Влада, починаючи з 30 листопада, зробила все, щоб розірвати суспільний договір з народом і втратити легітимність.
Опозиція за цей час зробила все, щоби дати можливість Майдану, громадському суспільству в цілому самоорганізуватись – без влади і без опозиції. Наступний крок – це самовизначення Майдану, народження нових людей, нових ідей, нового бачення майбутнього (не такого "ура-європейського", як здавалось донедавна), зрештою – нової української держави, нової України-Русі.
(При цьому зверну увагу на самовіддані, інколи навіть героїчні зусилля, дії, слова зі сцени багатьох опозиційних депутатів по відбиттю штурму Майдану, чому сам був свідком.)
Сьогоднішня ніч показала: Україна – наче сиротина вбога, їй нема на кого надіятись: ані на США, ані ЄС, ані Москва не допоможуть, не захистять. Україна не вписується в американо-китайсько-європейсько-російські геополітичні розклади. Лише радикальне переформатування самої філософії українського буття, лише народження суб'єктної еліти та суб'єктного бачення власного майбутнього, лише спасіння од феодально-олігархічного рабства, лише нове самоусвідомлення.
Надіятись залишилось – лише на творчу енергію суспільства та на Бога.
Що б робив Богдан Хмельницький в ситуації нинішньої революції? Северин Наливайко? Петро Конашевич-Сагайдачний? Іван Сірко? Залізняк та Гонта? Та навіть Юля Тимошенко? Чи вважали б вони таку владу, що, наче цар-Ірод, трощить кістки студентам, законною та легітимною?
Отже, сьогодні (це "сьогодні" – до кінця тижня) Провидіння та політичний геній Януковича подарували опозиції унікальну можливість – заявити про свою зрілість, суб'єктність, відповідальність перед народом та історією, волю до влади, волю до побудови нової держави. Як це робити – я вже втомився писати та розтлумачувати. Якщо не зрозуміли – попитайте в кіровоградського "беркуту", що відмовився їхати на розгін Майдану. Якщо не розчули – попитайте в депутатів Чернівецької обласної Ради, що всім складом вирушили в Київ на Майдан. Якщо не наздогнали – попитайте тих киян, що вночі платили по 60-100 гривень, аби на таксі доїхати поближче до Майдану.
Бо якщо не розумієте рівня і якості вашої підтримки у народі, якщо не вмієте підібрати владу, що сама падає в руки, може краще повернутись в шоу-бізнес?
Адже вслід за нелегітимністю влади ось-ось настане й нелегітимність опозиції.
І завтра на авансцену Історії вийде Новий Третій: нові люди, нові суспільні прошарки, нові цікаві ідеї. Те саме самоорганізоване громадянське суспільство, той самий Майдан, який ненавидить цю владу, але вже втомився й від опозиційної невизначеності.
Майдан може і повинен стати прообразом нової України, нового суспільства, нових людей.
Все, що відбувалось сьогоднішньої ночі, – це наче перший акт грандіозної містерії – зі штурмом, осадою, колективним співом, молитвою, передзвоном дзвонів Михайлівського монастиря.
А потім, після морозу, жаху, та слізогінного газу причаститись майданівським чаєм та бутербродом з вареної ковбаси.
P.S.
Хочете продовження? А чому б православним (та навіть уніатським) священикам, а також громадським активістам та журналістці Тані Ч. не піти великою хресною ходою – з корогвами, зі свяченою водою – до великої православної святині – місця, де перебував Межигірський Спас? Чи не треба там покропити, аби нечиста сила згинула і загули підземні козацькі дзвони?
P.P.S.
На революції-2013 домінують три прапори (не говорячи про партійні): України, ЄС та УПА. Щодо прапору України – напишу окремо (чому його потрібно негайно перевернути). Але, гадаю, на Майдані не вистачає козацького малинового прапора. Якщо червоно-чорний упівський тягають переважно "західники", то "східнякам" личило б популяризувати стяг запорізьких козаків. Насправді, від глибоко символічний, глибоко сакральний.
P.P.P.S.
Гарний салоган до скандування (як на мене, більш оптимістичний і доречний, аніж "Смерть ворогам!"): "КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ!"
P.P.P.P.S.
Усі обставини, імена людей, посади, назви органів та місцевостей є вигаданими. Будь-який збіг з реальними обставинами і реальними людьми є випадковим.
P.P.P.P.P.S.
Новий гімн Майдану – пісня "РАЗОМ І ДО КІНЦЯ!" (муз. Олександра Ступака, сл. Юрія Михалечка):
Comments
Шукаємо вихід разом! Як засвідчують події - ніхто нас не врятує, якщо ми самі цього не зробимо! Вихід треба шукати вже сьогодні - бо саме сьогодні мільйони людей живуть на морозі, під прицілом снайперів, під тиском влади... Саме сьогодні мільйони матерів, дружин, дітей душею, серцем, думками перебувають на Майдані разом зі своїми рідними і близькими. І повинен з цього бути вихід, прийнятний для цих мільйонів українців. Бо назад дороги нема - ці звірі навіть у час такого здвигу виловлюють людей і кидають за грати... Отож, не відкладаймо справу на завтра, бо може бути пізно.
Творімо разом мову Сенсар!
Дякую, Оксанко, за цю публікацію!
Мені здається, що ми пережили переломний момент - це попередня ніч протистояння, коли всього було потроху, але не було боязні, не було відступу - як кажуть, наша взяла, хоча й символічно. Хвилююся, бо всі мої друзі, чоловік там, на барикадах...
Творімо разом мову Сенсар!
Дякую! По справжньому "Наша взяла" буде тоді, коли ми зможемо:
1. створити нову Конституцію (в інтернет ресурсах)
2. провести Конституційні збори (в інтернет ресурсах)
3. відправити існуючу владу (в інтернет ресурсах) і на підставі цього-фізично
3. обрати керівництво (в інтернет ресурсах)
Це буде зміна системи - перезавантаження.
Те, що відбувається, це підтримка оопозиції із наданням їм можливості опинитися на місцях існуючої влади. В такому випадку, це буде значно гірше, ніж ця "окупаційна влада". Чому? Тому, що цю вже "розкусили" та розхитали, а на таких нових, ще будемо час витрачати, і не тільки час...!
Хай Буде!
Мені здається, що по-іншому й не може бути, тобто неможливим би був стрибок до створення тієї нової держави, як описує І. Каганець, без проміжної ланки, якою повинна стати (умовно назву) нова-стара влада після євромайдану. Так, саме на тих барикадах народилась нова Україна, з іншим мисленням й усвідомленням себе у цьому житті. Молоді люди вже не сприймають сліпо влади, їх не влаштовує ця сьогоднішня опозиція, вони збагнули, що влада - це вони... Лиш би не попустили віжки! Це було народження - минуло рівно дев’ять років після Помаранчевої революції! Наше завдання: леліяти, ростити, формувати, підживлювати, надихати це "Дитя у сповитку", щоб поставити на ноги і благословити її, націю, на подальші зміни у планетарних масштабах, що чітко описує І. Каганець. Дай, Боже!
Творімо разом мову Сенсар!
Автор помилився: червоно-чорний - це не прапор УПА, а партійний прапор бандерівців. Ось історичний бойовий прапор УПА. Напис на прапорі: 2-й Гайдацький загін Хай живе УПА!
Початкові прапори УПА були жовто-блакитні. Коли з осені 1942 року бандерівські боївки почали брати під контроль загони УПА, вони насаджували свій партійний червоно-чорний прапор.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Пане Миро, щось не розберу кольорів... на фото вгорі червоний? а внизу синій?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Вгорі жовтий, а внизу блакитний. Кольори вицвіли, бо прапор дуже старий і багато чого пережив.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
"починаючи з 30 грудня", (?) може "починаючи з 30 листопада"?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Думаю, що так. Виправили.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!