І першим було Слово...

Днями Наталка Криничанка запросила до клубу “ЕТРА” лікаря, поета, філософа, фізика-дослідника Василя Черкаса прочитати свої вірші “Старі і нові лабіринти”, а також розтлумачити невтаємниченим “Періодичний закон розвитку української поезії та історії України в цілому”.

Так от. Все в космосі має свою закономірність, українське слово також, у нас є навіть зорезвуки.

В українській поезії синусоїда спалахування і згасання поетичних імпульсів нової української літератури розпочинається з Котляревського, хоча ми свідомі того, що поезія вічна, що цей поділ є умовним і що провідні літературознавці справедливо виводять генеалогію української літератури значно раніше. Однак, якщо пристати саме на цю умову, то саме на 1797(8) роки припадає написання і публікація перших трьох частин “Енеїди”. Як зауважує Василь Черкас, дата створення першої поезії високого художнього рівня стає початком періоду піднесення поетичної активності поета і триває близько двадцяти років. Згодом настає період згасання. В цілому ж український поетичний процес розвивається таким чином, що кожних сорок років (знакові сорок років) відбувається потужний креаційний вибух. Це засвідчує творча спадщина Шевченка, Франка, Стуса, шістдесятників...

Для прикладу, Шевченкова поема “Причинна”, яка відкриває “Кобзар”, датована 1837 роком, Франкові “Каменярі” були написані 1877(8) р. На початок ХХ століття, а це 1917(18) роки, припадає піднесення поетичної активності Зерова, Тичини і за сорок років розпочинається творча активність шістдесятників, зокрема Стусова поезія “Не одлюби свою тривогу ранню” датується 1957(8) р.

Періодичний закон розвитку української поезії дозволяє передбачити народження в Україні, починаючи з 1997 року, нової поетичної епохи третього тисячоліття, яка триватиме двадцять років — до 2017 року.

Таке спалахування і згасання притаманне будь-якій системі: поетичній, історичній, етнотворчій тощо. Період спаду завжди супроводжується кризою — моральною, духовною, екологічною, політичною. Всі світові війни, цивілізаційні катаклізмі, суспільно-політичні трансформації відбуваються в ямі синусоїди. І тільки завдяки окремим особистостям, еліті, яка готова взяти на себе тягар відповідальності, відбувається якісна екзистенційна зміна.