Петро Франко – засновник галицької бойової авіації

Щоправда, є пропозиція від редакції журналу «Ї» назвати летовище іменем знаменитого львівського митця Пінзеля, одначе про широку підтримку цієї думки поки що невідомо. Питання є важливим, адже саме ця назва буде першим Словом, яке зустрічатиме іноземних гостей у Львові. Наперед зазначимо, що пропозиції пов’язані з іменем Степана Бандери та короля Данила Галицького, безумовно є обгрунтованими та заслуговують на обговорення. Однак, в історії Львова і Галичини є особа, яка мала якнайближчий стосунок до авіації. Маємо на увазі сина Івана Франка – Петра.

Вважаю, що не підлягає ніяким сумнівам те, що новозбудоване летовище у Львові має носити ім’я Петра Франка. Він перший з галичан піднявся у небо, щоб захищати в небесних боях молоду Західноукраїнську народну республіку. Військово-повітряні сили Української галицької армії були створена неймовірними зусиллями Петра Франка, адже він розумів, як зрештою і вся Начальна команда УГА, що без повітряного прикриття вести бої із збройними силами набагато переважаючого ворога буде неможливо.

Нагадаймо шановним читачам, що на допомогу Польщі, особливо армії генерала Галлера, що формувалася у Франції, прийшли першокласні пілоти із США, Франції та Англії, а разом з ними армійські офіцери та офіцери-інструктори, серед яких – майбутній генерал Шарль де Голль.

Галицьких українців у їх авіаційних починаннях не підтримав ніхто. Отож, наказом № 16 від 1 грудня 1918 р. Державний секретаріат військових справ Західноукраїнської народної республіки створив перший летунський відділ УГА, який безпосередньо підлягав вищому командуванню. Цим же наказом командиром летунського загону призначено поручника Українських січових стрільців Петра Франка.

Петро Франко, син нашого Великого Каменяра, разом з братом Тарасом, воюючи в лавах Легіону Українських січових стрільців, вступили, як бойові офіцери в лави новоствореної УГА, щоб захищати молоду державу Галичан – ЗУНР. Нагадаймо читачам, що Петро Франко не був анальфабетою в авіації, адже, ще в часі карпатських боїв з армією Російської імперії сотні УСС під командуванням Р.Сушка, Петро Франко за особливий героїзм був нагороджений медаллю за хоробрість ІІ класу. Австрійське командування помітило в молодому офіцерові всі якості, які потрібні бойовому пілотові і в 1916 р. Петра Франка скеровують у Боснію, в летунську школу у Райльоваці, що неподалік Сараєво. Молодий офіцер пройшов весь вишкіл для тогочасних пілотів і відмінно виконував фігури вищого пілотажу, в тому числі «мертву петлю». Одночасно він опанував систему скорострільних кулеметів, що виконували на цей час головну роль майбутньої зенітної артилерії.

Вже 1-го листопада спарені кулемети Петра Франка збивали і відбивали налети польських літаків на Львів.

Петро Франко був улюбленцем стрілецтва. Де було важко – там був молодий поручник. Разом з іншими стрільцями він героїчно захищав львівську казарму Фердинанда, що на вул.Городоцькій, що була оточена польськими бойовиками. Син Каменяра разом із січовими стрільцями йшов у багетні атаки на польські позиції, боронячи львівське передмістя Сихів від чергової навали поляків.

Читати повністю ТУТ