Батьківщиною бойкоту стала Велика Британія, де критика Ізраїлю серед ліберальних академіків та літераторів - ознака доброго тону. У квітні минулого року вона матеріалізувалася. Двоє професорів - біолог Стівен Роуз та його дружина, соціолог Гілларі Роуз, виступили з закликом бойкотувати ізраїльські університети.

«Багато національних та європейських організацій, коли мова йде про виділення грантів та міжуніверситетські контакти, ставляться до Ізраїлю як до європейської держави. З цієї причини цілком доречно ввести мораторій на будь-яке подальше співробітництво доти, доки Ізраїль не виконає резолюції ООН і не почне серйозні переговори з палестинцями», - говорилося у листі Роузів. Під зверненням підписалися 123 учених, переважну більшість яких склали європейці.

Одними словами справа не обмежилася. Національна Асоціація вчителів проголосувала за те, щоб «усі британські заклади вищої освіти переглянули убік посилення жорсткості свої зв'язки з Ізраїлем». Місяцем пізніше Асоціація викладачів університетів прийняла рішення субсидіювати бойкот ізраїльської науки.

Один з підписантів петиції Роузів, професор Університету Лоубороу і редактор журналу «Політична географія», повернув Орену Йіфтахелю, викладачу з ізраїльського Університету Бен Гуріон, написану для журналу статтю. Конверт із нею прийшов нерозпечатаним. У записці, що супроводжувала послання від видавців «Політичної географії», говорилося, що журнал не може приймати думки з Ізраїлю. Після тривалого переписування Йіфтахелю було запропоновано внести у статтю порівняння його батьківщини з Південною Африкою часів апартеїду.

Інша підписантка тієї ж петиції, професор манчестерського Інституту природничих наук і технологій Мона Бейкер, у липні минулого року запропонувала двом професорам-ізраїльтянам піти зі штату очолюваного нею наукового журналу. Після того, як вони відмовилися, вона їх просто звільнила. «У нинішній ситуації вони повинні були піти», - пояснила Мона Бейкер пресі.

Жодного протесту від британських учених з приводу цього звільнення не прозвучало. За весь час бойкоту його засудили лише троє професорів з Оксфорду. Президент Союзу ізраїльських студентів у Великій Британії Томер Швартц, що вивчає в Кембриджі юриспруденцію, схильний пояснювати це «лівизною» більшої частини професорсько-викладацького складу університетів.

Бойкот уже почав позначатися на науковому житті Ізраїлю. Лише по лінії Групи академічних досліджень, що субсидіює спільні проекти британських та ізраїльських університетів, число виділених ізраїльтянам грантів скоротилося на третину. Ізраїльський науковий фонд, який щорічно направляє на рецензування до Європи й Америки близько 700 наукових статей, у минулому році одержав - уперше за історію свого існування - від 25 іноземних колег відмови від рецензування з ремаркою «Ми відмовляємося на це навіть дивитися».

«Звичайно, подібні дії послабляють ізраїльську науку, - говорить професор Єврейського університету в Єрусалимі Мирон Амусья. - Цей бойкот не просто порушує академічні свободи, не просто несумісний з ідеями науки. Він особливо несправедливий для ізраїльських учених, що стільки багато зробили, намагаючися сприяти освіті в Палестині. Ізраїльські вчені організували вісім університетів у Палестинській автономії. Цей бойкот - абсолютна несправедливість з боку західних лібералів. Ми недавно одержали листа з питанням, чому ми не протестуємо проти блокади Рамаллаху, де знаходиться резиденція Арафата. Ми не будемо проти цього протестувати, тому що з Рамаллаху весь час ідуть бандити. Мої колеги їдуть в університет по дорогах, що прострілюються. Університети в Палестинській автономії, які ми організовували, готують терористів-самогубців. У нападках на ізраїльських учених об’єднуються вкрай ліві ліберали й ісламські фундаменталісти - їхні студенти. Поки цей рух ще не встиг поширитися на всю Європу, але в деяких державах досягає масштабів, що лякають».

Ініціатива британських учених уже підхоплена їхніми континентальними колегами. На початку січня адміністративна рада одного з підрозділів Сорбонни - Париж VI - проголосував за бойкот ізраїльських університетів і зажадала від Євросоюзу розриву всіх наукових зв'язків з Ізраїлем.