Від уколу «КК» звільняють лише тих, хто має серйозні хронічні патології, хворих на ВІЛ/СНІД та вагітних. Боюся, що й решта, отримавши дозу індійської вакцини, теж може досить швидко потрапити до числа хронічних хворих, бо навіть в інструкції попереджено про досить-таки серйозні ускладнення, серед яких лімфоденопатія (збільшення лімфатичних вузлів), артралгії та артрити (запальні процеси суглобів), тромбоцитопенії та анафілактичний шок. І це у 10—25% випадків!
«КаКа» — так лагідно, можна сказати інтимно, називають лікарі вакцину проти кору та краснухи. Назва з’явилася відносно недавно — раніше до її складу ще входила вакцина проти паротиту. Із допомогою цього коктейлю протягом десятиліть захищали дітей від згаданих інфекційних хвороб. «КаКа» ж призначена виключно для дорослого населення — згідно з наполеонівськими планами МОЗ протягом лютого-березня поточного року 95% жителів України віком від 15 до 29 років отримають дозу «КК». В обов’язковому порядку! І це навіть не обговорюється — міністерство «підписалося» під рішенням про ввезення та використання восьми мільйонів доз вакцини. Деякі джерела називають навіть не вісім, а дев’ять мільйонів, а це, погодьтеся, серйозні цифри. Особливо для фармацевтичного ринку — який же виробник вакцини в наш час не мріє про такий великий ринок збуту?! Тим паче що в багатьох країнах світу останніми роками значно зменшилася як довіра до масової вакцинації, так і кількість запланованих щеплень у національних календарях.
Природно виникає запитання — чому ж такі надзвичайні заходи запроваджуються саме в Україні і саме тепер? Що від нас приховують? Яка ж надзвичайна подія насправді сталася, що вимагає такої масованої атаки — вісім мільйонів доз вакцини одночасно?! Можливо, ми занадто спокійні тоді, коли треба діяти й рятувати здоров’я молодого покоління? Дослідження цього питання переконує, що особливих причин для тривоги, принаймні у нас, потенційних пацієнтів системи охорони здоров’я, на щастя, немає — якщо не брати до уваги тієї самої «КаКи», що чатує на молоді організми.
Причини для занепокоєння мають бути в тих чиновників Міністерства охорони здоров’я, які започаткували цю акцію і заприсяглися перед ВООЗ провести масові щеплення проти кору та краснухи ще наприкінці минулої осені. Згодом дату відтермінували. Офіційна версія — у холодну пору року, тобто в листопаді-грудні, люди часто хворіють на застуду та ГРВІ, тому вакцинацію краще перенести на більш сприятливий час. Таким часом, на думку Державної санепідемслужби, яка керує цим процесом, є лютий-березнь (очевидно, це вже тепла пора року?!). Щоправда, невдовзі керівництво цієї служби з усіх телеекранів і сторінок газет повідомило, що епідемія грипу, якої чекали восени, почнеться наприкінці зими, а пік припаде знову ж таки на лютий-березень. Зазвичай, озвучуючи такі «точні» прогнози, лякають страшними ускладненнями й настійливо радять зробити щеплення проти грипу. Тепер пропагандистам позапланових щеплень хоч розірвися між вакциною проти грипу і вакциною проти кору та краснухи: слід усе-таки зважати, що маленький українець, точніше, його здоров’я, всього цього одночасно не потягне.
Хто платить, той і вакцинує
За що ж агітувати?! Запитання, скажу я вам, з розряду гамлетівських, принаймні для тих, хто до цього процесу причетний. Оскільки «КаКа» призначена передусім для молоді, то й лексика напрошується відповідна. Щоб «упарити» вісім мільйонів доз «КаКи» юним пацієнтам, потрібна серйозна причина. Її немає. Не існує жодного способу, принаймні законного, щоб змусити 95% юнаків і дівчат у віці 15—29 років добровільно стати в чергу на вакцинацію. Якось «не в тему» нагадувати їм про те, що у 2006 році в нас був спалах кору — для протестного віку це абсолютно не переконливий аргумент. А їхні батьки мають право не вірити тим нагадуванням, бо коли справді у нас лютував кір і студентів (які через скупченість в аудиторіях та гуртожитках найбільше тоді постраждали) масово госпіталізували, офіційна інформація МОЗ свідчила, що епідемії й близько немає. Київська «швидка» давала статистику про десятки викликів на кір, іноді доходило до сотні за добу, а МОЗ поширювало повідомлення про «поодинокі випадки», поголовне видужання хворих і закликало не панікувати. (А з якого дива паніку сіють тепер?!) Лікарі-практики з неприхованою іронією коментували ті цифри, але міністерство твердо стояло на своєму, укотре демонструючи, що можна робити зі статистикою в нашій країні.
