Кожний куточок живої природи може стати для людини Святилищем, де удосконалюється її земна і божественна природа і де все сприяє опановуванню нею вищого рівня культури стосунків “людина-Бог”, “людина-людина” і “людина-природа”.
Музика “Адіємуса” захопила мене зненацька. І саме в цьому незбагненний шарм незапланованої, неочікуваної зустрічі з будь-чим прекрасним: вона — як очі кохання, випадково вихоплені з натовпу, до яких жадібно прикипає твій погляд і які раптово розрізають і запалюють усе твоє єство своєю пломенистою чуттєвою силою. І хочеться за ними кинутись, у них розчинитися — і жити, жити, жити...
Палац Спорту Антверпена (Бельгія). Ніч Музики (Night of the Proms 2001): зустріч класики з поп-жанром. У переповнений зал полився заворожуючий голос Міріам Стоклей (Miriam Stockley). І весь навколишній світ, який до цього огидно звузився до оскаженілого від кока-кольних відрижок натовпу внизу партеру і конвульсивно ворушився в клубах тютюнового чаду, вмить завмер, стерся і перестав існувати.
Сакральні звуки навалювалися ззовні і розпирали зсередини. Я відчула, як, підхоплена звуковим потоком, я сама перетворилася на звук, що засмоктувався в коливані ритмом співзвуччя. В уяві одна за одною промайнули чудодійні видива недоторканої дівочої природи: заховані поміж покірних, стишених схилів високі соковиті трави долин зі вплетеними в них яскравими барвами квітів, ріка вдалині, що вигравала посрібленою синню у променях сліпучо весняного сонця... І пара вбраних у світлий льон молодят. Тримаючись за руки, вони вільно неслися назустріч золотим променям та лагідному вітру і прорізували своїм легким бігом шовковисту зелень трав’яного килима. Вони неслися назустріч щастю та вічності... Колоритні голоси солістки та жіночого хору вплітали в оркестрову палітру дивні слова: “Иииии... адіядіямус кате адіядіямус та адіяанатус кате ядуа... яребаре туебате ядуа... якамая маякая мея... я ка ма мея”...
Ці дивні “Звуки Святилища” (“Songs of Sanctuary”) являють собою розвинену композицію хорального типу, оперту на європейську класичну традицію виконання. Але в ній вокальний звук більш наближений до етнічного (первісного) народного співу. Ідея цієї роботи полягає у створенні певної семантичної цілісності упродовж усього циклу, а не в поєднанні в ньому окремішних хорових номерів. Цей цикл є частиною великого проекту “Adiemus”, названого так за однойменною композицією, включеною і до “Звуків Святилища”.
“Adiemus” (“Адіємус”) буквально перекладається як “ми зблизимось (здружимось)”, тобто “нам бути разом”. Може видатись досить дивним, але коли уельський композитор Карл Дженкінс (Karl Jenkins) вигадав це слово, він був упевнений, що воно є лише витвором його уяви. І аж багато років по тому, як вилонився у світ його найперший альбом з проекту “Adiemus”, Карл з’ясував, що це слово в латинській мові (з невеликим відхиленням на письмі) має своє значення.
Давня іронія не полишала його і тоді, коли одна з ключових задумок композитора привела до створення для проекту “Adiemus” нової мови для голосового співу. Як пояснює сам Дженкінс, “текст до “Адіємуса” був написаний фонетично за допомогою слів, які на слух нагадують інструментальні звуки. Розглядаючи людський голос як один з найстаріших інструментів, ми сподівалися створити для нього звук, універсальний та вічний, а тому виключили звичайні змістові тексти, які відволікають нашу увагу від самого співу. А віднайдене випадково значення слова “Адіємус” — “нам бути разом” — дозволяє розглядати його, як мені здається, в якості підходящої ідеї для об’єднання людей”.
Від того часу, як “Адіємус” здобув нечувану популярність серед слухачів усього світу, суть його музики набула ширшого змісту. Різних людей вона хвилює по-різному, в залежності від їхнього рівня підготовки, вірувань, культури і уподобань.
Музика “Адіємуса” може сприйматися як духовно-релігійна, ритуальна, медитативна, — вона відкрита для людей, її характер не підпадає під якийсь один конкретний стиль: нова епоха, класичний відгомін, етнічна музика, навіть популярна... Карл каже, що для нього це хороший знак, — його музика перевершує категорії, вона — поза будь-якими стилями, вона — над ними...
Вокальна сторона композицій включає як „кельтську”, африканську, арабську, так і церковну манеру співу. Серед ударних інструментів присутні індійські, близькосхідні, японські, китайські, австралійські. Неповторного „кельтського” колориту оркестровому супроводу надають дерев’яні духові інструменти. Особливий ефект в оркестровку вносять церковні передзвони.
Отже, голос чи голоси тут розглядаються скоріше як один з інструментів в оркестрі, де фонетично утворені беззначеннєві слова сприяють самореалізації голосу через власне звук. Як неважко помітити, з цією метою для фонетичних слів відбиралися саме відкриті склади, які допомагають створенню особливої вібрації голосу. При цьому на свободу співу не впливає звукова комбінаторика віршованих текстів.
Можливо, пам’ятаєте себе у дитинстві, коли хотілося відтворити уподобану мелодію, а слова звичайно не запам’ятовувалися. І тоді просто співалося на будь-які склади, аби отримати насолоду від самого процесу співу... А тому, дослухаючись до такого хорового виконання, де фонетичні слова виступають в якості інструментальних звуків, часом вагаєшся: чи то голоси стають інструментами в оркестрі, чи то, навпаки, оркестр стає частиною хору...
Кожний куточок живої природи може стати для людини Святилищем, де удосконалюється її земна і божественна природа і де все сприяє опановуванню нею вищого рівня культури стосунків “людина-Бог”, “людина-людина” і “людина-природа”. Чи не до цього навертають нас музика “Адіємуса” та його “Звуки Святилища”?..
А зараз забудьте, що я вам тут понарозповідала, і просто відвідайте веб-сторінку Карла Дженкінса WWW.KARLJENKINS.COM, де є музичні приклади його численних композицій, у тому числі і “Songs of Sanctuary”. А клацнувши мишкою по назві, віддайтеся на волю сакрального подиху цієї музики, і нехай вона віднесе вас до вашого власного Cвятилища, де існують лише Бог, природа і ви. Де існує лише Любов у Вічності...
Якщо вам сподобалась ця публікація, ви можете підтримати проект Музика Золотої ери
грошовими внесками - з приміткою "на музику" і своїми особливими побажаннями - див: Модернізуймо Народний Оглядач!
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Музика Переходу-IV: «Звуки Святилища» Карла Дженкінса
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Кожний куточок живої природи може стати для людини Святилищем, де удосконалюється її земна і божественна природа і де все сприяє опановуванню нею вищого рівня культури стосунків “людина-Бог”, “людина-людина” і “людина-природа”.
Музика “Адіємуса” захопила мене зненацька. І саме в цьому незбагненний шарм незапланованої, неочікуваної зустрічі з будь-чим прекрасним: вона — як очі кохання, випадково вихоплені з натовпу, до яких жадібно прикипає твій погляд і які раптово розрізають і запалюють усе твоє єство своєю пломенистою чуттєвою силою. І хочеться за ними кинутись, у них розчинитися — і жити, жити, жити...
Палац Спорту Антверпена (Бельгія). Ніч Музики (Night of the Proms 2001): зустріч класики з поп-жанром. У переповнений зал полився заворожуючий голос Міріам Стоклей (Miriam Stockley). І весь навколишній світ, який до цього огидно звузився до оскаженілого від кока-кольних відрижок натовпу внизу партеру і конвульсивно ворушився в клубах тютюнового чаду, вмить завмер, стерся і перестав існувати.
Сакральні звуки навалювалися ззовні і розпирали зсередини. Я відчула, як, підхоплена звуковим потоком, я сама перетворилася на звук, що засмоктувався в коливані ритмом співзвуччя. В уяві одна за одною промайнули чудодійні видива недоторканої дівочої природи: заховані поміж покірних, стишених схилів високі соковиті трави долин зі вплетеними в них яскравими барвами квітів, ріка вдалині, що вигравала посрібленою синню у променях сліпучо весняного сонця... І пара вбраних у світлий льон молодят. Тримаючись за руки, вони вільно неслися назустріч золотим променям та лагідному вітру і прорізували своїм легким бігом шовковисту зелень трав’яного килима. Вони неслися назустріч щастю та вічності... Колоритні голоси солістки та жіночого хору вплітали в оркестрову палітру дивні слова: “Иииии... адіядіямус кате адіядіямус та адіяанатус кате ядуа... яребаре туебате ядуа... якамая маякая мея... я ка ма мея”...
