Якщо помножити загальну суму перерахованого на 56 років (74 роки - середня тривалість життя українця мінус 18 років до повноліття), то виходить церква заробить з одного українця 69 тисяч 400 гривень. При цьому парафія в селі може приносити близько 3500 грн - наприклад, якщо парафіян близько 700 і кожен 4 рази на місяць хоча б по 5 гривень дає "на храм".

Якщо ж це місто, а значить більше вірян, то тут за місяць священик може назбирати значно більше. Наприклад, середня парафія - 1500 людей, - при умові, що кожен скидається хоча б по десятці, по мінімуму може приносити 15 000 гривень. Тому священики готові битися за своїх парафіян. І для одних це справа віри, а для інших лише заробіток. Тому церковники вдаються навіть до того, що купують собі посади.

"В нас все продається і купується – сан, приход, нагорода", - заявив першим на всю Україну отець Юрій. За його словами, за це його вигнали з храму в селі Вільшанка і тепер не пускають навіть у церковний двір. Отець Юрій повідомив, що ціна питання отримати церковне місце зовсім не захмарна. Наприклад, щоб стати священиком, збирати довго не треба. "500-600 доларів звичайно", - говорить церковник, додаючи, що це середня ціна. Звичайно, каже отець Юрій, у маленькому селі духовним наставником можна стати і за 100 доларів. А у великих містах, як: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, доведеться викласти навіть і тисячу доларів. "Я з 13 років в церковних справах", - говорить отець.

А от колишній випускник семінарії Олександр провчився там кілька років і кинув, бо не захотів ставати священиком. Він теж знав, що комусь доводилось платити за сан, але коли дізнався, що в церкві існує посадовий рекет, зовсім зневірився. "Тут закони як скрізь, як у будь-якому суспільстві - священик - пил на чоботях єпископа", - повідомив Олександр. За його словами, ієрархія фактично як в армії. Священик - це як рядовий, а над ним стоїть капітан - це благочинний. "Благочинний у маленьких містах дуже вигідна посада", - додав Олександр. І якщо він щось просить виконати, наприклад поділитися грошима, відмови від священиків не приймаються. Над капітаном головує полковник, а от у церковному миру над благочинним - єпископ. "Уявіть - полковнику треба будувати дачу, спробуй відмовити, так само благочинний не зможе відмовити єпископу", - каже Олександр. Ну і остання паралель - між генералом і патріархом. "Схеми ті ж самі що і скрізь - як і в будь-якому чиновницькому апараті", - підсумував Олександр.