Чиновники санепідемслужби Мінздоров’я змушені були шукати інші аргументи. Тоталітарне минуле легко підказало вихід із ситуації: «Не хочуть — змусимо», — сказали в міністерстві. Але для цього необхідно підключити державну машину. Довго перебирали аргументи, аж доки не знайшли найактуальніший — «Євро-2012». Так, віртуально поєднавши футбол із кором, можна було розраховувати на підтримку. Очільники Державної санепідемслужби привселюдно заявили, що незабаром в Україні очікується черговий спалах кору — і припадає він саме на 2012 рік! А що як епідемія кору зірве міжнародне футбольне свято? Вихід очевидний — обов’язкова масова вакцинація. Як відомо, державна машина повільно заводиться і дуже гальмує, коли йдеться про виділення додаткових коштів — особливо на охорону здоров’я рідного народу. Але компетентні люди це передбачили — не державним коштом, а за рахунок ЮНІСЕФ буде проведено поголовну вакцинацію. Як стверджують у Держсанепідемслужбі, в Україні протягом двох-трьох років працювало кілька місій із Всесвітньої організації охорони здоров’я, у результаті чого й було ухвалено спільне рішення представників ВООЗ та наших експертів. Вони запевняють, що «програма ліквідації кору та краснухи — це не просто чиясь примха, а завдання, яке поставила ВООЗ перед усіма країнами, що співпрацюють з цією організацією. Більшість країн світу вже провели імунізацію і можуть вважатися країнами, вільними від кору». Дізнавшись, що наших дітей колотимуть «на халяву», держава полегшено зітхнула, і необхідні папери було підписано. Рішення Кабінету міністрів, як відомо, має виконуватися, але якою ціною?
Ціна питання
Щоб стати країною, вільною від кору, треба заплатити. Грошей від нас ніхто не вимагає — фонд ЮНІСЕФ не поскупився й виділив на це 5,3 млн. доларів США. З них 300 тис. доларів буде використано на пропагандистську кампанію, мета якої — «запудрити мізки», перепрошую, переконати молодь у необхідності такого важливого профілактичного заходу, як вакцинація «КаКою». До цієї кампанії долучилися не лише наші чиновники від охорони здоров’я, а й представники міжнародних організацій. Зокрема медичні радники ВООЗ навперейми повідомляли пресу про успішний досвід країн, де три роки тому було проведено масову імунізацію, яка покінчила з інфекціями кору та краснухи. Вони стверджують, що вакцина «КК», випробувана протягом кількох років у різних країнах, має добрий профіль ефективності та безпечності і до того є високоімуногенною. За словами представників ЮНІСЕФ в Україні, саме імунізація є найекономічнішим та найрентабельнішим засобом захисту від інфекційних хвороб: «Висока якість вакцин, які закуповує ЮНІСЕФ, забезпечується інститутом прекваліфікації ліків, суворими і прозорими міжнародними тендерами. Контроль ведеться незалежним зовнішнім аудитом. ЮНІСЕФ уже замовив для України 9 мільйонів доз комбінованої вакцини для масштабної імунізації навесні 2008 року».
Як відомо, для планових щеплень проти кору та краснухи (передбачених національним календарем) Україна закуповує вакцину європейських виробників, а ЮНІСЕФ пропонує нам продукцію Індійського інституту сироваток. Українські лікарі стверджують, що цієї вакцини в нас раніше не використовували. Проте їхні колеги з Бюро ЮНІСЕФ заспокоюють тим, що вакцину «КК» проти кору та краснухи індійського виробництва успішно використовували для масових імунізацій у багатьох країнах. Хочете знати, де? В Албанії, Вірменії, Киргизії, Молдові, Латинській Америці, де вона «скрізь засвідчила високу безпечність та ефективність».
Чим платитимемо?
Багато лікарів-практиків вважають, що платитимемо здоров’ям нації. Про це вони писали у своїх листах, адресованих міністру охорони здоров’я та головному державному санітарному лікареві МОЗ (нині — колишнім), роз’яснювали свою позицію представникам преси й телебачення. Серед аргументів проти старту цієї кампанії, на мій погляд, найважливішим є той, що запропонована вакцина в Україні навіть не зареєстрована! Її застосовували в найбідніших регіонах планети, де облік побічних дій та ускладнень був досить умовним, про що свідчать представлені дані про частоту побічних дій та реакцій. На думку фахівців, «вони дуже відрізняються частотою та характером, особливо важкі ті, які можуть призвести до інвалідизації. Представлені дані не зовсім коректні з позиції тривалості реакції, їхніх наслідків, причин та оцінки, деякі взагалі відсутні в анотації вакцини. Виявлені важкі реакції та ускладнення, часта їх повторюваність, безперечно, потребують перевірки і моніторингу при їх застосуванні, що повинно передувати проведенню масової кампанії щеплення».
Експертам ВООЗ позиція українських медиків видається дещо непослідовною, вони переконані, що це продиктовано бажанням зайвий раз перестрахуватися. Зокрема, один з консультантів ВООЗ, котрий брав участь майже в усіх масових кампаніях імунізації у країнах колишнього СРСР, так і не зміг зафіксувати бодай один доведений (!) випадок ускладнення від щеплення цією вакциною — їх просто не було! Приміром, у Вірменії, за його даними, «провакцинували майже 900 тисяч осіб. Ускладнення там були, але пов’язані, в основному, із втратою свідомості — ще до того, як у шприц набирали вакцину».
Наші імунологи вважають, що лише «втрата свідомості — ще до того, як у шприц набрали вакцину», може врятувати молодих людей від серйозних ускладнень — адже в такому випадку їх не вакцинуватимуть. Від уколу «КК» звільняють лише тих, хто має серйозні хронічні патології, хворих на ВІЛ/СНІД та вагітних. Боюся, що й решта, отримавши дозу індійської вакцини, теж може досить швидко потрапити до числа хронічних хворих, бо навіть в інструкції попереджено про досить-таки серйозні ускладнення, серед яких лімфоденопатія (збільшення лімфатичних вузлів), артралгії та артрити (запальні процеси суглобів), тромбоцитопенії та анафілактичний шок. І це у 10—25% випадків! (Звісно, шок трапляється рідше, але ж недарма в рекомендаціях наголошується про обов’язкове забезпечення кабінетів, де проводитиметься вакцинація, засобами для невідкладної допомоги таким пацієнтам.) Виробники «чесно» визнають, що хоч і рідко, але «спостерігаються реакції з боку центральної нервової системи, однак прямий зв’язок (!) їх з вакцинацією не доведений». Теж мені відвертість — кому, як не українцям, знати, що зв’язок між втратою здоров’я і медичними маніпуляціями (чи помилками) у нас взагалі неможливо довести.
Удар нижче пояса
Хоч би що казали апологети вакцинації, а кожна турботлива мама знає, як непросто переносить дитина таке втручання в імунну систему. А як усе це переживе майбутнє немовля — те, про існування якого ще ніхто й не здогадується? Вакцина проти кору та краснухи протипоказана вагітним жінкам, а тим, хто пройшов щеплення, рекомендується протягом двох місяців утриматися від вагітності. (До речі, європейські виробники продовжили цей термін до трьох місяців. Індійська вакцина, певно, «безпечніша».) Гінекологи стверджують, що далеко не завжди молода жінка може з певністю сказати, вагітна вона на цю мить чи ні, так уже розпорядилася природа. Щоб не завдати шкоди майбутнім немовлятам, очевидно, перед щепленням слід обстежити кожну потенційну маму, аби виявити вагітність. Чи реально це, враховуючи, що під обов’язкове щеплення якраз і потрапляють дівчата та жінки репродуктивного віку? І як у такому разі виконати рознарядку — 95%?
Може, недарма б’ють на сполох громадські організації, які вважають, що проведення цієї кампанії буде не чим іншим, як геноцидом проти нації?! Чиновники МОЗ звинувачують їх у некомпетентності та упередженості. Ми б раді почути компетентні висновки головних позаштатних спеціалістів і керівників служб міністерства, які опікуються проблемами імунології, вірусології, інфекційних хвороб, педіатрії, акушерства, — словом всіх, хто має актуальну та об’єктивну інформацію. Поки що заяви для преси роблять лише експерти міжнародних організацій та представники Державної сан-епідемслужби, демонструючи тим самим, що 300 тисяч, виділені на інформаційний супровід «КаКи», вже працюють.
