масові репресії

27 жовтня - 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, що неподалік селища Медвежа Гора у Карелії, розстріляли 1111 людей, з них 287 – відомі і видатні українці.

В Україні відзначають день пам'яті жертв політичних репресій. Точну кількість жертв тоталітарного режиму й досі визначити неможливо.

Найцікавіше і найважливіше в революціях – це не сама революція і навіть не причини, які зумовили революційний вибух, а те, як вдається революціонерам утримати владу!

22-23 червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів спочатку в західноукраїнських тюрмах НКВС, а згодом в інших регіонах України. Протягом двох тижнів радянська влада, відступаючи перед військами Третього Райху, знищила близько 22 тисячі людей, яких переслідувала переважно за політичні переконання.

Під час «Великого терору» Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків – переліків осіб, репресованих із санкції членів Політбюро ЦК ВКП(б). Підписи на списках означали винесення обвинувального вироку. Підпис Ворошилова присутній на 185 списках, за якими були засуджено і розстріляно понад 18 тисяч осіб.

Газета «Deutsche Ukraine Zeitung» в статті під назвою «Виявлено масові вбивства НКВС у Вінниці – нове свідоцтво кривавого панування Сталіна» пише: «Вбивство власного народу є складовою частиною більшовицької системи – і це було не відкриттям будь-якої таємниці, а тільки – подробиць методів і цілей некультурної і нігілістичної системи, передумовою існування якої є терор і знищення населення. Події у Вінниці – один із прикладів того, на що здатний нелюдський режим, від якого повинні бути захищені всі європейські народи».

17 серпня 1939 року відомий радянський революціонер, партійний функціонер і дипломат Федір Розкольников, який в квітні 1938 р. попросив політичного притулку у Франції, завершив роботу над знаменитим «Відкритим листом до Сталіна», в якому викривав репресивну сталінську політику щодо конкретних осіб колишнього керівництва більшовицької партії і рядових радянських громадян та засуджував сталінські методи керівництва країною. Опублікований лист був вже після смерті Розкольникова, в емігрантському виданні «Нова Росія» (1 жовтня 1939 р., № 7,1939).