Зокрема, виступаючи перед львів’янами, заступник голови Української Республіканської партії Ростислав Новоженець зробив, на нашу думку, декілька цікавих акцентів. Далі – пряма мова:

«Чому ми, українці, з недовірою ставимось до більшості сучасних політиків? Та нам вже набридла напівправда, політичний дальтонізм та постійна підміна понять. От і сьогодні усі говорять про соборність, маючи на увазі єдність сходу та заходу України. Але це не зовсім так. Бо Соборна Україна в розумінні її творців у 1919-му році – це об’єднання всіх етнічних українських земель в єдиній Українській Державі. 92 роки тому Україна займала площу на 60% більшу від нинішньої території.

Ми втратили Лемківщину, Надсяння, Холмщину, Підляшшя, що відійшли до Польщі; Берестейщину і Гомельщину – тепер належать Білорусі; Стародубщину, Східну Слобожанщину, Кубань – нині Російська Федерація; Придністров’я – зараз невизнана квазідержава; Південня Букавина, Мармарощина – у складі Румунії; Південна Лемківщина – Словаччина.

До речі, маловідомим залишається факт підписання договору 28 травня 1918-го року між гетьманом України Павлом Скоропадським та головою Законодавчої ради Кубанської Народної Республіки Миколою Рябоволом про возз’єднання двох держав.

В силу вказаних обставин, нинішня Україна не є соборною державою. Бо третина її території перебуває в руках сусідів.

Відзначаючи День Соборності, влада взагалі вкладала у це свято зовсім інший зміст. Можна було почути і про возз’єднання України з Росією (Переяславська Рада, 1654 рік), і про «Золотий вересень» 1939-го (приєднання західної України до УРСР). Ну а Янукович у своїй промові довільно визначив соборність як єднання східної і західної України (наскільки змаліли керівники Української Держави порівняно хоча б з першим її президентом істориком Михайлом Грушевським).

Читати далі