Слово «геллени» (Еλληνες, «гелленес») походить від того ж самого кореня *гал-*гел, що й слово «галли», і означає «сонячні». Країна гелленів називалася Геллада («сонячний лад», подібно як Арта-Аратта — це сонячна земля, підсоння.). Від народу гелленів виводять своє походження сучасні греки. Самі ж гелени вважали, що походять від пелазгів. Лінгвісти знають, що в основі давньогрецької (гелленської) мови знаходиться пелазгійський субстрат.
Пояснимо, що пелазгами називалися племена, які в кінці 3 тис. до н. е. ринули на територію Греції, Італії, Малої Азії і всього Середземномор’я. «Пелазги» (в перекладі з санскриту — лелеки) — це прийнята у згаданих краях назва арійських племен лелегів (Шилов Юрий. Праистория Руси // Начала цивилизации. — М.: Раритет, 1999. — С. 267). Можливо, що тоді це була загальна назва переселенців з території України. Ця традиція збереглася до наших днів символом всесвітньої української діаспори є лелеки-журавлі («Чуєш, брате мій, товаришу мій, відлітають сірим шнуром журавлі у вирій...»)
Лелеги-пелазги заснували Трою і пішли далі на Захід, зокрема в Італію і Грецію. «Першими індоєвропейцями в Греції були не греки, а пелазги, які прийшли з півночі у III тис. до н. е.» (Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — К. Абрис, 1994. — С. 106.); професор О. Чертков півтора століття тому дослідив назви етруських племен в Італії: трояни, орателі, дуліби, ірпіні, бреги, обричі, давні, поляни (Чертков О. Пелазго-фракійські племена, які заселяли Італію // Основа, № 4, 5—1994, № 6—1995).
Геродот писав, що Геллада початково називалася Пелазгією, а ряд дослідників навіть вважає, що ці назви є спорідненими. Плутарх стверджував, що пелазги були засновниками Риму, і писав, що «пелазги, які обійшли більшу частину землі і підкорили мало не всі народи, поселились там і дали місту своє ім’я в ознаменування сили своєї зброї». «Приблизно у 22 ст. до н. е. пелазги завоювали Крит, де з їхньою появою виникає грандіозна Мінойська (точніше, Середньомінойська) культура. В ідеальних умовах великого острова і відсутності серйозних суперників на морях вона протягом 700 років могла розвиватися безперешкодно і стала явищем воістину унікальним, за багатьма параметрами перевер¬шивши всі сучасні їй цивілізації стародавнього світу» (Шамбаров В. Е. Русь: дорога из глубин тысячелетий. — М.: Алетейа, 1999).
Тодішні вихідці з українського етнотворчого казана ще зберігали світлі зовнішні покрови, властиві раннім арійцям, тому Гомер називав їх «богосвітлими пелазгами» (Одіссея, XIX). Античні статуї зображають антропологічний тип, однаково властивий гелленам, галлам і слов’янам.
Пелазги були вправними воїнами і майстрами у виготовленні залізної зброї. Це й не дивно, адже згідно з найновішими даними «в V—IV тисячоліттях до н. е. рівень металургії в Прикарпатті суттєво випереджав Месопотамію» (Шамбаров В. Е. — С. 86.). За розрахунками, Троя була зруйнована приблизно у 1250 році до н. е., що збігається з часом прибуття пелазгів у Палестину в рамках т. зв. навали народів моря. «Це була масова міграція войовничих племен з Нижнього Подунав’я та Північного Причорномор’я в Грецію, Малу Азію, Палестину, на острови Середземного моря» (Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — С. 108.).
Таким чином, геллени походять з Північного Надчорномор’я, тобто з України. Це підтверджується й етимологію їхньої самоназви. Річ у тім, що гелленами-гелонами називається древнє плем’я в «Скіфії» Геродота, а також в інших гелленських і латинських авторів. Гелони мали своє дерев’яне місто Гелон, яке сьогодні ототожнюють з Більським городищем на Полтавщині, де жило арійське племя будинів («пробуджених», звідси ім’я Будда). Гелони брали участь у війні скіфів з перським царем Дарієм Першим. «Ольвійські греки відносили гелонів до будинів, тобто вважали їх місцевим племенем» (Большая советская энциклопедия. — http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=bse/00017/30500.htm).
