряємося чужій силі. Якщо ви захочете знову жити в індустріальному суспільстві, то будете жити на наших умовах! Ви – хочете уникнути страждань, наше стремліннями – це досягнення щастя. Ви – існуєте заради того, щоб уникати покарання, ми – живемо для того, щоб заробляти винагороду. Смерть представляє собою міру ваших цінностей, смерть – ваша обрана ціль.

Погляньте на те, що ви наважуєтесь називати моральним кодексом – ваш кодекс розпочинається із засудження людини, як зла. Потім він вимагає, щоб людина творила добро, яке за визначенням цього кодексу вона не здатна творити. Назва цієї жахливої безглуздості – первородний гріх. Якщо людина порочна від народження, у неї не має ні волі, ні сили змінити це. Якщо у неї немає волі, вона не може бути ні порочною, ні моральною. Вважати природу гріховною – насмішка над природою! Карати людину за злочин, який здійснений до її появи на світ – насмішка над СПРАВЕДЛИВІСТЮ. Вважати людину винною у справі, де не існує невинність – насмішка над РОЗУМОМ. Знищувати мораль, природу, справедливість і розум за допомогою однієї концепції – незрівнянне досягнення ЗЛА. Однак, ця концепція – основа вашого кодексу!

За словами ваших вчителів – "людина безнадійна, невдаха". "Добро, – говорять містики духа, – це Бог". – Добро, – говорять містики плоті, – це суспільство". "Розум людини, – говорять містики духа, – повинен підкорятися Божій волі". "Розум людини, – говорять містики плоті, – повинен підкорятися волі суспільства". "Мета житті людини, – говорять і ті й інші, – стати жалким зомбі, який служить невідомій йому цілі, за причини, про яку не повинен запитувати". "Його нагорода, – говорять містики духа, – буде дана йому на небі". "Його нагорода, - говорять містики плоті, – буде дана на землі його праонукам". "Егоїзм, – говорять і ті й інші, – порок людини". "Жертвування, – кричать і ті й інші, – сутність моралі, найбільша доброчинність, якої може досягнути людина".

Кожен, хто чує зараз мене, кожний, хто Людина, якщо у вас ще залишилися сили підтримувати ті затухаючі іскри, якими були ви самі – скористайтеся цими силами.

Жертвування – це слово, яке погубило вас. Жертвування – це відмова від цінності. Повне жертвування – повна відмова від усіх цінностей. Для людини з моральними якостями, бажання, яке народжується з розумних цінностей – жертвування – це поступитися хорошим – поганому, добра – злу (А. Д.: мені це нагадує обирання між найменшим і більшим злом під час виборів, виходить нас змушують жертвувати? Як вам здається?). За принципом жертовності головною цінністю вашого жертвування є мораль, потім слідує самоповага. Коли потреба служить мірою, то кожна людина – і жертва і паразит. Як жертва – вона повинна працювати, щоб задовольняти потреби інших залишаючись в положенні паразита, потреби якого повинні задовольняти інші. Він може наближатися до інших людей лише в одній із двох ганебних ролей – прохача або дармоїда.

Виправдання жертовності аморальніше тієї аморальності, яку вона хоче виправдати. "Мотивом вашого жертвування, – каже вона, – повинна бути любов, яку ви повинні плекати до кожного".

Не може бути безпричинної любові. Ваша мораль каже, що любов вище морального судження і чим вища любов, тим більшу порочність вона прощає любимому. Містики обох шкіл, які проповідують кредо жертовності – це мікроби, які вас атакують через єдину язву – ваш страх покладатися на свій розум. Вони кажуть, що володіють більш високим засобом пізнання ніж розум; вони стверджують, що знають образ життя, який переважає ваше існування на Землі: містики духа називають його четвертим виміром, що являє собою заперечення вимірів; містики плоті називають його майбутнім, що являє собою заперечення теперішнього: "Існувати – значить володіти тотожністю". Яку тотожність вони можуть дати своїй вищій сфері? Вони не кажуть вам, що її не має, але й не кажуть, що є. Всі їх ототожнення складаються із заперечень: бог – це не людина, небо – це не земля, душа – це не тіло, добродіяння – це не вигода, "А – це не А". Їх визначення нічого не означають, а лише заперечують! (А. Д.: Чому так? А послухайте, як це обгрунтував Іларіон Павлюк у к/ф "Планета мавп. Куди поділися розумні діти?")

planeta_mavp_pro_chastku_ne_i_pidsvidomist_.mp3

Їх матеріальні, позбавлені користі світи – це сфери, де течуть кофейні ріки з молоком, вино починає бити зі скелі за їх командою на цій землі, обмеженій матерією і користю, нагороди треба досягати думкою. В світі вільному від таких обмежень, нагороди здобуваються бажаннями. Ось і вся їх жалюгідна таємниця! Їх езотеричну філософію руйнують абсолюти розуму, логіки, матерії, існування, реальності. Вони ж виводять, в подібному штучному тумані, єдиний священний абсолют – їх бажання. Обмеження, якого вони намагаються уникнути – це закон тотожності.

Не важливо як полум'яно ви заявляєте, що мета ваших містичних бажань – більш високий образ життя. Бунт проти тотожності являє собою бажання НЕіснування, а бажання не бути чимось визначеним – це бажання НЕбути.

Ваші вчителі спотворили закон причини і наслідку в своїй свідомості і тепер намагаються спотворити його в реальності. (А.Д: Ми виправляємо це: "Думка – мислеформа, матерії структура. Оклик – відгук, відгук – оклик: Закону причини – наслідку дотримуємось! Цифрона 105.").

Чесна людина каже: "– Це існує, тому я цього хочу", вони ж кажуть: "– Я цього хочу, тому це існує". Вони хочуть заперечити аксіому існування і свідомості, вони хочуть, щоб їх свідомість була засобом НЕ сприйняття, а творенням існування. Ланки, які ви хочете потопити – це причинні зв'язки. Ворог, якого ви хочете перемогти – це закон причин і наслідків. Він не допускає ніяких чудес!

Закон причин і наслідків – є законом тотожності стосовно діяльності: Закон тотожності не дозволяє з'їсти двічі один і той же торт, Закон причин і наслідків – з'їсти торт поки ви його не отримали.

Коли ви повстаєте проти закону причини і наслідків вас штовхає на це недостойне бажання не уникнути його, але гірше – повернути його дію навпаки. Ви хочете незаслуженої любові, наче любов зможе дати вам особисту цінність – причину. Ви хочете незаробленого багатства, наче багатство може дати вам здатність – причину. Своєю відразливою дрібною підстановкою ви підтримуєте доктрини своїх учителів, коли вони з піною біля рота проголошують, що "Трата грошей створює багатство" – причину; що ваші сексуальні бажання створюють філософські цінності – причину. Хто причина – безпричинного? Хто жертви, приречені залишатися невизнаними і мовчки гинути, щоб їх муки не заважали вашому притворству, наче їх не існує.

Ми – люди розуму. Ви – ті, хто вискакують як дикуни із джунглів своїх почуттів на "П'яту авеню" Нью-Йорка і заявляють, що хочуть зберегти електричне світло, але знищити генератори. Ви – користуєтесь нашим багатством знищуючи нас, користуєтесь нашими цінностями проклинаючи нас, користуєтесь нашою мовою заперечуючи розум.

Містики хочуть не будувати, а привласнювати промислові підприємства, хочуть не думати, а привласнювати результати людського мислення.

Вони заявляють, що для керування заводом вимагається лише здатність пересувати важелі машин. Хай канібал, який гарчить, що свобода людського розуму була потрібна для того, щоб створити промислову цивілізацію, але зберігати її не потрібно, отримає лук зі стрілами і ведмежу шкіру, а не кафедру економіки в університеті.

Вони ведуть вас в такий морок давнини, який не знає ніяка історія! Їх ціль НЕ до-наукова ера, їх ціль – до-мовна ера. Їх ціль – позбавити вас концепції від якої залежить розум людини, її життя і культура – концепції об'єктивної реальності.

Ототожніть розвиток людського пізнання і ви зрозумієте ціль цього кредо: дикун – це істота, яка не осягнула, що "А – це А" і що "Реальність існує". Він зупинив розвиток свого розуму на рівні немовляти.

Це немовляті світ видається маревом і днем народженням його розуму є день, коли він розуміє, що дехто, той хто мелькає перед ним – це мати, а коливання позад неї – штора, що вони матеріальні, що вони є те, чим вони є, вони – існують, той день, коли він розуміє, що відображення, яке він бачить у дзеркалі не ілюзія, що відчуття не можуть його обманювати.

Фізичні об'єкти не можуть діяти без причини, але розум має навчитися розуміти цей абсолют, відкривати природу, причини, усю складність матеріалу, який сприймається відчуттями, ототожнювати речі, які він сприймає.
ВСЕ ЦЕ – ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ, ЯК МИСЛИТЕЛЯ І ВЧЕНОГО.

Частина ІІІ