Успіх у перемогах імперії і її поширення за три століття на 1/6 частину Землі не могло б відбутися без України і українців. Наприклад у Вітчизняній війні 1812 року українці становили половину всіх військ імперії, у Кримській війні 1860 року - 90 відсотків, а в Великій Вітчизняній війні 1939-1941-1945 років чверть всіх Радянських військ.
Зрозуміти, що таке інститут легітимності, в тому числі легітимність передачі влади і суворо дотримуватись цього визнаного міжнародно-правового інституту, – це важливе завдання для нашої еліти.
Порушення легітимності веде до непередбачуваних наслідків – революцій, заколотів, війн, вбивств політичних діячів, фальсифікацій виборів, узурпації влади в руках однієї особи чи групи осіб. Порушення легітимності веде головне до порушення довіри народу, народу який довірився.
Обман того, хто довірився, навіть за церковними канонами по смерті, є самим тяжким гріхом, який не має прощення. Навіть убивство є меншим гріхом ніж обман того, хто довірився!
Саме під цим кутом зору потрібно ставитись до історичних подій, виборів, зміни курсу держави, виконання передвиборчих обіцянок, питань щодо історії нашої держави зараз, у минулому чи в майбутньому.
Тому, якщо розглядати історію нашої держави неупереджено, то нинішня Українська держава у юридичному сенсі є правонаступницею Радянського Союзу, як це не здається дивним на перший погляд. Нагадаю деякі беззаперечні історичні факти.
У результаті відречення царя Миколи ІІ в лютому 1917 року перестала існувати Російська імперія, упав державний інститут монархізму, а 7 листопада відбувся більшовицький переворот у Петербурзі. Як наслідок став нелегітимним Договір про об’єднання України і Московії в 17 сторіччі.
І вже 7 листопада 1917 року Центральна Рада в Києві проголосила створення Української Народної Республіки.
Але більшовики утворили Радянську Українську Народну Республіку у місті Харкові і почали громадянську війну, в якій і перемогли, утворивши пізніше Українську Радянську Соціалістичну республіку.
Саме така постановка питання відповідає історичній дійсності і легітимності українського державотворення.
Тому Радянський Союз був створений за ДОГОВОРОМ між юридично незалежними Російською РФСР, Українською РСР, Білоруською РСР, Закавказькою РФСР. І право виходу з цього об’єднання було закріплене конституційно!
А те, що владою комуністів творилося нелюдське беззаконня у Радянському Союзі – це питання до ідеології комунізму і її провідників. Ми повинні розділяти суто юридичні компоненти державотворення і наповнення держави тією чи іншою ідеологією. І ці компоненти ми не повинні змішувати. Таке ставлення відповідає історичному процесу державотворення будь-якої країни.
Так само ми завжди повинні пам’ятати, що тільки завдяки Україні і українцям у 17 столітті Московія разом з Україною стає імперією за новою назвою Росія. Це могло відбутись тільки тому, що до складу новоствореної імперії ввійшла економічно потужна з численним народом Україна юридично за договором, як автономна держава зі своїм устроєм і армією.
Тому ми не повинні сприймати гасел про так звану «окупацію» Росією і Радянським Союзом України такими, які не відповідають історичній правді. Легітимність створення Росії і Радянського Союзу завдяки Україні не підлягає сумніву.
Але зовсім іншим є те, якого характеру потім набули внутрішні міждержавні правовідносини у середині Російської імперії і в Радянському Союзі.
Як аналогію можна привести історію міждержавних відносин Австрії і Угорщини.
У різний період ці держави були незалежні одна від одної, потім Угорщина підпорядковувалась то Туреччині, то Австрії, а ще пізніше вони утворили Австро-Угорську імперію, а у наш час знов стали незалежним державами. Тож хіба можна говорити про окупацію Австрією Угорщини? Мабуть ні. У правовідносинах між державами, де існують подібні міждержавні угоди про утворення їх об’єднань, такі утвердження є нісенітницею.
По відношенню до участі України в історії і війнах Російської імперії і Радянського Союзу ми стверджуємо, що успіх у перемогах імперії і її поширення за три століття на 1/6 частину Землі не могло б відбутися без України і українців.
Наприклад у Вітчизняній війні 1812 року українці становили половину всіх військ імперії, у Кримській війні 1860 року - 90 відсотків, а в Великій Вітчизняній війні 1939-1941-1945 років чверть всіх Радянських військ.
І тільки Україна в 1991 році процедурно і легітимно шляхом спочатку проголошення незалежності, а потім референдуму про незалежність вийшла з утвореного нею Радянського Союзу.
І ось у кінці 20-го сторіччя імперію, яка не відповіла на метаісторичні виклики і прагнення українців до свободи і демократії, ми, нація яка створила цю імперію, її й розпустила.
Тому ми стверджуємо, ми нація - ПЕРЕМОЖЕЦЬ!
Щодо Великої Вітчизняної війни мною пропонується таке розуміння цієї теми.
По відношенню до загарбницьких діянь фашистської Німеччини це була священна визвольна вітчизняна війна українського народу проти агресора - фашистської Німеччини.
Водночас вона була і збройною визвольною боротьбою ОУН-УПА за незалежність України проти людожерського комуністичного режиму диктатора Сталіна, яка набула характеру Другої громадянської війни.
Саме таке тлумачення відповідає дійсності, а також відповідає на питання про наше ставлення до ОУН-УПА.
Наш висновок, ОУН-УПА воювала за незалежність України.
Ми повинні зрозуміти, що насправді Громадянська війна в Україні не почалася в 1917 році, а закінчилася в 1923-му. Громадянська війна в Україні почалася в 1914 році, коли українці Російської імперії почали воювати з українцями Австрійської імперії. І йшла ця війна пошти без упину в 20-х, 30-х, 40-х роках, аж по 1956 рік, коли закінчилися бойові дії Радянської армії в лісах Карпат проти ОУН-УПА.
Півстоліття Громадянської війни! Чи цього нам не досить?
І вже прийшов час покінчити з рудиментами і рецидивами комуністичної людожерської ідеології раз і назавжди! Тому, людожерська комуністична ідеологія, яка створила нескінчену чергу громадянських війн, запровадила катування і репресії проти мирного населення, винищила голодоморами мільйони ні у чому не винних людей, повинна бути офіційно засуджена і заборонена в Україні.
Ідеологія людожерства не може існувати в цивілізованій країні, як і пам’ятники її ідолам-людожерам Леніну, Сталіну та їхнім поплічникам.
Пам’ятники їм повинні бути знесені і заборонені. Назви міст, селищ і вулиць вичищені від цієї плісняви.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Історія України в історії Російської Імперії і Радянського Союзу. Наше ставлення до неї.
Світ:
Успіх у перемогах імперії і її поширення за три століття на 1/6 частину Землі не могло б відбутися без України і українців. Наприклад у Вітчизняній війні 1812 року українці становили половину всіх військ імперії, у Кримській війні 1860 року - 90 відсотків, а в Великій Вітчизняній війні 1939-1941-1945 років чверть всіх Радянських військ.
12022701e.jpg
Зрозуміти, що таке інститут легітимності, в тому числі легітимність передачі влади і суворо дотримуватись цього визнаного міжнародно-правового інституту, – це важливе завдання для нашої еліти.
Порушення легітимності веде до непередбачуваних наслідків – революцій, заколотів, війн, вбивств політичних діячів, фальсифікацій виборів, узурпації влади в руках однієї особи чи групи осіб. Порушення легітимності веде головне до порушення довіри народу, народу який довірився.
Обман того, хто довірився, навіть за церковними канонами по смерті, є самим тяжким гріхом, який не має прощення. Навіть убивство є меншим гріхом ніж обман того, хто довірився!
Саме під цим кутом зору потрібно ставитись до історичних подій, виборів, зміни курсу держави, виконання передвиборчих обіцянок, питань щодо історії нашої держави зараз, у минулому чи в майбутньому.
Тому, якщо розглядати історію нашої держави неупереджено, то нинішня Українська держава у юридичному сенсі є правонаступницею Радянського Союзу, як це не здається дивним на перший погляд. Нагадаю деякі беззаперечні історичні факти.
У результаті відречення царя Миколи ІІ в лютому 1917 року перестала існувати Російська імперія, упав державний інститут монархізму, а 7 листопада відбувся більшовицький переворот у Петербурзі. Як наслідок став нелегітимним Договір про об’єднання України і Московії в 17 сторіччі.
І вже 7 листопада 1917 року Центральна Рада в Києві проголосила створення Української Народної Республіки.
Але більшовики утворили Радянську Українську Народну Республіку у місті Харкові і почали громадянську війну, в якій і перемогли, утворивши пізніше Українську Радянську Соціалістичну республіку.
Саме така постановка питання відповідає історичній дійсності і легітимності українського державотворення.
Тому Радянський Союз був створений за ДОГОВОРОМ між юридично незалежними Російською РФСР, Українською РСР, Білоруською РСР, Закавказькою РФСР. І право виходу з цього об’єднання було закріплене конституційно!
А те, що владою комуністів творилося нелюдське беззаконня у Радянському Союзі – це питання до ідеології комунізму і її провідників. Ми повинні розділяти суто юридичні компоненти державотворення і наповнення держави тією чи іншою ідеологією. І ці компоненти ми не повинні змішувати. Таке ставлення відповідає історичному процесу державотворення будь-якої країни.
Так само ми завжди повинні пам’ятати, що тільки завдяки Україні і українцям у 17 столітті Московія разом з Україною стає імперією за новою назвою Росія. Це могло відбутись тільки тому, що до складу новоствореної імперії ввійшла економічно потужна з численним народом Україна юридично за договором, як автономна держава зі своїм устроєм і армією.
Тому ми не повинні сприймати гасел про так звану «окупацію» Росією і Радянським Союзом України такими, які не відповідають історичній правді.
Легітимність створення Росії і Радянського Союзу завдяки Україні не підлягає сумніву.
Але зовсім іншим є те, якого характеру потім набули внутрішні міждержавні правовідносини у середині Російської імперії і в Радянському Союзі.
Як аналогію можна привести історію міждержавних відносин Австрії і Угорщини.
У різний період ці держави були незалежні одна від одної, потім Угорщина підпорядковувалась то Туреччині, то Австрії, а ще пізніше вони утворили Австро-Угорську імперію, а у наш час знов стали незалежним державами. Тож хіба можна говорити про окупацію Австрією Угорщини? Мабуть ні. У правовідносинах між державами, де існують подібні міждержавні угоди про утворення їх об’єднань, такі утвердження є нісенітницею.
По відношенню до участі України в історії і війнах Російської імперії і Радянського Союзу ми стверджуємо, що успіх у перемогах імперії і її поширення за три століття на 1/6 частину Землі не могло б відбутися без України і українців.
Наприклад у Вітчизняній війні 1812 року українці становили половину всіх військ імперії, у Кримській війні 1860 року - 90 відсотків, а в Великій Вітчизняній війні 1939-1941-1945 років чверть всіх Радянських військ.
І тільки Україна в 1991 році процедурно і легітимно шляхом спочатку проголошення незалежності, а потім референдуму про незалежність вийшла з утвореного нею Радянського Союзу.
І ось у кінці 20-го сторіччя імперію, яка не відповіла на метаісторичні виклики і прагнення українців до свободи і демократії, ми, нація яка створила цю імперію, її й розпустила.
Тому ми стверджуємо, ми нація - ПЕРЕМОЖЕЦЬ!
Щодо Великої Вітчизняної війни мною пропонується таке розуміння цієї теми.
По відношенню до загарбницьких діянь фашистської Німеччини це була священна визвольна вітчизняна війна українського народу проти агресора - фашистської Німеччини.
Водночас вона була і збройною визвольною боротьбою ОУН-УПА за незалежність України проти людожерського комуністичного режиму диктатора Сталіна, яка набула характеру Другої громадянської війни.
Саме таке тлумачення відповідає дійсності, а також відповідає на питання про наше ставлення до ОУН-УПА.
Наш висновок, ОУН-УПА воювала за незалежність України.
Ми повинні зрозуміти, що насправді Громадянська війна в Україні не почалася в 1917 році, а закінчилася в 1923-му. Громадянська війна в Україні почалася в 1914 році, коли українці Російської імперії почали воювати з українцями Австрійської імперії. І йшла ця війна пошти без упину в 20-х, 30-х, 40-х роках, аж по 1956 рік, коли закінчилися бойові дії Радянської армії в лісах Карпат проти ОУН-УПА.
Півстоліття Громадянської війни! Чи цього нам не досить?
І вже прийшов час покінчити з рудиментами і рецидивами комуністичної людожерської ідеології раз і назавжди! Тому, людожерська комуністична ідеологія, яка створила нескінчену чергу громадянських війн, запровадила катування і репресії проти мирного населення, винищила голодоморами мільйони ні у чому не винних людей, повинна бути офіційно засуджена і заборонена в Україні.
Ідеологія людожерства не може існувати в цивілізованій країні, як і пам’ятники її ідолам-людожерам Леніну, Сталіну та їхнім поплічникам.
Пам’ятники їм повинні бути знесені і заборонені. Назви міст, селищ і вулиць вичищені від цієї плісняви.
В тему:
Утримуюча місія
Відродження фінської Євразії
Куликовська битва, якої не було. Головний міф Московії
Невиголошена промова Президента України В. Ф. Януковича в Брюсселі на саміті Україна – ЄС 22 листопада 2010 року
Криваві Луки: до 303 річниці головної битви Булавинського повстання
Нова Церква України: якою їй бути? Запрошення до дискусії
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля