На IV Всесвітньому Форумі українців під часи роботи Секції державно-політичного розвитку світового українства голова правління Карельського товариства української культури “Калина” Лариса Скрипникова презентувала книжку “Сандармох. Убієнним синам України”, в якій уперше надрукований список усіх українців, страчених в Карелії.
Карельська земля стала останнім притулком і для відомих творчих діячів розтріляного українського відродження – Миколи Зерова, Леся Курбаса, Миколи Куліша, Євгена Плужника, Валер’яна Підмогильного, Марка Вороного, Олекси Слісаренко... Страх перед творчою силою українців змушував радянську систему забирати їхні життя, йдучи проти законів людських і Божих...
Зараз в урочищі Сандармох Медвежо-горського району Карелії височіє пам’ятник – гранітний Козацький хрест “Убієнним синам України”, церемонія відкриття якого відбулася 5 серпня 2005 р. – в День пам’яті жертв політичних репресій. Були запрошені народні депутати України, але жодний не приїхав.
Як написав у книзі Василь Овсієнко, “Сандармох стався тому, що неукраїнський за складом і духом уряд Радянської України у 20-30-х роках здав Україну Росії. Він навіть своїх в’язнів не мав права утримувати на власній території”.
А Лариса Скрипникова у своїй статті книги пише: “Не буду називати відомі на весь світ імена письменників, міністрів, учених, артистів, бо ми всі перед Богом рівні. Наведу лише один факт: серед них є прізвища жінок, їм було по 25-30 років. Боже, яких мук вони зазнали! Вони страждали, як і чоловіки, як усі - мерзли, голодували, тяжко працювали. Але, але... - вони ж були молоді й гарні, страшно уявити, як їх принижували, ґвалтували... Нібито незручно про це казати, ми соромливо опускаємо очі - та це ж було! Замість ніжних рук чоловіків, наречених - нахабні пики, брудні руки катів! Страчене, замордоване життя...”
Зараз просто важко собі уявити, що “особливі трійки”, які створювалися представниками НКВС і секретарями обласних, крайових, республіканських організацій ВКП(б), вирішували долю людей – визначали “антирадянські елементи”, які без суда і слідства, без прокурорів і захисників, а здебільшого і без самих звинувачених підлягали розтрілу або висланню.
Операція розпочалася в серпні 1937 року і була припинена в листопаді 1938 року – це була наймасовіша “єжовська чистка” суспільства від категорій населення, що не годилося, за рішенням “особливих трійок”, для будівництва комунізму в Радянському Союзі, творець якого Ленін учив: “Будьте зразково нещадними. Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини!” Цьому вождю тиранів в Україні й досі стоять пам’ятники, і біля них іноді збираються невмирущі комуністи та енкаведісти. Вони знищували українців, пам’ятник яким ставлять сучасні українці замість того, щоб зрівняти з землею пам’ятники катам їхніх предків.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Сандармох. Убієнним синам України.
Світ:
06090701r.JPG
Карельська земля стала останнім притулком і для відомих творчих діячів розтріляного українського відродження – Миколи Зерова, Леся Курбаса, Миколи Куліша, Євгена Плужника, Валер’яна Підмогильного, Марка Вороного, Олекси Слісаренко... Страх перед творчою силою українців змушував радянську систему забирати їхні життя, йдучи проти законів людських і Божих...
Зараз в урочищі Сандармох Медвежо-горського району Карелії височіє пам’ятник – гранітний Козацький хрест “Убієнним синам України”, церемонія відкриття якого відбулася 5 серпня 2005 р. – в День пам’яті жертв політичних репресій. Були запрошені народні депутати України, але жодний не приїхав.
Як написав у книзі Василь Овсієнко, “Сандармох стався тому, що неукраїнський за складом і духом уряд Радянської України у 20-30-х роках здав Україну Росії. Він навіть своїх в’язнів не мав права утримувати на власній території”.
А Лариса Скрипникова у своїй статті книги пише: “Не буду називати відомі на весь світ імена письменників, міністрів, учених, артистів, бо ми всі перед Богом рівні. Наведу лише один факт: серед них є прізвища жінок, їм було по 25-30 років. Боже, яких мук вони зазнали! Вони страждали, як і чоловіки, як усі - мерзли, голодували, тяжко працювали. Але, але... - вони ж були молоді й гарні, страшно уявити, як їх принижували, ґвалтували... Нібито незручно про це казати, ми соромливо опускаємо очі - та це ж було! Замість ніжних рук чоловіків, наречених - нахабні пики, брудні руки катів! Страчене, замордоване життя...”
Зараз просто важко собі уявити, що “особливі трійки”, які створювалися представниками НКВС і секретарями обласних, крайових, республіканських організацій ВКП(б), вирішували долю людей – визначали “антирадянські елементи”, які без суда і слідства, без прокурорів і захисників, а здебільшого і без самих звинувачених підлягали розтрілу або висланню.
Операція розпочалася в серпні 1937 року і була припинена в листопаді 1938 року – це була наймасовіша “єжовська чистка” суспільства від категорій населення, що не годилося, за рішенням “особливих трійок”, для будівництва комунізму в Радянському Союзі, творець якого Ленін учив: “Будьте зразково нещадними. Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини!” Цьому вождю тиранів в Україні й досі стоять пам’ятники, і біля них іноді збираються невмирущі комуністи та енкаведісти. Вони знищували українців, пам’ятник яким ставлять сучасні українці замість того, щоб зрівняти з землею пам’ятники катам їхніх предків.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков