11 листопада 2006 р. в Українському Домі відбулася ІІІ науково-практична конференція «Буття українців», що зібрала велике коло дослідників феномену України. Їх об’єднало те, що вони є українцями по духу і по крові. Все інше – вторинне.
Після виступу кобзаря Тараса Силенка конференцію відкрив Володимир Перегінець – голова оргкомітету і благодійного фонду пам’яті Юрія Миролюбова.
Кобзар Тарас Силенко
За ним виступив його заступник в оргкомітеті конференції Василь Триліс. Він зупинився на питанні Землі, Села і Звичаю.
Земля для українця – це дещо більше, ніж територія. Саме наша Земля витворила багатющу українську культуру. А українське село, як організм, що найкраще пристосований до життя на землі, тримається на Звичаї. Він зауважив, що слово «звичайний» означає «той, хто тримається звичаю». По суті, звичай – це культура, але слово «культура» нині затерте і дещо зіпсоване, тому краще говорити про український звичай.
«Звичай вислизає з рук, – каже Василь Триліс, – ми втрачаємо звичай. А це основа нашого життя-буття». Все життя регулюється звичаєм, бо він формувався на нашій землі тисячі років.
Говорячи про Землю, Село і Звичай, Василь Триліс згадав про Віру. Це ще одна основа буття українців. Віра українців – це переконаність у тому, що все буде добре, що людина здатна долати всі перешкоди і перемагати. Така віра формується щасливим дитинством, батьківською увагою і любов’ю.
Василь Триліс переконаний, що і сьогодні на землі працювати вигідно і достойно – і цю віру ніхто не витравить в українців.
Далі на сцену піднявся Олександр Поліщук – фундатор і директор приватного музею «Прадавня Аратта-Україна», що у лютому цього року відкрився в селі Трипілля і в якому можна побачити не тільки залишки славетної Трипільської культури, а й артефакти самого початку українського життя-буття.
Олександр Поліщук
Як сказав Олександр Поліщук, цей музей є храмом українського духу. У ньому простежується українська традиція з кам’яного віку і аж до 19 століття. Він запросив всіх присутніх приїхати до нього в музей і закликав кожного привезти до музею ще 100 українців – це неодмінно сприятиме відродженню української сили і українського духу.
Він нагадав українцям, що вони є великою нацією, але справжніми українцями вони стануть лише тоді, коли будуть знати свою справжню історію і правду про нашу Землю. Олександр Поліщук розповів про феномен Трипільської культури і унікальні знахідки археології – про артефакти Мізина (нині Чернігівська область) і Межиріча (нині Черкаська область), про які чомусь не говорять сучасні українські археологи і не роблять акцент на їхній унікальності – адже ніде в світі немає нічого подібного. Варто хоча б згадати браслет з протосвастичним орнаментом і найперші музичні інструменти з кісток мамонтів, а також першу топографічну карту на мамонтовій лопатці.
Олександр Поліщук нагадав про те, що Біла раса була сформована на території теперішньої України, а після демографічного спалаху в результаті більш як двотисячолітнього періоду Трипільської культури, що виникла на правобережній Україні, досягла свого розквіту і поширилася на все Подніпров’я, люди Білої раси розійшлися по Європі і Азії.
Цікавий приклад: знаменитий знак, який ми знаємо як «Інь-Янь», на території Трипільської культури був знайдений на два тисячоліття раніше, ніж в Китаї. До Китаю він потрапив через культуру «Янь Шао» (4 тис. до н. е.), яка на 90% збігається з Трипільською. Звичайно, що це випадає з контексту розвитку жовтої раси, тож китайські дослідники й досі не розуміють, чому і як ця культура опинилася на їхній території.
Олександр Поліщук згадав, як індійський космонавт, коли пролітав над територією Подніпров’я, сказав: «Нарешті я побачив свою прабатьківщину».
Олександр Поліщук, звичайно, згадав про величезні на той час трипільські поселення , яких було близько 2040 і які займали площу від 10 до 450 гектарів ( наприклад, поселення Тальянки, що на Черкащині, мало площу 450 га, а на незабудованій сучасним селом території вдалося виявити 2700 будинків трипільців. Для порівняння зауважимо, що 450 га – це територія давнього Києва часів Ярослава Мудрого. І це при тому, додає пан Олександр, що кількома тисячоліттями пізніше в Римі проживало лише 5 тисяч населення.
Він також згадав, що трипільці вирощували 12 злакових культур і мали одомашненого коня (окрім бика і корови, яких завжди мали українські селяни), а також про винайдення в середині 5 тисячоліття до нашої ери колеса — завдяки возам українці легко переміщалися на великі відстані, а також мандрувати в далекі краї.