Навіть дуже уважне вивчення супровідної документації не заспокоює, а тільки посилює тривогу. Залишалася маленька надія, що принципову оцінку якості вакцини, виробленої в далекій Індії, дасть державне підприємство «Центр імунобіологічних препаратів». Проте вирішальну роль у цьому процесі, скоріш за все, відіграло підпорядкування Центру — його дирекція відрапортувала своєму начальству в МОЗ, що «даний вакцинний препарат можна застосовувати в Україні». Безперечно, громадяни мають право знати, на підставі чого зроблено такий висновок? Гадаєте, проводили серйозні клінічні дослідження вакцини, аналізували та враховували зарубіжну статистику? Та ні, всього лише підготували запит і отримали на нього відповідь від ЮНІСЕФ. У результаті титанічної роботи над документами — це були сертифікат реєстрації країни виробника, дозвіл на експорт та інструкція про медичне застосування вакцини проти кору та краснухи — і з’явився висновок, що ця «КаКа» нам згодиться. І це попри те, що вона, тобто вакцина, навіть не має сертифіката реєстрації в Україні! (Коли перелік документів перечитуєш повторно, з’являється ще одне запитання: якій державі вигідніше підписувати такі документи — тій, що дає дозвіл на експорт, чи тій, яка дозволяє це ввозити на свою територію? Боюся, що в цій ситуації запитання буде риторичним.)
Керівництво Центру імунобіологічних препаратів вважає, що вакцину застосовувати можна. І ми повинні вірити — адже вони представляють серйозну державну установу. Тим часом преса посилається на застереження фахівців-вірусологів, які стверджують, що вакцина «була вирощена на клітинах абортованих плодів ембріонів, і є вірогідність, що клітинний матеріал може бути засіяний іншими вірусами, які викликають генетичні та онкогенетичні захворювання». Тож якщо її буде введено майбутнім мамам, то через певний час у країні значно зросте кількість недоношених та хворих немовлят. Наслідків такої вакцинації сьогодні не може передбачити ніхто. Єдиний вихід — іще раз усе зважити, вивчити, дослідити. І на підставі цього ухвалювати рішення, які стосуються життя та здоров’я мільйонів громадян України.
Не такий страшний кір, як щеплення проти нього
Апологети вакцинації, які зовсім не помічали спалаху кору два роки тому, тепер жахають нас цією хворобою, наче малих дітей Бабою-Ягою. Тим часом дані вітчизняного моніторингу свідчать про те, що «серопозитивними до вірусу кору є майже 85% населення України, рівною мірою у селах та містах. Вакцинальна корекція потрібна не більше ніж для 15% населення». У перекладі на зрозумілу мову це означає, що переважна більшість населення має імунітет до кору, який виробився як унаслідок планових щеплень у дитинстві, так і внаслідок пережитих спалахів кору, які час від часу трапляються. Для нас це означає, що поголовна вакцинація зовсім непотрібна. А для виробників вакцини?..
До речі, ці дані було напрацьовано саме тоді, коли в нас працювали згадувані вище місії з ВООЗ, яким і було передано матеріали моніторингу. Невдовзі отримали висновки — ви вже знаєте, які. І на чию користь.
Як стало відомо, у деяких ВНЗ уже вимагають від старост списки студентів, які згодні на щеплення проти кору та краснухи. До наступної сесії ще далеко — тож «свідомих» мало. Не виключено, що старт кампанії буде знову перенесено. А отже, поки ще маємо час для того, щоб фахівці розставили крапки над «І», дали відповіді на запитання, які найбільше турбують наших читачів — майбутніх пацієнтів кабінетів вакцинації. Чи мають право медики зобов’язувати неповнолітніх і дорослих (від 15 до 29 років) зробити позапланове щеплення проти кору та краснухи? На підставі якого закону, оскільки даної вакцинації немає в національному календарі щеплень? Чи мають право лікарі масово використовувати в медичній практиці препарати, що не пройшли державної реєстрації в Україні, особливо коли йдеться про імунобіологічні препарати? У розвинених країнах уже давно законодавчо врегульовані стосунки між пацієнтами та медичними закладами, визначені схеми компенсації у випадку втрати здоров’я внаслідок медичних маніпуляцій, у тому числі й щеплень. Чи зможуть наші громадяни вирішити питання компенсації за втрачене здоров’я у випадку ускладнень після щеплення вакциною індійського виробництва, яка до того ж не була зареєстрована в Україні, не була закуплена державою, що передбачало б і відповідні державні гарантії? Яким чином можна довести зв’язок між проведеним щепленням та ускладненням після нього, скажімо, у випадку артриту чи тромбоцитопенії?