Гелони розмовляли гелленською (давньогрецькою) мовою, тому Геродот помилково вирішив, що вони є переселенцями з Геллади, хоча насправді переселення відбулося в протилежному напрямку — з українського етнотворчого казана на європейську периферію.
Сучасні греки також називають себе гелленами, проте це вже інший етнос. Очевидними є антропологічні відмінності: якщо давні геллени, подібно до галлів, були високими, мускулястими, білошкірими і світловолосими, то сучасні греки у своїй масі є низькорослими, дрібними, смаглявими і чорноволосими. Ще значнішими є відмінності між гелленами і греками у сфері національного характеру і стереотипу поведінки. «В якій мірі сучасні греки в расовому відношенні виглядають нащадками древніх гелленів — питання лишається спірним. Багато вчених вважали, що в часи нашестя вандалів, остготів, болгар, албанців чиста грецька раса зникла. Принаймні, сприйнята суміш чужої крові була значною. Художній дух і смак древніх гелленів, їхня розумова допитливість не відродилися, хоча стосовно мови спадкоємність між древніми і сучасними греками є безсумнівною» (Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=brokminor/ 14/14817.html).
Цей історичний екскурс ми зробили для того, щоб правильно перекладати і розуміти наведене в Євангелії слово Еλληνες. По-перше, його треба перекладати словом «геллени» (як це робить о. Іван Огієнко у своєму перекладі Біблії, далі — БО), а не «греки» чи «елліни». По-друге, в євангельському контексті воно позначало не лише представників народу гелленів, але й арійців узагалі, адже галлів-галатів ще називали галло-гелленами.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
12 --- ПЕЛАЗГИ, ГЕЛЛЕНИ, ГРЕКИ
Світ:
Спецтема:
Слово «геллени» (Еλληνες, «гелленес») походить від того ж самого кореня *гал-*гел, що й слово «галли», і означає «сонячні». Країна гелленів називалася Геллада («сонячний лад», подібно як Арта-Аратта — це сонячна земля, підсоння.). Від народу гелленів виводять своє походження сучасні греки. Самі ж гелени вважали, що походять від пелазгів. Лінгвісти знають, що в основі давньогрецької (гелленської) мови знаходиться пелазгійський субстрат.
06112101e.jpg
Продовження. Попередній розділ книги «Пшениця без куколю»: 11 --- Галли — кельти
Пояснимо, що пелазгами називалися племена, які в кінці 3 тис. до н. е. ринули на територію Греції, Італії, Малої Азії і всього Середземномор’я. «Пелазги» (в перекладі з санскриту — лелеки) — це прийнята у згаданих краях назва арійських племен лелегів (Шилов Юрий. Праистория Руси // Начала цивилизации. — М.: Раритет, 1999. — С. 267). Можливо, що тоді це була загальна назва переселенців з території України. Ця традиція збереглася до наших днів символом всесвітньої української діаспори є лелеки-журавлі («Чуєш, брате мій, товаришу мій, відлітають сірим шнуром журавлі у вирій...»)
Лелеги-пелазги заснували Трою і пішли далі на Захід, зокрема в Італію і Грецію. «Першими індоєвропейцями в Греції були не греки, а пелазги, які прийшли з півночі у III тис. до н. е.» (Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — К. Абрис, 1994. — С. 106.); професор О. Чертков півтора століття тому дослідив назви етруських племен в Італії: трояни, орателі, дуліби, ірпіні, бреги, обричі, давні, поляни (Чертков О. Пелазго-фракійські племена, які заселяли Італію // Основа, № 4, 5—1994, № 6—1995).
Геродот писав, що Геллада початково називалася Пелазгією, а ряд дослідників навіть вважає, що ці назви є спорідненими. Плутарх стверджував, що пелазги були засновниками Риму, і писав, що «пелазги, які обійшли більшу частину землі і підкорили мало не всі народи, поселились там і дали місту своє ім’я в ознаменування сили своєї зброї». «Приблизно у 22 ст. до н. е. пелазги завоювали Крит, де з їхньою появою виникає грандіозна Мінойська (точніше, Середньомінойська) культура. В ідеальних умовах великого острова і відсутності серйозних суперників на морях вона протягом 700 років могла розвиватися безперешкодно і стала явищем воістину унікальним, за багатьма параметрами перевер¬шивши всі сучасні їй цивілізації стародавнього світу» (Шамбаров В. Е. Русь: дорога из глубин тысячелетий. — М.: Алетейа, 1999).
