Дві речі, які стали очевидними вже на початках виборчих перегонів, мене – екс-депутата Львівської міської ради і далеко не новачка в нюансах львівського місцевого політикуму, відверто вразили:

- суцільна нещирість, якщо хочете – відверто антихристиянський, тобто неправдивий, дух усієї виборчої кампанії: оте совкове «два пішем, сємь на ум пошло»;

- з неправдивості випливає зазомбованість виборця, котрий начебто довший час домагався «знати свого кандидата в обличчя» – натомість, вчергове купившись примітивним «тільки «свобода» – сама-сама…, най-най…», знову масово голосував за якогось «кота в мішку». Яскравий, але, мабуть, не поодинокий приклад: чинний депутат облради від «Свободи», давно «заслужений юрист», Пилип Пилипенко знову підтриманий львів’янами, не відаючими, що його синок Вовочка, теж віднедавна «заслужений юрист України», але вже завдяки указу Януковича, став так званою «тушкою» БЮТу у Верховній «зРаді».

Звісно є й приємні висліди цих виборів:

- «ліві», і старі комуняки, і оновлені сексуал (даруйте, соціал)-демократи, а з ними й ліберали – «пролітають»;

- зникнення нещодавно доволі стабільного майже лідера місцевих кампаній («Батьківщини» з «надр» БЮТу), взагалі-то якесь буденне, бо зовсім не стало катастрофою для місцевого політикуму (ну, не зуміли ілики со товариші й недруги, хто їх там розбере, поділити минулу славу біло-сердешну);

- не проводять депутатами (не діє щодо них закон інерції) УНП – Миколу Кмітя, КУН – В.Кожана (так, саме того козачка з «Краківського базару»), не мовлячи вже про УНА чи якусь-то начебто народну «самооборону», ОУН Лєва тощо, і тільки потужно «пропіарена» «Пора» взяла певну «пропорційну» дещицю, однак лише до Львівської міської ради.

Гріх злорадіти, але ж «Наша Україна» зганьбилась, по самі, даруйте, «помідори», виставивши клоуна О.Луціва в міські голови – але «списково» бере свої 5 %.

Рух (тут діє, крім інерції, й нова «розкрутка») ще бере «своє», бо люди не розбирають, що то вже не Рух за самостійну соборну державу, а «рухавка» за Юлю (Грігян-Нєлєпову).

Навіть успіх «Удару», на відміну від скромних досягнень інших новоутворень на кшталт кириленкової «За Україну!», катеринчукової ЄПи чи гриценкової ГПи, можна пояснити бажанням пересічного виборця нарешті «ударить по-кличковські по «львівському містечковому бардаку».

Голоси «Регіонів» – це, здебільшого, нацменшини, корумповані держслужаки й квазіправоохорнці плюс люмпенізовані або «охрунілі» елементи.

Решта учасників перегонів в аутсайдерах – від начебто жорстко опозиційних кармазино-барнацьких захисників вітчизни чи нових ХДС-угодовців з-під крилець колись затятого «ющенківця» Стретовича до відверто маргінальних партій типу «зелених», «третьої сили» (нагадує совкове – «третім будеш»), «народної влади», «всеукраїнської народної довіри», «нової демократії» чи щирих українських захисників якоїсь «платформи» або вірменських – знедолених пенсіонерів, дітей війни або ж інших «козачків».

Читати далі