Ці дивні “Звуки Святилища” (“Songs of Sanctuary”) являють собою розвинену композицію хорального типу, оперту на європейську класичну традицію виконання. Але в ній вокальний звук більш наближений до етнічного (первісного) народного співу. Ідея цієї роботи полягає у створенні певної семантичної цілісності упродовж усього циклу, а не в поєднанні в ньому окремішних хорових номерів. Цей цикл є частиною великого проекту “Adiemus”, названого так за однойменною композицією, включеною і до “Звуків Святилища”.
“Adiemus” (“Адіємус”) буквально перекладається як “ми зблизимось (здружимось)”, тобто “нам бути разом”. Може видатись досить дивним, але коли уельський композитор Карл Дженкінс (Karl Jenkins) вигадав це слово, він був упевнений, що воно є лише витвором його уяви. І аж багато років по тому, як вилонився у світ його найперший альбом з проекту “Adiemus”, Карл з’ясував, що це слово в латинській мові (з невеликим відхиленням на письмі) має своє значення.
Давня іронія не полишала його і тоді, коли одна з ключових задумок композитора привела до створення для проекту “Adiemus” нової мови для голосового співу. Як пояснює сам Дженкінс, “текст до “Адіємуса” був написаний фонетично за допомогою слів, які на слух нагадують інструментальні звуки. Розглядаючи людський голос як один з найстаріших інструментів, ми сподівалися створити для нього звук, універсальний та вічний, а тому виключили звичайні змістові тексти, які відволікають нашу увагу від самого співу. А віднайдене випадково значення слова “Адіємус” — “нам бути разом” — дозволяє розглядати його, як мені здається, в якості підходящої ідеї для об’єднання людей”.
Від того часу, як “Адіємус” здобув нечувану популярність серед слухачів усього світу, суть його музики набула ширшого змісту. Різних людей вона хвилює по-різному, в залежності від їхнього рівня підготовки, вірувань, культури і уподобань.
Музика “Адіємуса” може сприйматися як духовно-релігійна, ритуальна, медитативна, — вона відкрита для людей, її характер не підпадає під якийсь один конкретний стиль: нова епоха, класичний відгомін, етнічна музика, навіть популярна... Карл каже, що для нього це хороший знак, — його музика перевершує категорії, вона — поза будь-якими стилями, вона — над ними...
Вокальна сторона композицій включає як „кельтську”, африканську, арабську, так і церковну манеру співу. Серед ударних інструментів присутні індійські, близькосхідні, японські, китайські, австралійські. Неповторного „кельтського” колориту оркестровому супроводу надають дерев’яні духові інструменти. Особливий ефект в оркестровку вносять церковні передзвони.
Отже, голос чи голоси тут розглядаються скоріше як один з інструментів в оркестрі, де фонетично утворені беззначеннєві слова сприяють самореалізації голосу через власне звук. Як неважко помітити, з цією метою для фонетичних слів відбиралися саме відкриті склади, які допомагають створенню особливої вібрації голосу. При цьому на свободу співу не впливає звукова комбінаторика віршованих текстів.
Можливо, пам’ятаєте себе у дитинстві, коли хотілося відтворити уподобану мелодію, а слова звичайно не запам’ятовувалися. І тоді просто співалося на будь-які склади, аби отримати насолоду від самого процесу співу... А тому, дослухаючись до такого хорового виконання, де фонетичні слова виступають в якості інструментальних звуків, часом вагаєшся: чи то голоси стають інструментами в оркестрі, чи то, навпаки, оркестр стає частиною хору...
Кожний куточок живої природи може стати для людини Святилищем, де удосконалюється її земна і божественна природа і де все сприяє опановуванню нею вищого рівня культури стосунків “людина-Бог”, “людина-людина” і “людина-природа”. Чи не до цього навертають нас музика “Адіємуса” та його “Звуки Святилища”?..
А зараз забудьте, що я вам тут понарозповідала, і просто відвідайте веб-сторінку Карла Дженкінса WWW.KARLJENKINS.COM, де є музичні приклади його численних композицій, у тому числі і “Songs of Sanctuary”. А клацнувши мишкою по назві, віддайтеся на волю сакрального подиху цієї музики, і нехай вона віднесе вас до вашого власного Cвятилища, де існують лише Бог, природа і ви. Де існує лише Любов у Вічності...
Завантажуйте музику з EX.UA
В тему:
Роман Борсук: Трипілля і трипільська мова (відео)
Музика і політика
Ісус молився українською
Пошукова система Всесвіт
Якщо вам сподобалась ця публікація, ви можете підтримати проект
Музика Золотої ери
грошовими внесками - з приміткою "на музику" і своїми особливими побажаннями - див:
Модернізуймо Народний Оглядач!
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь