Спостерігаючи за поведінкою свого тотема, Народ Вепра отримував настанови щодо правильної поведінки. А повчитися було чому! Вепр – це дивовижна тварина, неначе спеціально сконструйована «небесною лабораторією» для навчання першого народу Білої раси. Психологію вепра можна звести до трьох комплексів з умовними назвами «Святість», «Войовничість», «Плодючість».
Вепр – дуже миролюбна істота, він ніколи перший не нападає, а при загрозі конфлікту вважає за краще якомога скоріше віддалитися, щоб мати спокій. Вепру не потрібне стадо, він вільний, самодостатній і живе сам по собі, тому гелленською мовою його називають «монос», що значить «монах», «самітник», а також «самодостатній», «цілісний».
У спостерігача складається враження, що вепр заглиблений у свій внутрішній космос, де ховаються таємні знання. Він неперевершений у мистецтві маскування, вміє рухатися майже безшумно навіть у густих хащах, намагається бути «невидимим» і, незважаючи на свою фізичну потужність, є на диво обережною істотою. Йому властиві утаємниченість, потаємність, обережність, недемонстративність, ненав’язливість. Якщо ж подивитися на симпатичних і кумедних поросят, то описаний комплекс можна доповнити словом «веселість».
«ВОЙОВНИЧІСТЬ»
Якщо вепра пораниш або чимось дуже допечеш, тоді він раптово розвертається на нападника і ПРЕ наПРОлом, відкрито (вепр не визнає засідок), в лобову атаку. Мисливці знають, що немає небезпечнішої тварини, ніж поранений вепр; надзвичайно важко протистояти цій масивній, потужній і стрімкій тварині, коли вона на тебе ПРЕ.
Під час атаки вепр здійснює вибуховий викид енергії, перетворюється на цілеспрямовану, запрограмовану на знищення «бойову машину», смертника-«камікадзе». Це його останній бій, тому для цієї смертельної атаки вепр залучає всі свої внутрішні резерви, що й дозволяє йому розвивати таку неймовірну потужність.
Якщо ж додати, що лобова кістка дорослого самця нерідко витримує постріл жаканом, то порівняння з броньовиком не буде великим перебільшенням. У цей момент атаки інстинкт самозбереження вепра повністю заглушується інстинктом збереження роду: поранений звір кидається на агресора і йде на самопожертву не для захисту себе, а для усунення джерела загрози для свого роду.
«ПЛОДЮЧІСТЬ»
Вепр і свиня є носіями великої життєвої сили і плодючості. Донині вепр асоціюється з чоловічою статевою силою і біологічною життєспроможністю, а свиня – з родючістю, багатодітністю, здоров’ям, матеріальним достатком. «У Давній Русі свиняча голова була обов’язковою весільною стравою. Наречена мала скуштувати хоча б один шматок: за повір’ям, це забезпечувало велику кількість і здоров’я майбутніх дітей» (Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей, 2002. – 448 с., с. 257).
За багатьма параметрами (склад крові, анатомія, фізіологія харчування, всеїдність) свиня дуже близька до людини (фізіологічно ближчими є тільки мавпи). Свиня хворіє багатьма «людськими» хворобами і лікують її майже так само, як людину. Свиню використовують для кращого вивчення внутрішніх органів людини.
Жодної критики не витримують семітські вигадки про те, що свиня – це брудна і неохайна тварина. Брудною її роблять умови утримання. Насправді свиня любить купатися, чухатися, легко привчається до окремого «туалету», як і кіт. Свині легко дресируються, їхній інтелект вищий за собачий. «Якщо собака догідливо покірний, кішка лицемірна, мавпа підступна, то свиняча поведінка базується на осмисленні ситуації: на добро та ласку вона відповідає відданістю, а за образу намагається не лишитись у боргу» – див.: Свиня — це звучить гордо.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Три настанови Святого Вепра
Світ:
Спостерігаючи за поведінкою свого тотема, Народ Вепра отримував настанови щодо правильної поведінки. А повчитися було чому! Вепр – це дивовижна тварина, неначе спеціально сконструйована «небесною лабораторією» для навчання першого народу Білої раси. Психологію вепра можна звести до трьох комплексів з умовними назвами «Святість», «Войовничість», «Плодючість».
10080602e.jpg
Початок:
Всесвіт, Сварга, Брахма
Три поверхи духовного світу
Фізичний світ: душа, плоть, реінкарнація
Нова раса
Перша людська раса – неоантропи
Егрегори
Егрегор Сварога – Творця Всесвіту
Егрегор Лади – Матері Землі
Хрест – графічний аналог жовто-блакитного прапора
Культ вепра – вчителя і захисника
Продовження:
«СВЯТІСТЬ»
Вепр – дуже миролюбна істота, він ніколи перший не нападає, а при загрозі конфлікту вважає за краще якомога скоріше віддалитися, щоб мати спокій. Вепру не потрібне стадо, він вільний, самодостатній і живе сам по собі, тому гелленською мовою його називають «монос», що значить «монах», «самітник», а також «самодостатній», «цілісний».
У спостерігача складається враження, що вепр заглиблений у свій внутрішній космос, де ховаються таємні знання. Він неперевершений у мистецтві маскування, вміє рухатися майже безшумно навіть у густих хащах, намагається бути «невидимим» і, незважаючи на свою фізичну потужність, є на диво обережною істотою. Йому властиві утаємниченість, потаємність, обережність, недемонстративність, ненав’язливість. Якщо ж подивитися на симпатичних і кумедних поросят, то описаний комплекс можна доповнити словом «веселість».
«ВОЙОВНИЧІСТЬ»
Якщо вепра пораниш або чимось дуже допечеш, тоді він раптово розвертається на нападника і ПРЕ наПРОлом, відкрито (вепр не визнає засідок), в лобову атаку. Мисливці знають, що немає небезпечнішої тварини, ніж поранений вепр; надзвичайно важко протистояти цій масивній, потужній і стрімкій тварині, коли вона на тебе ПРЕ.
Під час атаки вепр здійснює вибуховий викид енергії, перетворюється на цілеспрямовану, запрограмовану на знищення «бойову машину», смертника-«камікадзе». Це його останній бій, тому для цієї смертельної атаки вепр залучає всі свої внутрішні резерви, що й дозволяє йому розвивати таку неймовірну потужність.
Якщо ж додати, що лобова кістка дорослого самця нерідко витримує постріл жаканом, то порівняння з броньовиком не буде великим перебільшенням. У цей момент атаки інстинкт самозбереження вепра повністю заглушується інстинктом збереження роду: поранений звір кидається на агресора і йде на самопожертву не для захисту себе, а для усунення джерела загрози для свого роду.
«ПЛОДЮЧІСТЬ»
Вепр і свиня є носіями великої життєвої сили і плодючості. Донині вепр асоціюється з чоловічою статевою силою і біологічною життєспроможністю, а свиня – з родючістю, багатодітністю, здоров’ям, матеріальним достатком. «У Давній Русі свиняча голова була обов’язковою весільною стравою. Наречена мала скуштувати хоча б один шматок: за повір’ям, це забезпечувало велику кількість і здоров’я майбутніх дітей» (Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей, 2002. – 448 с., с. 257).
За багатьма параметрами (склад крові, анатомія, фізіологія харчування, всеїдність) свиня дуже близька до людини (фізіологічно ближчими є тільки мавпи). Свиня хворіє багатьма «людськими» хворобами і лікують її майже так само, як людину. Свиню використовують для кращого вивчення внутрішніх органів людини.
Жодної критики не витримують семітські вигадки про те, що свиня – це брудна і неохайна тварина. Брудною її роблять умови утримання. Насправді свиня любить купатися, чухатися, легко привчається до окремого «туалету», як і кіт. Свині легко дресируються, їхній інтелект вищий за собачий. «Якщо собака догідливо покірний, кішка лицемірна, мавпа підступна, то свиняча поведінка базується на осмисленні ситуації: на добро та ласку вона відповідає відданістю, а за образу намагається не лишитись у боргу» – див.: Свиня — це звучить гордо.
Продовження: Стратегія Вепра
В тему:
Земля Сонячного Вепра: Борія, Гіперборія, Вишня Борія
Сяйво жертовності
Архетип вепра у психологічних війнах Богдана Хмельницького
АРСА-2
Знати свою глибинну історію!
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля