“Таємні сторінки” біографії Джорджа Буша – молодшого

Коли у 1986 році алкоголік Джордж Буш наблизився до свого 40-річного ювілею, він визнав, що усіх своїх успіхів в житті досягнув лише завдяки батькові. Від цього Буш-молодший почував себе настільки жалюгідною людиною, що майже не бачив різниці між життям і смертю. Одного разу Буш запросив товариша політати на власному літаку. Тільки після того, як літак леть не розбився під час зльоту, а його двигун декілька раз ледь не заглох у повітрі, стало зрозуміло, що Джордж вперше виконував роль пілота.

Якось, розглядаючи у дзеркалі своє вимазане блювотою обличчя, ця схильна до саморуйнування людина впала на коліна і просила Господа Бога про допомогу, Буш став тверезником і християном-фундаменталістом. Його спічрайтер Девід Фрам відзначив у своїй книзі “Зігмунд Фрейд позичив латинський займенник Id (несвідоме) для опису імпульсивних, сексуальних, непідконтрольних елементів людської психіки. В період юності несвідоме Буша, схоже, було настільки руйнівне і потужне, як і несвідоме Клінтона. Проте, згодом, коли Буш став зрілим чоловіком, йому вдалось підкорити своє Id, закувати його в кайдани і закрити під замком”.

Одним із в’язничників Буша-молодшого був його батько. У середній школі в Андовері і в Йельському університеті Буша-молодшого відвідували дідусь, дядьки та багато двоюрідних братів і сестер. На стіні школи в Андовері висіла велика чорно-біла фотографія батька із завойованими спортивними нагородами. Буш-старший був найуспішнішим атлетом за усю 100-річну історію школи. Молодший брат Буша-молодшого Джеб коротко резюмував проблему: “Багато людей, які мають такого батька, почувають себе невдахами”.

З іншої сторони, в глибині душі Буш відчував сильну ненависть до відмінно функціонуючої моделі американського суспільства, згідно якої успіхи батька змушували сина почувати себе невдахою. Далекий від того, щоб переймати характер батька, Буш-молодший, за його власним визнанням, намагався у школі “оволодіти відчуттям легковажності”. Його однокурнсики з Йельського університету згадають, що майбутній президент США був схожим на просякнутого алкоголем героя кіноактора Джеймса Белуші у фільмі “Скотний двір”.

У віці 25 років Джордж кинув прямий виклик високим почуттям батька. В стані сильного сп’яніння він розбив своє авто. А потім знущався над батьком: “Я чув, ти шукав мене, ну що ж візьми мене під руки”. З кожним роком син все частіше виражав свою лють на батька: під час дипресії він вживав алкоголь. Проте в алкоголізмі сина винен був не тільки батько. Буша-молодшого виховувала тверда, холоднокровна і жорстока мати.

Барбара була головним авторитетом у будинку. Джеб називає це “свого роду матріархатом…, коли виростали, батька не було. Мати роздавала льодяники і вимагала від нас дисципліни”. Буш-молодший так характерезував свою матір: “Моя мама була армійським сержантом-інструктором зі стройової підготовки. Вона завжди була відвертою людиною і ніколи не була мовчазною”.

Численні дослідження свідчать, що хлопчики, яких виховували жорстокі матері, значно більше піддаються алкоголізму і схильні до антисуспільних вчинків. Материнське виховання підготувало Буша-молодшого до шкільного життя в Андовері. Наслідком такого дитинства стало те, що психологи називають авторитарною індивідуальністю. Авторитаризм як явище був ідентифікований після Другої світової війни під час дослідження, присвяченого вивченню причин фашизму. Прихильники жорсткої руки накладають найсуворішу дисципліну на себе і оточуючих: такі правила встановлені в сьогоднішньому Білому домі, де з молитви розпочинається робочий день, де жіночі спідниці повинні бути нижчі коліна, і де Буш прокидається в 5.45 год і перед сніданком пробігає три милі.

Найглибші почуття Буша грунтуються на забобонах. “В життя свої віражі, - каже він, - життя пише свою власну історію, і починаємо розуміти, що ми не є авторами її сценарію”. Багато християн – фундаменталістів авторитарні за своєю суттю. Фундаменталісти розуміють кожне слово Біблії абсолютно буквально і гадають, що людська історія закінчиться в найближчому майбутньому, а цьому сприятиме жахлива апокаліптична битва на Землі між силами добра і зла. В цій битві виживуть лише праведники.

Згідно Девіда Фрама, коли Буш каже про “вісь зла”, він уособлює своїх ворогів із сатаною і силами Темряви. Невідомо, чи розглядає нинішній президент США війну з Іраком та іншими “злими” країнами, як віхи на шляху до апокаліпсису і дня Страшного Суду. Проте відомо лише одне: хоча Буш деколи виглядає блазнем, його діями керує пригнічена лють стосовно кожного, хто кидає виклик фанатичним віруванням. Буш ненавидів свого батька за те, що сам усе життя знаходився в його тіні, а також за те, що той емоційно шантажував його. Він ненавидів свою матір за те, що вона тиснула на нього фізично і морально. Ця ненависть пояснює і його радикальну трансформацію в авторитарного фундаменталіста.

Тепер несвідома ненависть Буша до батьків знайшла своє віддзеркалення у фанатичному моральному хрестовому поході. Контроль над несвідомим – це основа президентства Буша-молодшого. Як людина він агресивний під час своєї люті. І ця лють тепер керує світом!