Свиня — це звучить гордо

Більше того: свиня була одомашнена однією з перших, одразу після собаки. І вже тисячі років є для людини не лише годувальником та «одягальником», а й добрим другом.

Дикого предка домашньої свинки здавна називали вепром. Цей великий кудлатий звір був поширений в усій Європі, заселяв колись і Африку, але там його винищили, натомість у тропічній Африці поширені екзотичні дикі види свиней – бородавчики, пекарі, болотні кабани та інші.

А наш рідний вепр і досі зустрічається в українських лісах. До раціону його входять жолуді, горіхи, насіння, коренеплоди, цибулини, ягоди, гриби, трава, плоди, личинки, комахи, жаби, гризуни, яйця, пташенята – всеїдний, як і людина. На зиму вепр обростає густим теплим підшерстком, для захисту від голоду й холоду накопичує прошарок сала. Особливо симпатичними і кумедними бувають маленькі дикі поросята, котрі народжуються навесні, мають смугасті шубки і бігають за мамою, як курчата за квочкою.

А тато дикий кабан (він має ще один «псевдонім» – сікач) – звір сильний, хоробрий і небезпечний. Не дарма в давнину полювання на вепра вимагало неабиякої відваги та сили. Та й нині поширені мисливські байки про те, як кабан-іклан заганяє невдаху мисливця на дерево.

У давньому Китаї та Єгипті свиню вшановували як одну зі священних тварин – вона була символом щастя, достатку і плодючості. Шанували свиню і греки та римляни, про що свідчать картинки на вазах V ст. до нашої ери зі зображенням ритуального принесення поросяти в жертву богам. Бронзові статуетки вепрів знаходять і в похованнях скіфської доби.

Проте семіти вважають свиню «нечистою» твариною, вживати свинину в них заборонено. «Табу» бере витоки з тих часів, коли ця тварина присвячувалась арійським богам.

З розвитком трансплантації органів одна єгипетська газета якось поставила питання ісламським богословам: «Чи може мусульманин дозволити пересадити в його тіло якийсь орган свині?» Духовні особи відповіли зважено: «Хоча вживання свинини в їжу Коран забороняє, проте використання органів цієї тварини можливе, якщо це зможе врятувати життя правовірного»...

А деякі племена папуасів Нової Гвінеї так люблять своїх свинок, що тримають у будинках, звуть на ім’я, сплять із ними в одному ліжку. А жінки іноді навіть вигодовують поросят молоком із власних грудей. Проте коли свиня виростає, її таки доводиться забити і приготувати на спеціальне релігійне свято. Щоб не вбивати і не їсти «члена родини», папуаси обмінюються свиньми зі своїми сусідами і тоді вже без мук совісті ріжуть і їдять їх (свиней, звичайно, а не сусідів)...

Сучасні промислові породи суттєво відрізняються від свого дикого родича. По перше, вепр надто волохатий, а домашні паці майже лисі. Дика свиня «стрункіша», темнокоричнева, має мало сала і тверде м’ясо, живе до 25 років (домашня – до 15). Дикі здатні паруватися у півтора роки, домашні більш скороспілі й розмножуються у 8–9 місячному віці. Вагітність (поросність) диких триває в межах 20 тижнів, домашні ж виношують малят лише 16 тижнів, а ще вони більш «багатодітні». Рекорд плодючості належить свиноматці китайської (як годиться) породи тейху – за раз вона народила 42 живих поросят. А рекорди свинячої ваги сягають до 600 кг, тобто іноді переважають масу корови.

Не всі знають, що свиня належить до першої десятки найрозумніших тварин світу – її інтелект не поступається собачому, а в деяких випадках «п’ятачки» навіть кмітливіші. Так, під час експериментів у Кембріджі (Великобританія) свиней і собак зачинили в холодне приміщення і показали, як за допомогою кнопки вмикати опалення. Свині засвоїли цей «урок» за хвилину, а собакам потрібно було хвилини 2 чи 3.

Неабиякий у свиней також нюх. Після відповідного дресирування вони відчували куріпку та іншу дичину за 36 метрів. Раніше такі свинячі здібності використовували тільки для пошуку делікатесних грибів трюфелів, які ростуть під землею. Але свиня може непогано виявити себе і як «поліцейський» в аеропорту для винюхування контрабандних наркотиків (преса писала про славетну свинку Луізу з Британського «Хітроу»), і як рятувальник для пошуку людей під руїнами чи снігом, і як «мисливець».

А ще свині добре дресируються, люблять музику і навіть іноді підрохкують у такт, можуть за десятки кілометрів знайти дорогу додому, відчувають час і, за дотримання режиму на фермі, підходять до годівниць за хвилину до подачі їжі.

А ще свиня є ідеальною лабораторною твариною, допомагає робити медичні відкриття, рятує людські життя і навіть «ділиться» з людиною власними органами. За багатьма параметрами (склад крові, фізіологія харчування, всеїдність) свиня дуже близька до людини, фізіологічно ближчими є лише мавпи. Свиня хворіє багатьма «людськими» хворобами і лікують її майже так, як людину. От лише аналіз крові у неї найзручніше брати з вуха, бо всі інші вени зарослі салом.

Ще в 1984 р. колектив радянських учених було нагороджено Державною премією за впровадження біопротезів серцевих клапанів свиней людям. Згодом наука пішла ще далі – ген людини вживили в генетичний ланцюжок свині, щоб зменшити відторгнення трансплантованих органів. Свинячий організм також дає нашій медицині шлунковий сік, інсулін, гематоген, шкіру тощо.

Жодної критики не витримує міф про те, що свиня дуже брудна і неохайна тварина. Брудною її роблять умови утримання, які в деяких хлівах бувають гіршими тюремного карцера. Насправді свиня любить купатися, чухатися, легко привчається до окремого «туалету», як і кіт. А от «болотні ванни» – зовсім інша справа, ними дуже зручно рятуватися від спеки та паразитів. Таке оздоровче купання в бруді практикують не лише свині, а й слони, носороги, буйволи. Але приказка закріпилася чомусь лише за одним любителем «брудотерапії»: «Свиня завжди болото знайде».

Нині виведено сотні високопродуктивних порід свиней, найпоширенішими серед яких є українська біла степова, данська, миргородська, ландрас, північнокавказька, честер-вайт, українська червонопоясна. Останнім часом поширюються і породи мінісвинок: китайська травоїдна, в’єтнамська, корейська вислопуза тощо. Їхні розміри полегшують утримання таких паць у зоопарках, цирках, на подвір’ї і навіть у квартирі. Західна мода на таких свинок поступово перекочовує до нас (багато хто чув, що у Мела Гібсона нещодавно помер улюблений старий кімнатний кабанчик), і вже доводилось бачити, як карликове порося на повідку вигулюють Хрещатиком.

Та скільки б не важила свиня – 400 кг чи 40, де б вона не жила – в лісі, на фермі чи у квартирі – ця тварина, поза сумнівами заслуговує інтересу, поваги і піклування. Адже, як писав учений-натураліст Кент Бритт, «Якщо собака догідливо покірний, кішка лицемірна, мавпа підступна, то свиняча поведінка базується на осмисленні ситуації: на добро та ласку вона відповідає відданістю, а за образу намагається не лишитись у боргу».

Отже, не називаймо погану людину свинею, бо цим ми ображаємо свиню. А свиню потрібно поважати, вона на це заслуговує.
 

В тему:
Культ вепра – вчителя і захисника
Три настанови Святого Вепра
Земля Сонячного Вепра: Борія, Гіперборія, Вишня Борія
Архетип вепра у психологічних війнах Богдана Хмельницького
Економіка ТГ. Відроджуємо ритуал споживання сала вепра! (відео, аудіо)
Перемога для свиней: Франція забороняє суп
Одяг сили, або оздоровлюючий мілітаризм