Тодішні вихідці з українського етнотворчого казана ще зберігали світлі зовнішні покрови, властиві раннім арійцям, тому Гомер називав їх «богосвітлими пелазгами» (Одіссея, XIX). Античні статуї зображають антропологічний тип, однаково властивий гелленам, галлам і слов’янам.
Пелазги були вправними воїнами і майстрами у виготовленні залізної зброї. Це й не дивно, адже згідно з найновішими даними «в V—IV тисячоліттях до н. е. рівень металургії в Прикарпатті суттєво випереджав Месопотамію» (Шамбаров В. Е. — С. 86.). За розрахунками, Троя була зруйнована приблизно у 1250 році до н. е., що збігається з часом прибуття пелазгів у Палестину в рамках т. зв. навали народів моря. «Це була масова міграція войовничих племен з Нижнього Подунав’я та Північного Причорномор’я в Грецію, Малу Азію, Палестину, на острови Середземного моря» (Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — С. 108.).
Таким чином, геллени походять з Північного Надчорномор’я, тобто з України. Це підтверджується й етимологію їхньої самоназви. Річ у тім, що гелленами-гелонами називається древнє плем’я в «Скіфії» Геродота, а також в інших гелленських і латинських авторів. Гелони мали своє дерев’яне місто Гелон, яке сьогодні ототожнюють з Більським городищем на Полтавщині, де жило арійське племя будинів («пробуджених», звідси ім’я Будда). Гелони брали участь у війні скіфів з перським царем Дарієм Першим. «Ольвійські греки відносили гелонів до будинів, тобто вважали їх місцевим племенем» (Большая советская энциклопедия. — http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=bse/00017/30500.htm).
Гелони розмовляли гелленською (давньогрецькою) мовою, тому Геродот помилково вирішив, що вони є переселенцями з Геллади, хоча насправді переселення відбулося в протилежному напрямку — з українського етнотворчого казана на європейську периферію.
Сучасні греки також називають себе гелленами, проте це вже інший етнос. Очевидними є антропологічні відмінності: якщо давні геллени, подібно до галлів, були високими, мускулястими, білошкірими і світловолосими, то сучасні греки у своїй масі є низькорослими, дрібними, смаглявими і чорноволосими. Ще значнішими є відмінності між гелленами і греками у сфері національного характеру і стереотипу поведінки. «В якій мірі сучасні греки в расовому відношенні виглядають нащадками древніх гелленів — питання лишається спірним. Багато вчених вважали, що в часи нашестя вандалів, остготів, болгар, албанців чиста грецька раса зникла. Принаймні, сприйнята суміш чужої крові була значною. Художній дух і смак древніх гелленів, їхня розумова допитливість не відродилися, хоча стосовно мови спадкоємність між древніми і сучасними греками є безсумнівною» (Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=brokminor/ 14/14817.html).
Цей історичний екскурс ми зробили для того, щоб правильно перекладати і розуміти наведене в Євангелії слово Еλληνες. По-перше, його треба перекладати словом «геллени» (як це робить о. Іван Огієнко у своєму перекладі Біблії, далі — БО), а не «греки» чи «елліни». По-друге, в євангельському контексті воно позначало не лише представників народу гелленів, але й арійців узагалі, адже галлів-галатів ще називали галло-гелленами.
Продовження:
13 --- МАГИ, ВОЛХВИ, ЕГРЕГОРИ, СИЛИ, БОГИ
-----------------------
В тему:
Проголосуємо за зміни!
Якщо ти арієць
У Галілеї неподалік міста Мегідо віднайшли арійський хрестиянський храм
Як придбати книгу «Пшениця без куколю» через Інтернет
1 --- П’ЯТИЙ ЕЛЕМЕНТ
2 --- ІСТОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗЛОЧИНУ
3 --- ЦЕРКВА І ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ТЕКСТИ
4 --- МЕТАФІЗИЧНІ АРХЕТИПИ
5 --- ВОАНЕРГЕС, тобто СИНИ ГРОМУ
6 --- ІСУС, ЩО ОЗНАЧАЄ ЯСНИЙ
7 --- ХРЕСТОС І ХРІСТОС
8 --- ХРЕСТИЯНСТВО І ЮДОХРІСТИЯНСТВО
9 --- ДОГОВІР І ЗАПОВІТ
10 --- АРІЇ, АРІЙЦІ, ТРИПІЛЬЦІ
11 --- ГАЛЛИ — КЕЛЬТИ
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля