Чотири роки тому, 17 квітня 2009 року, в Одесі від рук представників екстремістської проросійської організації «Антифа» загинув 21-річний студент Одеського національного університету, активіст молодіжної організації «Січ» (Слава і честь) Максим Чайка. Загибель активіста сколихнула громадськість України. У день похорону його друзі, соратники та однокурсники провели у місті багатолюдний марш пам'яті. Вони заявили, що Максима вбито з політичних мотивів як борця за утвердження національної ідеї й розбудову Незалежності України.
Замовником цього злочину тоді багато хто вважав очолювану Ігорем Марковим проросійську партію «Родіна», яка нібито фінансувала рух «Антифа». Та довести її причетність до злочину не вдалося. Резонансне вбивство Чайки привернуло увагу і президента України Віктора Ющенка, який доручив СБУ та МВС розслідувати зв'язки вбивць Максима Чайки з іноземними антиукраїнськими організаціями. Слідчі органи запідозрили у вбивстві Андрія Довганя, але його досі не можуть розшукати. Не видно й кінця-краю розслідуванню кримінальної справи. Про неї нашим правоохоронним органам нагадують націоналісти, які кожного року в дні пам’яті Максима Чайки влаштовують у багатьох містах масові акції.
У четверту річницю з дня вбивства українського патріота громадськість Одеси пікетувала головне управління МВС України в Одеській області та управління СБУ під гаслом: «Де вбивці Максима Чайки?». Серед учасників пікетування було чимало тих, хто знав Максима особисто. Вони розповідали молоді, що це був напрочуд романтичний веселий юнак, грав на гітарі й на тромбоні, захоплювався художньою фотографією, любив спорт, мріяв стати професійним журналістом і водночас музикантом.
Але перш за все він дув справжнім українцем, не випадково і присвячену йому книжку спогадів, яка побачила світ у 2010 році, було названо «Українець». Це був природжений лідер, який умів переконувати. Коли одного разу одеські українофоби хотіли залучити футбольних фанатів до свого «русскава марша», Максим умовив їх проігнорувати цю затію, а чимало фанів тоді стали його однодумцями. Чайку називали своєрідним українізатором найрадикальнішої молоді Одеси. Він свідомо вибрав свій шлях справедливого воїна, захисника нашої Незалежності. Знаючи, що за ним стежать і навіть погрожують убивством, він не ховався в кущі, а всією своєю поведінкою показував, що заради високої мети готовий вступити в бій.
Під час акції я мав нагоду поспілкуватися з восьмирічними братами-близнюками Іванком і Сергійком Бригадирами, які прийшли сюди разом із батьками і були дуже горді, що їм довірили тримати державні прапори. На моє запитання, чи знають вони, хто такий Максим Чайка, вони почали наперебій багато і захоплено розповідати про нього, називаючи Максима справжнім героєм. А потім, згадавши своє піонерське дитинство, я запитав у хлопчиків, а хто такий Павлик Морозов, на що вони лише знизали плечима.
Нині Максимові Чайці сповнилося б лише 25 років, друзям досі не віриться, що його немає поруч. Виступаючі під час акції протесту наголошували, що нині його постать для багатьох стала символом боротьби за Україну.Тисячі юнаків і дівчат сьогодні поділяють ідеали, за які Максим заплатив ціною власного життя.«Справа, за яку боровся наш побратим, живе, - заявив лідер Одеської обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс. – Ми й надалі робитимемо все, щоб Одеса стала українським героїчним містом, яким хотів його бачити Максим Чайка. Криваве вбивство цього патріота стало наслідком бездіяльності влади та правоохоронних органів на прояви українофобії, що інспіровані з-за кордону. Ми знову вимагаємо відповіді на наші запитання: де вбивці Максима Чайки, чому вони досі на волі? Упевнені, що рано чи пізно ми дізнаємося правду, а злочинці та їхні покровителі будуть покарані.»
Після мітингу біля приміщення міського управління МВС колона учасників акції попрямувала до управління СБУ України в Одеській області, де Андрій Маляс передав офіційне звернення від партії «Свобода» із вимогою дати вичерпну відповідь відносно розслідування кримінальної справи вбивства Максима Чайки. Під час ходи лунали гасла: «Слава Максиму Чайці!», «Слава Україні!», «Герої не вмирають!», «Героям слава!».
Потім учасники акції прийшли на Олександрівський проспект, до місця, де пролилася кров Максима Чайки. Тут вони поклали квіти і вшанували його пам’ять хвилиною мовчання. Далі слово надали двом гостям – бардам-гітаристам Алесю Мікусу, який прибув із Мінська, та волинянину Володимиру Пастушку. Тож акція завершилася їхніми патріотичними піснями. Особливо доречною була тут власна пісня Володимира Пастушка «Герої». Багатьом запам’яталися її слова: «Герої боролись до скону, і тільки Вітчизна - ціна!».
Хоч місце загибелі Чайки нічим не позначене, та багато юних одеситів часто навідуються сюди, покладають квіти, запалюють свічки. Бувають тут і приїжджі з інших міст. Хочеться вірити, що з часом проспект назвуть ім’ям справжнього лицаря нації Максима Чайки і тут постане гідний цього героя пам’ятник. Про це мріє місцева «Свобода», надсилаючи свої клопотання меру міста. Та здійсниться це лише тоді, коли українофобська місцева влада піде у небуття, а «Свобода» матиме власну фракцію не лише у парламенті, але і в Одеській міськраді.
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Вбивство Максима Чайки в Одесі досі не покаране
Категорія:
Світ:
13041802r.jpg
Замовником цього злочину тоді багато хто вважав очолювану Ігорем Марковим проросійську партію «Родіна», яка нібито фінансувала рух «Антифа». Та довести її причетність до злочину не вдалося. Резонансне вбивство Чайки привернуло увагу і президента України Віктора Ющенка, який доручив СБУ та МВС розслідувати зв'язки вбивць Максима Чайки з іноземними антиукраїнськими організаціями. Слідчі органи запідозрили у вбивстві Андрія Довганя, але його досі не можуть розшукати. Не видно й кінця-краю розслідуванню кримінальної справи. Про неї нашим правоохоронним органам нагадують націоналісти, які кожного року в дні пам’яті Максима Чайки влаштовують у багатьох містах масові акції.
У четверту річницю з дня вбивства українського патріота громадськість Одеси пікетувала головне управління МВС України в Одеській області та управління СБУ під гаслом: «Де вбивці Максима Чайки?». Серед учасників пікетування було чимало тих, хто знав Максима особисто. Вони розповідали молоді, що це був напрочуд романтичний веселий юнак, грав на гітарі й на тромбоні, захоплювався художньою фотографією, любив спорт, мріяв стати професійним журналістом і водночас музикантом.
Але перш за все він дув справжнім українцем, не випадково і присвячену йому книжку спогадів, яка побачила світ у 2010 році, було названо «Українець». Це був природжений лідер, який умів переконувати. Коли одного разу одеські українофоби хотіли залучити футбольних фанатів до свого «русскава марша», Максим умовив їх проігнорувати цю затію, а чимало фанів тоді стали його однодумцями. Чайку називали своєрідним українізатором найрадикальнішої молоді Одеси. Він свідомо вибрав свій шлях справедливого воїна, захисника нашої Незалежності. Знаючи, що за ним стежать і навіть погрожують убивством, він не ховався в кущі, а всією своєю поведінкою показував, що заради високої мети готовий вступити в бій.
Під час акції я мав нагоду поспілкуватися з восьмирічними братами-близнюками Іванком і Сергійком Бригадирами, які прийшли сюди разом із батьками і були дуже горді, що їм довірили тримати державні прапори. На моє запитання, чи знають вони, хто такий Максим Чайка, вони почали наперебій багато і захоплено розповідати про нього, називаючи Максима справжнім героєм. А потім, згадавши своє піонерське дитинство, я запитав у хлопчиків, а хто такий Павлик Морозов, на що вони лише знизали плечима.
Нині Максимові Чайці сповнилося б лише 25 років, друзям досі не віриться, що його немає поруч. Виступаючі під час акції протесту наголошували, що нині його постать для багатьох стала символом боротьби за Україну.Тисячі юнаків і дівчат сьогодні поділяють ідеали, за які Максим заплатив ціною власного життя.«Справа, за яку боровся наш побратим, живе, - заявив лідер Одеської обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс. – Ми й надалі робитимемо все, щоб Одеса стала українським героїчним містом, яким хотів його бачити Максим Чайка. Криваве вбивство цього патріота стало наслідком бездіяльності влади та правоохоронних органів на прояви українофобії, що інспіровані з-за кордону. Ми знову вимагаємо відповіді на наші запитання: де вбивці Максима Чайки, чому вони досі на волі? Упевнені, що рано чи пізно ми дізнаємося правду, а злочинці та їхні покровителі будуть покарані.»
Після мітингу біля приміщення міського управління МВС колона учасників акції попрямувала до управління СБУ України в Одеській області, де Андрій Маляс передав офіційне звернення від партії «Свобода» із вимогою дати вичерпну відповідь відносно розслідування кримінальної справи вбивства Максима Чайки. Під час ходи лунали гасла: «Слава Максиму Чайці!», «Слава Україні!», «Герої не вмирають!», «Героям слава!».
Потім учасники акції прийшли на Олександрівський проспект, до місця, де пролилася кров Максима Чайки. Тут вони поклали квіти і вшанували його пам’ять хвилиною мовчання. Далі слово надали двом гостям – бардам-гітаристам Алесю Мікусу, який прибув із Мінська, та волинянину Володимиру Пастушку. Тож акція завершилася їхніми патріотичними піснями. Особливо доречною була тут власна пісня Володимира Пастушка «Герої». Багатьом запам’яталися її слова: «Герої боролись до скону, і тільки Вітчизна - ціна!».
Хоч місце загибелі Чайки нічим не позначене, та багато юних одеситів часто навідуються сюди, покладають квіти, запалюють свічки. Бувають тут і приїжджі з інших міст. Хочеться вірити, що з часом проспект назвуть ім’ям справжнього лицаря нації Максима Чайки і тут постане гідний цього героя пам’ятник. Про це мріє місцева «Свобода», надсилаючи свої клопотання меру міста. Та здійсниться це лише тоді, коли українофобська місцева влада піде у небуття, а «Свобода» матиме власну фракцію не лише у парламенті, але і в Одеській міськраді.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?