100 гравців: пісня-ініціація для прийняття до сотні Третього Гетьманату
100 гравців: пісня-ініціація для прийняття до сотні Третього Гетьманату
Річ у тім, що текст цієї пісні має магічний компонент, призначений для підняття людини з Простору страждань у Простір пригод. Про простори подій читайте у статтях:
Здоров'я людини і простори буття
Як перемагати у Просторі пригод
Пісня починається з опису Простору страждань, де людина перебуває у стані пасивності і страху; простір подій ворожий до людини, навколо смертельні небезпеки:
Протекла мов кров з ножа
По степу тонка межа:
Ліворуч битва, а справа бій,
Чигає смерть у далі голубій.
Але можна піднятися на вищий енергетичний рівень – у Простір боротьби – і перейти до активних дій. Для цього треба приєднатися до сотні організованих бійців:
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
Сотня героїчно долає перешкоди і невпинно йде до мети, виконуючи бойовий наказ:
День за днем, хто знає, де,
Був наказ – і сотня йде.
Крізь вогонь і куль політ
Крізь вугілля і крізь граніт
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
Головним є внутрішній наказ – любов до рідного дому, родини, Батьківщини.
З рубежу і на рубіж
З роздоріж до роздоріж
І так далеко твій рідний дім
Кохана жде тебе у нім.
Навмання нас доля б'є
Вчора був, сьогодні є,
А завтра хтозна, що буде там…
За Батьківщину життя віддам…
Тут людина ще знаходиться під пресом зовнішніх подій. Проте що далі, то тональність пісні дедалі енергійніша та впевненіша:
Завтра я, а потім ти
Хтозна як, та треба йти
До бою зброю, смерть ворогам!
Нема спочинку моїм ногам…
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
Аж тут нарешті відбувається піднесення над Простором боротьби і вихід у Простір пригод:
Люба, чуєш, ти не ридай!
Він не вмре за рідний край!
Хай гине ворог за наш Донбас,
Дорога дальня чекає нас.
Річ у тім, що у Просторі пригод відбуваються гострі події, з ризиком і адреналіном, але вони завжди завершуються позитивно: «він не вмре...», «дорога дальня...», тобто починаються пригоди.
У цьому просторі подій людина ще не керує пригодами – вона перебуває в їх круговерті. Тому тут ще нема перемоги. Перемога досягається тільки у Просторі волі, в якому людина повністю керує подіями і досягає поставлених цілей. Цей простір подій ще називається Царством божим, бо людина діє в ньому вільно, як бог, граючись.

Для здійснення цього останнього логічного кроку доцільно змінити закінчення пісні так, щоб вона піднімала у Простір волі:
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто гравців і з ними я.
Радіє серце, яріє дух,
Велика Гра – Арійський Рух.
У Просторі волі сотня бійців перетворюється на сотню гравців, для яких не існує перешкод: вони завжди перемагають і радісно творять новий світ. Арійський Рух – це етномережа українців, що перебувають у Просторі волі або близько біля нього. Тому ця мережа має назву AR25.org.

Пісню сто гравців можна використовувати для прийняття нових членів до сотні Третього Гетьманату. Її метафізичний сенс в тому, що вона символічно проводить кандидата з нижніх просторів подій у Простір волі.
Сто бійців (завантажити, 5.4 Мб, mp3)
Мелодія цієї пісні популярна в усьому світі, вона легко надається для хорового виконання.
Додатковим плюсом є те, що це американська пісня, а США є головним геополітичним союзником Української держави. Сам факт того, що ця пісня виконується в українських громадах Третього Гетьманату, сприятиме налагодженню дружніх стосунків між Україною і США.
Будуть інші варіанти - пропонуйте!
Якщо наші союзники співають наші пісні - це гарно."Але Ви тут же самі себе заперечуєте :) Якщо"відверто кажемо, що це американська патріотична пісня",бо причиною є те, що ..." США є нашим головним союзником"- це загравання, або підлабузництво... Виходить так, що пісню ж то МИ їхню співати маємо, а не вони НАШУ! )) А має бути навпаки, себто природно - Хай(!) вони наші пісні патріотичні співають, бо в нас вибухнула пасіонарність, яка й для них корисна! Коли була Революція гідності, то Майдан співав не "Марсельєзу", а наших пісень! У той же час, коли весь світ бачив Революцію гідності - то співав "Ще не вмерла..." разом з Україною український гімн. А зараз "американську", бо "вони наші союзники"?... Не розумію я цього... "Чужого научайтесь", але й "свого не цурайтесь" )). Правда? П.С. А я все-таки надіюся, що Ви помітили ще одне моє запитання ;).