Показовим у цьому плані може бути гіркий досвід жителів Вінницької області, котрі вже кілька років домагаються правди про туберкулінодіагностику, зроблену їхнім дітям. Хотілося б вірити, що Міністерство охорони здоров’я і, зокрема, Державна санітарно-епідеміологічна служба мають чіткі відповіді на запитання, які сьогодні хвилюють сотні тисяч наших громадян. Тижневик «Дзеркало тижня» готовий надати можливість висловитися з приводу порушених питань всім, хто володіє необхідною інформацією.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Примусова вакцинація: Ну, й навіщо нам ця «КаКа»?
Світ:
08051702e.jpg
Природно виникає запитання — чому ж такі надзвичайні заходи запроваджуються саме в Україні і саме тепер? Що від нас приховують? Яка ж надзвичайна подія насправді сталася, що вимагає такої масованої атаки — вісім мільйонів доз вакцини одночасно?! Можливо, ми занадто спокійні тоді, коли треба діяти й рятувати здоров’я молодого покоління? Дослідження цього питання переконує, що особливих причин для тривоги, принаймні у нас, потенційних пацієнтів системи охорони здоров’я, на щастя, немає — якщо не брати до уваги тієї самої «КаКи», що чатує на молоді організми.
Причини для занепокоєння мають бути в тих чиновників Міністерства охорони здоров’я, які започаткували цю акцію і заприсяглися перед ВООЗ провести масові щеплення проти кору та краснухи ще наприкінці минулої осені. Згодом дату відтермінували. Офіційна версія — у холодну пору року, тобто в листопаді-грудні, люди часто хворіють на застуду та ГРВІ, тому вакцинацію краще перенести на більш сприятливий час. Таким часом, на думку Державної санепідемслужби, яка керує цим процесом, є лютий-березнь (очевидно, це вже тепла пора року?!). Щоправда, невдовзі керівництво цієї служби з усіх телеекранів і сторінок газет повідомило, що епідемія грипу, якої чекали восени, почнеться наприкінці зими, а пік припаде знову ж таки на лютий-березень. Зазвичай, озвучуючи такі «точні» прогнози, лякають страшними ускладненнями й настійливо радять зробити щеплення проти грипу. Тепер пропагандистам позапланових щеплень хоч розірвися між вакциною проти грипу і вакциною проти кору та краснухи: слід усе-таки зважати, що маленький українець, точніше, його здоров’я, всього цього одночасно не потягне.
Хто платить, той і вакцинує
За що ж агітувати?! Запитання, скажу я вам, з розряду гамлетівських, принаймні для тих, хто до цього процесу причетний. Оскільки «КаКа» призначена передусім для молоді, то й лексика напрошується відповідна. Щоб «упарити» вісім мільйонів доз «КаКи» юним пацієнтам, потрібна серйозна причина. Її немає. Не існує жодного способу, принаймні законного, щоб змусити 95% юнаків і дівчат у віці 15—29 років добровільно стати в чергу на вакцинацію. Якось «не в тему» нагадувати їм про те, що у 2006 році в нас був спалах кору — для протестного віку це абсолютно не переконливий аргумент. А їхні батьки мають право не вірити тим нагадуванням, бо коли справді у нас лютував кір і студентів (які через скупченість в аудиторіях та гуртожитках найбільше тоді постраждали) масово госпіталізували, офіційна інформація МОЗ свідчила, що епідемії й близько немає. Київська «швидка» давала статистику про десятки викликів на кір, іноді доходило до сотні за добу, а МОЗ поширювало повідомлення про «поодинокі випадки», поголовне видужання хворих і закликало не панікувати. (А з якого дива паніку сіють тепер?!) Лікарі-практики з неприхованою іронією коментували ті цифри, але міністерство твердо стояло на своєму, укотре демонструючи, що можна робити зі статистикою в нашій країні.
Чиновники санепідемслужби Мінздоров’я змушені були шукати інші аргументи. Тоталітарне минуле легко підказало вихід із ситуації: «Не хочуть — змусимо», — сказали в міністерстві. Але для цього необхідно підключити державну машину. Довго перебирали аргументи, аж доки не знайшли найактуальніший — «Євро-2012». Так, віртуально поєднавши футбол із кором, можна було розраховувати на підтримку. Очільники Державної санепідемслужби привселюдно заявили, що незабаром в Україні очікується черговий спалах кору — і припадає він саме на 2012 рік! А що як епідемія кору зірве міжнародне футбольне свято? Вихід очевидний — обов’язкова масова вакцинація. Як відомо, державна машина повільно заводиться і дуже гальмує, коли йдеться про виділення додаткових коштів — особливо на охорону здоров’я рідного народу. Але компетентні люди це передбачили — не державним коштом, а за рахунок ЮНІСЕФ буде проведено поголовну вакцинацію. Як стверджують у Держсанепідемслужбі, в Україні протягом двох-трьох років працювало кілька місій із Всесвітньої організації охорони здоров’я, у результаті чого й було ухвалено спільне рішення представників ВООЗ та наших експертів. Вони запевняють, що «програма ліквідації кору та краснухи — це не просто чиясь примха, а завдання, яке поставила ВООЗ перед усіма країнами, що співпрацюють з цією організацією. Більшість країн світу вже провели імунізацію і можуть вважатися країнами, вільними від кору». Дізнавшись, що наших дітей колотимуть «на халяву», держава полегшено зітхнула, і необхідні папери було підписано. Рішення Кабінету міністрів, як відомо, має виконуватися, але якою ціною?
Ціна питання
Щоб стати країною, вільною від кору, треба заплатити. Грошей від нас ніхто не вимагає — фонд ЮНІСЕФ не поскупився й виділив на це 5,3 млн. доларів США. З них 300 тис. доларів буде використано на пропагандистську кампанію, мета якої — «запудрити мізки», перепрошую, переконати молодь у необхідності такого важливого профілактичного заходу, як вакцинація «КаКою». До цієї кампанії долучилися не лише наші чиновники від охорони здоров’я, а й представники міжнародних організацій. Зокрема медичні радники ВООЗ навперейми повідомляли пресу про успішний досвід країн, де три роки тому було проведено масову імунізацію, яка покінчила з інфекціями кору та краснухи. Вони стверджують, що вакцина «КК», випробувана протягом кількох років у різних країнах, має добрий профіль ефективності та безпечності і до того є високоімуногенною. За словами представників ЮНІСЕФ в Україні, саме імунізація є найекономічнішим та найрентабельнішим засобом захисту від інфекційних хвороб: «Висока якість вакцин, які закуповує ЮНІСЕФ, забезпечується інститутом прекваліфікації ліків, суворими і прозорими міжнародними тендерами. Контроль ведеться незалежним зовнішнім аудитом. ЮНІСЕФ уже замовив для України 9 мільйонів доз комбінованої вакцини для масштабної імунізації навесні 2008 року».
Як відомо, для планових щеплень проти кору та краснухи (передбачених національним календарем) Україна закуповує вакцину європейських виробників, а ЮНІСЕФ пропонує нам продукцію Індійського інституту сироваток. Українські лікарі стверджують, що цієї вакцини в нас раніше не використовували. Проте їхні колеги з Бюро ЮНІСЕФ заспокоюють тим, що вакцину «КК» проти кору та краснухи індійського виробництва успішно використовували для масових імунізацій у багатьох країнах. Хочете знати, де? В Албанії, Вірменії, Киргизії, Молдові, Латинській Америці, де вона «скрізь засвідчила високу безпечність та ефективність».
Чим платитимемо?
Багато лікарів-практиків вважають, що платитимемо здоров’ям нації. Про це вони писали у своїх листах, адресованих міністру охорони здоров’я та головному державному санітарному лікареві МОЗ (нині — колишнім), роз’яснювали свою позицію представникам преси й телебачення. Серед аргументів проти старту цієї кампанії, на мій погляд, найважливішим є той, що запропонована вакцина в Україні навіть не зареєстрована! Її застосовували в найбідніших регіонах планети, де облік побічних дій та ускладнень був досить умовним, про що свідчать представлені дані про частоту побічних дій та реакцій. На думку фахівців, «вони дуже відрізняються частотою та характером, особливо важкі ті, які можуть призвести до інвалідизації. Представлені дані не зовсім коректні з позиції тривалості реакції, їхніх наслідків, причин та оцінки, деякі взагалі відсутні в анотації вакцини. Виявлені важкі реакції та ускладнення, часта їх повторюваність, безперечно, потребують перевірки і моніторингу при їх застосуванні, що повинно передувати проведенню масової кампанії щеплення».
Експертам ВООЗ позиція українських медиків видається дещо непослідовною, вони переконані, що це продиктовано бажанням зайвий раз перестрахуватися. Зокрема, один з консультантів ВООЗ, котрий брав участь майже в усіх масових кампаніях імунізації у країнах колишнього СРСР, так і не зміг зафіксувати бодай один доведений (!) випадок ускладнення від щеплення цією вакциною — їх просто не було! Приміром, у Вірменії, за його даними, «провакцинували майже 900 тисяч осіб. Ускладнення там були, але пов’язані, в основному, із втратою свідомості — ще до того, як у шприц набирали вакцину».
Наші імунологи вважають, що лише «втрата свідомості — ще до того, як у шприц набрали вакцину», може врятувати молодих людей від серйозних ускладнень — адже в такому випадку їх не вакцинуватимуть. Від уколу «КК» звільняють лише тих, хто має серйозні хронічні патології, хворих на ВІЛ/СНІД та вагітних. Боюся, що й решта, отримавши дозу індійської вакцини, теж може досить швидко потрапити до числа хронічних хворих, бо навіть в інструкції попереджено про досить-таки серйозні ускладнення, серед яких лімфоденопатія (збільшення лімфатичних вузлів), артралгії та артрити (запальні процеси суглобів), тромбоцитопенії та анафілактичний шок. І це у 10—25% випадків! (Звісно, шок трапляється рідше, але ж недарма в рекомендаціях наголошується про обов’язкове забезпечення кабінетів, де проводитиметься вакцинація, засобами для невідкладної допомоги таким пацієнтам.) Виробники «чесно» визнають, що хоч і рідко, але «спостерігаються реакції з боку центральної нервової системи, однак прямий зв’язок (!) їх з вакцинацією не доведений». Теж мені відвертість — кому, як не українцям, знати, що зв’язок між втратою здоров’я і медичними маніпуляціями (чи помилками) у нас взагалі неможливо довести.
Удар нижче пояса
Хоч би що казали апологети вакцинації, а кожна турботлива мама знає, як непросто переносить дитина таке втручання в імунну систему. А як усе це переживе майбутнє немовля — те, про існування якого ще ніхто й не здогадується? Вакцина проти кору та краснухи протипоказана вагітним жінкам, а тим, хто пройшов щеплення, рекомендується протягом двох місяців утриматися від вагітності. (До речі, європейські виробники продовжили цей термін до трьох місяців. Індійська вакцина, певно, «безпечніша».) Гінекологи стверджують, що далеко не завжди молода жінка може з певністю сказати, вагітна вона на цю мить чи ні, так уже розпорядилася природа. Щоб не завдати шкоди майбутнім немовлятам, очевидно, перед щепленням слід обстежити кожну потенційну маму, аби виявити вагітність. Чи реально це, враховуючи, що під обов’язкове щеплення якраз і потрапляють дівчата та жінки репродуктивного віку? І як у такому разі виконати рознарядку — 95%?
Може, недарма б’ють на сполох громадські організації, які вважають, що проведення цієї кампанії буде не чим іншим, як геноцидом проти нації?! Чиновники МОЗ звинувачують їх у некомпетентності та упередженості. Ми б раді почути компетентні висновки головних позаштатних спеціалістів і керівників служб міністерства, які опікуються проблемами імунології, вірусології, інфекційних хвороб, педіатрії, акушерства, — словом всіх, хто має актуальну та об’єктивну інформацію. Поки що заяви для преси роблять лише експерти міжнародних організацій та представники Державної сан-епідемслужби, демонструючи тим самим, що 300 тисяч, виділені на інформаційний супровід «КаКи», вже працюють.
Навіть дуже уважне вивчення супровідної документації не заспокоює, а тільки посилює тривогу. Залишалася маленька надія, що принципову оцінку якості вакцини, виробленої в далекій Індії, дасть державне підприємство «Центр імунобіологічних препаратів». Проте вирішальну роль у цьому процесі, скоріш за все, відіграло підпорядкування Центру — його дирекція відрапортувала своєму начальству в МОЗ, що «даний вакцинний препарат можна застосовувати в Україні». Безперечно, громадяни мають право знати, на підставі чого зроблено такий висновок? Гадаєте, проводили серйозні клінічні дослідження вакцини, аналізували та враховували зарубіжну статистику? Та ні, всього лише підготували запит і отримали на нього відповідь від ЮНІСЕФ. У результаті титанічної роботи над документами — це були сертифікат реєстрації країни виробника, дозвіл на експорт та інструкція про медичне застосування вакцини проти кору та краснухи — і з’явився висновок, що ця «КаКа» нам згодиться. І це попри те, що вона, тобто вакцина, навіть не має сертифіката реєстрації в Україні! (Коли перелік документів перечитуєш повторно, з’являється ще одне запитання: якій державі вигідніше підписувати такі документи — тій, що дає дозвіл на експорт, чи тій, яка дозволяє це ввозити на свою територію? Боюся, що в цій ситуації запитання буде риторичним.)
Керівництво Центру імунобіологічних препаратів вважає, що вакцину застосовувати можна. І ми повинні вірити — адже вони представляють серйозну державну установу. Тим часом преса посилається на застереження фахівців-вірусологів, які стверджують, що вакцина «була вирощена на клітинах абортованих плодів ембріонів, і є вірогідність, що клітинний матеріал може бути засіяний іншими вірусами, які викликають генетичні та онкогенетичні захворювання». Тож якщо її буде введено майбутнім мамам, то через певний час у країні значно зросте кількість недоношених та хворих немовлят. Наслідків такої вакцинації сьогодні не може передбачити ніхто. Єдиний вихід — іще раз усе зважити, вивчити, дослідити. І на підставі цього ухвалювати рішення, які стосуються життя та здоров’я мільйонів громадян України.
Не такий страшний кір, як щеплення проти нього
Апологети вакцинації, які зовсім не помічали спалаху кору два роки тому, тепер жахають нас цією хворобою, наче малих дітей Бабою-Ягою. Тим часом дані вітчизняного моніторингу свідчать про те, що «серопозитивними до вірусу кору є майже 85% населення України, рівною мірою у селах та містах. Вакцинальна корекція потрібна не більше ніж для 15% населення». У перекладі на зрозумілу мову це означає, що переважна більшість населення має імунітет до кору, який виробився як унаслідок планових щеплень у дитинстві, так і внаслідок пережитих спалахів кору, які час від часу трапляються. Для нас це означає, що поголовна вакцинація зовсім непотрібна. А для виробників вакцини?..
До речі, ці дані було напрацьовано саме тоді, коли в нас працювали згадувані вище місії з ВООЗ, яким і було передано матеріали моніторингу. Невдовзі отримали висновки — ви вже знаєте, які. І на чию користь.
Як стало відомо, у деяких ВНЗ уже вимагають від старост списки студентів, які згодні на щеплення проти кору та краснухи. До наступної сесії ще далеко — тож «свідомих» мало. Не виключено, що старт кампанії буде знову перенесено. А отже, поки ще маємо час для того, щоб фахівці розставили крапки над «І», дали відповіді на запитання, які найбільше турбують наших читачів — майбутніх пацієнтів кабінетів вакцинації. Чи мають право медики зобов’язувати неповнолітніх і дорослих (від 15 до 29 років) зробити позапланове щеплення проти кору та краснухи? На підставі якого закону, оскільки даної вакцинації немає в національному календарі щеплень? Чи мають право лікарі масово використовувати в медичній практиці препарати, що не пройшли державної реєстрації в Україні, особливо коли йдеться про імунобіологічні препарати? У розвинених країнах уже давно законодавчо врегульовані стосунки між пацієнтами та медичними закладами, визначені схеми компенсації у випадку втрати здоров’я внаслідок медичних маніпуляцій, у тому числі й щеплень. Чи зможуть наші громадяни вирішити питання компенсації за втрачене здоров’я у випадку ускладнень після щеплення вакциною індійського виробництва, яка до того ж не була зареєстрована в Україні, не була закуплена державою, що передбачало б і відповідні державні гарантії? Яким чином можна довести зв’язок між проведеним щепленням та ускладненням після нього, скажімо, у випадку артриту чи тромбоцитопенії?
Показовим у цьому плані може бути гіркий досвід жителів Вінницької області, котрі вже кілька років домагаються правди про туберкулінодіагностику, зроблену їхнім дітям. Хотілося б вірити, що Міністерство охорони здоров’я і, зокрема, Державна санітарно-епідеміологічна служба мають чіткі відповіді на запитання, які сьогодні хвилюють сотні тисяч наших громадян. Тижневик «Дзеркало тижня» готовий надати можливість висловитися з приводу порушених питань всім, хто володіє необхідною інформацією.
В тему:
Небезпечна імунізація
Нова Угода партії снайперів
Справжня Народна Самооборона. Досвід американської демократії
Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков