Муссоліні

При кожному новому історичному зламі російський народ демонструє одні й ті ж моральні якості. Отже, мова не йде про хворобу, а лише про основний і виключно стабільний його стан.

29 липня виповнилося 140 років від дня народження Беніто Амількаре Андреа Муссоліні (1883 – 1945) – багаторічного (1922 – 1943) прем’єр-міністра Італійського королівства та вождя («дуче») італійської нації. Постать загальновідома, але переважно крізь призму стереотипів. Постать яскрава й водночас суперечлива. Муссоліні з симпатією писав про Україну, а 28 серпня 1941 року разом з Гітлером відвідав Умань.

Як і будь-яке суспільне явище, європейський правий рух закономірно еволюціонує, пристосовуючись до нових реалій. Незмінними залишаються базові принципи – нація, родина, духовні цінності.

Якщо фашисти йшли із кимось на співпрацю, то зазвичай це були право-консервативні сили. І саме завдяки останнім Муссоліні та Гітлер очолили уряди своїх держав.

«Чи вступить Америка у війну чи ні – це байдуже, так як вона вже підтримує наших ворогів усіма силами, які здатна мобілізувати». (Адольф Гітлер)

«…Що стосується боротьби на Сході, Дуче, то вона безумовно буде важкою. Але я ні на секунду не сумніваюся у великому успіху… На закінчення я хотів би Вам сказати ще одне. Я відчуваю себе внутрішньо знову вільним, після того як прийшов до цього рішення. Співпраця з Радянським Союзом, при всьому щирому прагненні домогтися остаточної розрядки, часто сильно обтяжувала мене. Бо це здавалося мені розривом з усім моїм минулим, моїм світоглядом і моїми колишніми зобов'язаннями. Я щасливий, що звільнився від цього морального тягаря…». (Адольф Гітлер)