Закінчення -о мають іменники чоловічого та жіночого роду на -а: Зірко, Оксано, Зоріно, Дзвінко, Ярославо, Елізо, Ладо, Вакуло, Яремо, Саво, Хомо.

Закінчення -е мають іменники чоловічого і жіночого роду на -я: Ілле, Зоре, Катрусе.

Також іменники м'якої групи на -ець: шевче, женче, хлопче.

Іменники з твердим кінцевим приголосним та мішаної групи: Артеме, Альберте, Світе, Олеже, Ігоре, Гендельфе, Туре, Святославе, Авгуре, Аватаре, Вихоре.

Закінчення -є мають імена жіночого роду на -я: Лілеє, Соломіє, Софіє, Юліє.

Закінчення -у мають деякі іменники чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним (як правило односкладові): сину, тату, діду, дядьку.

Закінчення -ю мають чоловічі імена м'якої групи: Арію, Сергію, Андрію, Енею, Орію, Анатолію, Тарнаю.

Українці люблять також звертатися у пестливій формі. Тоді іменники мають закінчення -у або -ю: Олесю, Галюсю, Назарчику, Богданчику.

Якщо з іменем вживаємо прізвище, то воно матиме форму називного відмінка.

Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на -є, -і, -у, -о та інші нетипові для української мови закінчення: Миро, Бокаччо, Дідро, Шоу, Руставелі й інші.

Отже, у звертаннях вживаймо імена в кличному відмінку, що увиразнює нашу мову та надає їй українського колориту.