Коли народилася наша донька, ми з чоловіком говорили з нею лише українською мовою. Це дуже важливо - щоб дитина від самого свого народження чула від обох батьків рідну мову. Так одразу на свідомому і підсвідомому рівні закладається міцна основа приналежності майбутньої дорослої людини до рідної культури.

Дуже важливо, що донька відвідувала україномовні садок і школу. Адже саме там значною мірою відбувається формування національноі свідомості дітей. Варто зауважити, що мало лише говорити з дитиною рідною мовою. Необхідно плекати свідомий патріотизм - так, як це роблять поляки, які, вперше відправляючи дитину до школи, кажуть їй:"Запам’ятай: ти - поляк, твоя Батьківщина - Польща, твоя рідна мова - польська".

Або так, як це роблять німці, які дуже шанують свої традиціі, звичаї, мову, прикрашають державним прапором не лише державні будівлі, а й приватні будинки, автомобілі, велосипеди. Так чинять і французи, американці, голландці, італійці, іспанці.

Щоб відчуття своєї приналежності до українства стало для дитини усвідомленим, необхідно створювати в сім’ї рідномовну ауру - читати українські книжки, відвідувати українські театри, дивитися українські фільми. Так, наша донька співала в шкільному хорі, навчалася писанкарству. Особливо багато вражень вона отримала під час поїздок до Західної України, де відчула себе частинкою єдиної української нації.

У психології є таке поняття - ядро особистості. Якщо любов до всього рідного прищеплювати дитині від самого її народження, то ця любов назавжди стане невід’ємною частиною її людської сутності, її ядра особистості. І тоді шанобливе ставлення до мови й культури пращурів буде тим містком, що з’єднає не лише далеке минуле з вимріяним щасливим майбутнім. Це буде також міцною основою, яка поєднає покоління батьків і дітей, бабусь і дідусів та їхніх онуків.

Я дивлюся на свою онучку, яка легко й невимушено переходить з німецької на українську, з української - на німецьку, і починаю розпитувати доньку про те, як їй вдалося прищепити дитині любов до української мови.

Донька усміхається у відповідь:

- Це дуже просто. Потрібно говорити з дитиною відразу ж, не чекаючи, поки вона підросте і зможе засвоювати мову свідомо. Для матері говорити з дитиною рідною мовою так само природно, як їсти, ходити, співати. Ми з чоловіком із самого початку вирішили, що я буду спілкуватися з дитиною українською мовою, а він - німецькою. Наш досвід підтвердив, що і найменші діти здатні легко розрізняти та засвоювати навіть такі різні мови, як українська й німецька. Важливо також, щоб мова, яку чує дитина, асоціювалася у неї з приємними емоціями. Для цього потрібно читати дітям гарні книжки, відвідувати гарні спектаклі, навчати народним ремеслам.

Нашу розмову перериває внучка: "Пішли гратися,- просить вона.- Будь ласка". І ця чиста українська мова, яка так природно звучить із вуст дитини, котра народилася й виросла в самому серці Німеччини, вносить у мою душу спокій і гармонію: "Усе було правильно. Усе буде правильно".
 

В тему:

Жіноче і чоловіче начала: вічний пошук гармонії

Пробудження родових енергій

Творимо Простір любові

Чистотою, світлом перемагаємо!

Перехід-IV: чоловічий і жіночий полюси Третього Гетьманату

«Освітянська лотерея»: Тести негативно впливають на свідомість і підсвідомість молоді

Україна в контексті розвитку світової цивілізації: зміна парадигми

Вітчизняні освітні технології в контексті Болонського процесу

Україна як простір любові

Інформаційне перенавантаження