Продовжив Трипільську тему Юрій Шилов, відомий історик і археолог, професор МАУП, який є одним із засновників згадуваного вище Трипільського музею – його науковим консультантом. Він розповів про державу Аратта – своєрідну форму організації трипільців протягом існування Трипільської культури, наголошуючи на тому, що, окрім історіографії, існує народна пам’ять, що може через свої міфи, легенди, звичаї і традиції нам дещо підказати.
Юрій Шилов
Юрій Шилов згадав відомого російського вченого Трубачова, який в своїй монографії 1981 р. заявив про необхідність враховувати історичну пам’ять народу. І зауважив, що народна пам’ять слов’ян сягає часів мамонтів (це період пізнього палеоліту – до відступу останнього льодовика з наших земель). Наприклад, слов’янському слову “коло” близько 9 тис. років. Також дуже давніми є слова “скупа” (4 — 4,5 тис. років), що значить “держава”.
“Держава наша – скупа вкраїнська”, – каже Юрій Олексійович і додає, що слово “скупа” й досі зберіглося у балканських слов’ян, які є, як і всі інші слов’яни, вихідцями з Трипільської території. А мені тоді пригадалася Скупія (Скуфія), яку ще дуже давно почали помилково називати Скіфія. Це ж також було державне об’єднання, в яке входило багато етносів – предків українців. І це також була Скупа вкраїнська!
Дуже важливим, що сказав Юрій Шилов, розповідаючи про жерців держави Аратта, на мою думку, було його міркування про еліту, про те, що еліта збирається навколо святинь. Еліта – це ті, що здатні відстоювати життя. Якщо вимирає народ, значить еліти цей народ не має.
Емблема конференції «Буття українців»
Темі походження назви Україна був присвячений виступ директора Інституту метафізичних досліджень Ігоря Каганця — Земля Сонячного Вепра. Він показав, що У-країна — це країна-яйце, захищений зародок людської культури. Результати його дослідження настільки сенсаційні, наскільки й прості та самозрозумілі для українців, що знайомі з народними казками і читали казку про яйце-райце, і бачили українські писанки.
На конференції прозвучало багато цікавих виступів: це були і емоційно-поетичні (як, наприклад, немолодого вже дослідника з Коростеня Миколи Брицуна-Ходака про історію і звичаї його давньої Деревлянської землі), і по-академічно-науковому викладені дослідження, тези, ідеї, думки.
Микола Брицун-Ходак з символікою Деревлянської землі
Варто окремо зупинитися на виступі Василя Чумаченка, який розповідав про магів і езотерику. Езотерика говорить про те, що на зовнішньому плані не видно, а шлях людини продовжується в інших вимірах. Як відомо, в давні часи панувало інтуїтивно-образне світосприйняття, яке нам, сучасним людям з раціональним і логічним мисленням важко осягнути і, відповідно, оволодіти магічними практиками наших давніх предків.
Зокрема, пан Василь Чумаченко зупинився на двох протилежних підходах: з точки зору семітського підходу, людина є незмінною, вона використовує цей світ; натомість арійський підхід – це відкрита людина, яка черпає життя з колективного підсвідомого, перетворюється сама і перетворює навколишній космос.
Виступ історика Сергія Кота був присвячений британському журналістові Ланселоту Лоутону, який в 30-ті роки минулого століття досліджував Україну і вважав, що головною проблемою тодішньої Європи була Україна та її проблеми. Цікаво, що в Англо-Українському комітеті, який активно досліджував українську проблематику, не було жодного українця.
Не можна не відзначити виступ Анатолія Кондратьєва про нищення спочатку української історії, а потім української мови, виступ і черговий шок від правди і міфів в історії росіян, який підготував на конференцію Володимир Белінський, автор книги “Страна Моксель”.
Головний лікар Інституту метафізичних досліджень «Перехід-IV» Олександр Філатович розповів про розроблену ним технологію масового самозцілення за допомогою читання Живого Слова — спеціально розроблених ритмічних текстів. За її допомогою він вилікував від багатьох, здебільшого «невиліковних» хвороб, понад 7 тисяч людей.
Ігор Каганець і Олександр Філатович
Заслуговують на окрему статтю виступи фізиків – Миколи Жука з Харкова про нову модель всесвіту і Василя Шевцова з Дніпропетровська про можливості формування нашого позитивного майбутнього. На його думку, зараз відбувається пребудова нашого етносу, а символ українців – сніп-дідух.
“Наше майбутнє погане, якщо нічого не змінити”, – каже пан Василь Шевцов. Він вважає, що наш народ має своє призначення і дуже відрізняється від інших народів, зокрема мовою, вчительством (серед українців найбільше видатних педагогів), “хуторянською свідомістю” (самодостатністю) і космічністю (всі генеральні конструктори СРСР та РФ – з України). Він навів також деякі цікаві й маловідомі факти, наприклад, що видатний Ціолковський – внук козака Наливайка, а відомий філософ Соловйов – племінник не менш відомого українського філософа Григорія Сковороди.
Окрім згаданих доповідачів, на конференції виступили також Петро Комунацький, Дмитро Вовк, Станіслав Губерначук, Анатолій Висота, Вадим Мицик.
Кілька місяців тому вийшла книга Вадима Мицика з промовистою назвою “Священна країна хліборобів”, а сам автор вже багато років займається дослідженням Трипільської культури і очолює створений ним музей хліба та історії хліборобства — в Тальному, що на Черкащині, де розквітли найбільші трипільські поселення.
Вадим Мицик (справа на фото) і археолог Олександр Фисун
Багато учасників конференції не встигли виступити, хоча мали, що сказати: майже кожний – автор серйозного дослідження, поет або письменник. Кожний – талант!
А щодо таланту українців співати і танцювати, то в цьому можна було наочно переконатися після конференції. Її учасникам було представлено прекрасний концерт.
Гопак — танець козаків-кшатріїв
Характер цієї третьої конференції «Буття українців» вказує на новий етап української самоорганізації. Його ознаки — лаконічність, діловитість, висока якість доповідей і концерту, спрямованість на практичну реалізацію теоретичних здобутків. Українська інтелектуальна еліта швидко переходить від деструкції взаємного протистояння до ідеології Спільної Дії, символом якої є традиційний український Сніп-Дідух, що прикрашав сцену протягом усієї конференції.
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
«Буття українців – 3»: єдність, організованість, фундаментальність
Світ:
Спецтема:
11 листопада 2006 р. в Українському Домі відбулася ІІІ науково-практична конференція «Буття українців», що зібрала велике коло дослідників феномену України. Їх об’єднало те, що вони є українцями по духу і по крові. Все інше – вторинне.
06120301e.jpg
Після виступу кобзаря Тараса Силенка конференцію відкрив Володимир Перегінець – голова оргкомітету і благодійного фонду пам’яті Юрія Миролюбова.
Кобзар Тарас Силенко
За ним виступив його заступник в оргкомітеті конференції Василь Триліс. Він зупинився на питанні Землі, Села і Звичаю.
Земля для українця – це дещо більше, ніж територія. Саме наша Земля витворила багатющу українську культуру. А українське село, як організм, що найкраще пристосований до життя на землі, тримається на Звичаї. Він зауважив, що слово «звичайний» означає «той, хто тримається звичаю». По суті, звичай – це культура, але слово «культура» нині затерте і дещо зіпсоване, тому краще говорити про український звичай.
«Звичай вислизає з рук, – каже Василь Триліс, – ми втрачаємо звичай. А це основа нашого життя-буття». Все життя регулюється звичаєм, бо він формувався на нашій землі тисячі років.
Говорячи про Землю, Село і Звичай, Василь Триліс згадав про Віру. Це ще одна основа буття українців. Віра українців – це переконаність у тому, що все буде добре, що людина здатна долати всі перешкоди і перемагати. Така віра формується щасливим дитинством, батьківською увагою і любов’ю.
Василь Триліс переконаний, що і сьогодні на землі працювати вигідно і достойно – і цю віру ніхто не витравить в українців.
Далі на сцену піднявся Олександр Поліщук – фундатор і директор приватного музею «Прадавня Аратта-Україна», що у лютому цього року відкрився в селі Трипілля і в якому можна побачити не тільки залишки славетної Трипільської культури, а й артефакти самого початку українського життя-буття.
Олександр Поліщук
Як сказав Олександр Поліщук, цей музей є храмом українського духу. У ньому простежується українська традиція з кам’яного віку і аж до 19 століття. Він запросив всіх присутніх приїхати до нього в музей і закликав кожного привезти до музею ще 100 українців – це неодмінно сприятиме відродженню української сили і українського духу.
Він нагадав українцям, що вони є великою нацією, але справжніми українцями вони стануть лише тоді, коли будуть знати свою справжню історію і правду про нашу Землю. Олександр Поліщук розповів про феномен Трипільської культури і унікальні знахідки археології – про артефакти Мізина (нині Чернігівська область) і Межиріча (нині Черкаська область), про які чомусь не говорять сучасні українські археологи і не роблять акцент на їхній унікальності – адже ніде в світі немає нічого подібного. Варто хоча б згадати браслет з протосвастичним орнаментом і найперші музичні інструменти з кісток мамонтів, а також першу топографічну карту на мамонтовій лопатці.
Олександр Поліщук нагадав про те, що Біла раса була сформована на території теперішньої України, а після демографічного спалаху в результаті більш як двотисячолітнього періоду Трипільської культури, що виникла на правобережній Україні, досягла свого розквіту і поширилася на все Подніпров’я, люди Білої раси розійшлися по Європі і Азії.
Цікавий приклад: знаменитий знак, який ми знаємо як «Інь-Янь», на території Трипільської культури був знайдений на два тисячоліття раніше, ніж в Китаї. До Китаю він потрапив через культуру «Янь Шао» (4 тис. до н. е.), яка на 90% збігається з Трипільською. Звичайно, що це випадає з контексту розвитку жовтої раси, тож китайські дослідники й досі не розуміють, чому і як ця культура опинилася на їхній території.
Олександр Поліщук згадав, як індійський космонавт, коли пролітав над територією Подніпров’я, сказав: «Нарешті я побачив свою прабатьківщину».
Олександр Поліщук, звичайно, згадав про величезні на той час трипільські поселення , яких було близько 2040 і які займали площу від 10 до 450 гектарів ( наприклад, поселення Тальянки, що на Черкащині, мало площу 450 га, а на незабудованій сучасним селом території вдалося виявити 2700 будинків трипільців. Для порівняння зауважимо, що 450 га – це територія давнього Києва часів Ярослава Мудрого. І це при тому, додає пан Олександр, що кількома тисячоліттями пізніше в Римі проживало лише 5 тисяч населення.
Він також згадав, що трипільці вирощували 12 злакових культур і мали одомашненого коня (окрім бика і корови, яких завжди мали українські селяни), а також про винайдення в середині 5 тисячоліття до нашої ери колеса — завдяки возам українці легко переміщалися на великі відстані, а також мандрувати в далекі краї.
Продовжив Трипільську тему Юрій Шилов, відомий історик і археолог, професор МАУП, який є одним із засновників згадуваного вище Трипільського музею – його науковим консультантом. Він розповів про державу Аратта – своєрідну форму організації трипільців протягом існування Трипільської культури, наголошуючи на тому, що, окрім історіографії, існує народна пам’ять, що може через свої міфи, легенди, звичаї і традиції нам дещо підказати.
Юрій Шилов
Юрій Шилов згадав відомого російського вченого Трубачова, який в своїй монографії 1981 р. заявив про необхідність враховувати історичну пам’ять народу. І зауважив, що народна пам’ять слов’ян сягає часів мамонтів (це період пізнього палеоліту – до відступу останнього льодовика з наших земель). Наприклад, слов’янському слову “коло” близько 9 тис. років. Також дуже давніми є слова “скупа” (4 — 4,5 тис. років), що значить “держава”.
“Держава наша – скупа вкраїнська”, – каже Юрій Олексійович і додає, що слово “скупа” й досі зберіглося у балканських слов’ян, які є, як і всі інші слов’яни, вихідцями з Трипільської території. А мені тоді пригадалася Скупія (Скуфія), яку ще дуже давно почали помилково називати Скіфія. Це ж також було державне об’єднання, в яке входило багато етносів – предків українців. І це також була Скупа вкраїнська!
Дуже важливим, що сказав Юрій Шилов, розповідаючи про жерців держави Аратта, на мою думку, було його міркування про еліту, про те, що еліта збирається навколо святинь. Еліта – це ті, що здатні відстоювати життя. Якщо вимирає народ, значить еліти цей народ не має.
Емблема конференції «Буття українців»
Темі походження назви Україна був присвячений виступ директора Інституту метафізичних досліджень Ігоря Каганця — Земля Сонячного Вепра. Він показав, що У-країна — це країна-яйце, захищений зародок людської культури. Результати його дослідження настільки сенсаційні, наскільки й прості та самозрозумілі для українців, що знайомі з народними казками і читали казку про яйце-райце, і бачили українські писанки.
На конференції прозвучало багато цікавих виступів: це були і емоційно-поетичні (як, наприклад, немолодого вже дослідника з Коростеня Миколи Брицуна-Ходака про історію і звичаї його давньої Деревлянської землі), і по-академічно-науковому викладені дослідження, тези, ідеї, думки.
Микола Брицун-Ходак з символікою Деревлянської землі
Варто окремо зупинитися на виступі Василя Чумаченка, який розповідав про магів і езотерику. Езотерика говорить про те, що на зовнішньому плані не видно, а шлях людини продовжується в інших вимірах. Як відомо, в давні часи панувало інтуїтивно-образне світосприйняття, яке нам, сучасним людям з раціональним і логічним мисленням важко осягнути і, відповідно, оволодіти магічними практиками наших давніх предків.
Зокрема, пан Василь Чумаченко зупинився на двох протилежних підходах: з точки зору семітського підходу, людина є незмінною, вона використовує цей світ; натомість арійський підхід – це відкрита людина, яка черпає життя з колективного підсвідомого, перетворюється сама і перетворює навколишній космос.
Виступ історика Сергія Кота був присвячений британському журналістові Ланселоту Лоутону, який в 30-ті роки минулого століття досліджував Україну і вважав, що головною проблемою тодішньої Європи була Україна та її проблеми. Цікаво, що в Англо-Українському комітеті, який активно досліджував українську проблематику, не було жодного українця.
Не можна не відзначити виступ Анатолія Кондратьєва про нищення спочатку української історії, а потім української мови, виступ і черговий шок від правди і міфів в історії росіян, який підготував на конференцію Володимир Белінський, автор книги “Страна Моксель”.
Головний лікар Інституту метафізичних досліджень «Перехід-IV» Олександр Філатович розповів про розроблену ним технологію масового самозцілення за допомогою читання Живого Слова — спеціально розроблених ритмічних текстів. За її допомогою він вилікував від багатьох, здебільшого «невиліковних» хвороб, понад 7 тисяч людей.
Ігор Каганець і Олександр Філатович
Заслуговують на окрему статтю виступи фізиків – Миколи Жука з Харкова про нову модель всесвіту і Василя Шевцова з Дніпропетровська про можливості формування нашого позитивного майбутнього. На його думку, зараз відбувається пребудова нашого етносу, а символ українців – сніп-дідух.
“Наше майбутнє погане, якщо нічого не змінити”, – каже пан Василь Шевцов. Він вважає, що наш народ має своє призначення і дуже відрізняється від інших народів, зокрема мовою, вчительством (серед українців найбільше видатних педагогів), “хуторянською свідомістю” (самодостатністю) і космічністю (всі генеральні конструктори СРСР та РФ – з України). Він навів також деякі цікаві й маловідомі факти, наприклад, що видатний Ціолковський – внук козака Наливайка, а відомий філософ Соловйов – племінник не менш відомого українського філософа Григорія Сковороди.
Окрім згаданих доповідачів, на конференції виступили також Петро Комунацький, Дмитро Вовк, Станіслав Губерначук, Анатолій Висота, Вадим Мицик.
Кілька місяців тому вийшла книга Вадима Мицика з промовистою назвою “Священна країна хліборобів”, а сам автор вже багато років займається дослідженням Трипільської культури і очолює створений ним музей хліба та історії хліборобства — в Тальному, що на Черкащині, де розквітли найбільші трипільські поселення.
Вадим Мицик (справа на фото) і археолог Олександр Фисун
Багато учасників конференції не встигли виступити, хоча мали, що сказати: майже кожний – автор серйозного дослідження, поет або письменник. Кожний – талант!
А щодо таланту українців співати і танцювати, то в цьому можна було наочно переконатися після конференції. Її учасникам було представлено прекрасний концерт.
Гопак — танець козаків-кшатріїв
Характер цієї третьої конференції «Буття українців» вказує на новий етап української самоорганізації. Його ознаки — лаконічність, діловитість, висока якість доповідей і концерту, спрямованість на практичну реалізацію теоретичних здобутків. Українська інтелектуальна еліта швидко переходить від деструкції взаємного протистояння до ідеології Спільної Дії, символом якої є традиційний український Сніп-Дідух, що прикрашав сцену протягом усієї конференції.
Хай Буде!
Василь Триліс у президії конференції
-----------------------------------------
В тему:
Арії, арійці, трипільці
Земля Сонячного Вепра: Борія, Гіперборія, Вишня Борія
Арійські корені культури давнього Китаю
Згадай себе!
Історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна” в с.Трипілля
Підводні дослідники знайшли нові докази Великого потопу
Гіперборійські традиції українців
Трипільські витоки містобудівних традицій у давніх слов’ян
Сенсаційне відкриття зробили археологи із Запоріжжя
Марш титанів: історія Білої раси
Відлуння третього пришестя
Генеалогія України
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?