націонал-соціалізм

Воююча Україна виступає в ролі потужного енергетичного донора для відродження національного духу Німеччини. Німецькі еліти використовують стратегію «Анти-Нюрнберга», щоб очиститись від історичної провини через засудження російських злочинів. Новий європейський порядок народжується на перетині американського руху технологічних правих, рухливості мігрантів та української волі. Пробуджена життєва сила України може стати основою для її власного цивілізаційного прориву в майбутнє.

Вшановуючи пам'ять українців, які були знищені кривавим радянським режимом у двадцятому сторіччі, необхідно не лише зрозуміти причини і наслідки геноциду українців, а й розкрити геополітичні реалії, що призвели до масових вбивств за етнічною ознакою.

Настав час розкрити парадоксальну ідеологію Третього Райху як спробу побудови «ідеальної держави» – Ґемайншафт. Ми розглянемо ключові принципи націонал-соціалізму: від створення «нової людини» та теорії «соціального щастя» до органічного холізму та естетики «держави краси».

Центральною подією двадцятого сторіччя безумовно була Друга світова війна. Тут нас цікавитиме ідеологічний аспект цієї війни, тобто відповідь на запитання: була ця війна спонтанним спалахом насилля чи проявом боротьби глобальних ідеологій, що претендували на владу в масштабах всієї планети?

Після юності, проведеної у вуличних бійках, і суперечливої кар'єри в ультраправих політичних колах, Андрій Білецький створює сильний корпус із культовою армією прихильників. Підвищення Білецького значною мірою пов'язане з ефективністю його бригади, що складається виключно з добровольців, переважно молодих, багато з яких є затятими прихильниками правих сил. У час, коли рекрутинг нових бійців йде важко, а бригади недоукомплектовані, виснажені й дедалі більше деморалізовані, його бригада є повною і продовжує зростати.

Віцепрезидент виступила з несподіваною промовою після повідомлень про те, що Трамп неодноразово вихваляв Гітлера і казав: «Знаєте, Гітлер теж робив хороші речі».

Український погляд на Другу світову війну досі не сформований. Ми продовжуємо дивитись на світ російськими очима, точніше – очима сталінської пропаганди. Українські націоналісти робили ставку на перемогу Німеччини й були вільні у своєму виборі.

За словами Карлсона, сьогодні називати когось "нацистом" є інакшим способом назвати людину "злом", оскільки не існує ніякого нацистського руху у 2024 році. Очевидно, що коли українці називають нацистом Путіна – це так само тупо і "по-дитячому".

Словосполучення «український буржуазний націоналізм» завжди було лайкою в українському інформаційному просторі та, одночасно, звинуваченням радянських судів, за якими люди отримували великі терміни ув’язнення або і смертну кару.

Рушійною силою фашизму є бачення нації, здатної до феніксівського відродження, що відбудеться в революційно новому ладі, який охоплюватиме всіх істинних членів національної спільноти.

16 грудня 2021 року Генасамблея ООН ухвалила щорічну російську резолюцію про "боротьбу з героїзацією нацизму, неонацизмом та іншими видами практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та повʼязаної з ними нетерпимості". За документ проголосували 130 країн, утрималися 49. Проти були лише США та Україна.

Спостерігаючи за звірствами російської армії в Україні, люди не знаходять слів. Оглядачі зазначають: те, що витворяє Росія, це вже навіть не війна, а якесь живодерство. Тому для позначення російських агресорів замість слова «люди» дедалі частіше застосовують слово «істоти». Офіційні українські ЗМІ називають росіян «орками», а Російську Федерацію – Мордором. Обидві сторони війни обзивають одне одного «нацистами». Настав час прояснити ці терміни – хоча б для того, аби не вестися на московську пропаганду.

Ніколи не називайте москалів нацистами, тобто націоналістами. Вони завжди були шовіністами. Шовінізм є рішучим запереченням націоналізму. Звідси органічна ненависть Московії до націоналізму. Апофеозом цієї ненависті стала війна проти України з метою її денацифікації, тобто ліквідації політичної незалежності та етнічної самобутності. Протидіяти денацифікації може лише нацифікація.

Лавкрафт вважав, що ієрархічний порядок, найбільш придатний для практичного життя під час нової машинної доби – це «фашизм». Його цікавила ідея знищення «комерційних олігархів». Він шукав таку систему, що змогла б подолати циклічні закони занепаду – це також було мотивацією фашистів.

Взаємна повага традицій України і Японії, спільна позиція зі спірних історичних питань і культурний обмін спроможні перетворити просто дружні стосунки на повноцінний союз.