Фракта́л (лат. fractus — подрібнений, дробовий) — нерегулярна, самоподібна структура. В широкому розумінні фрактал означає фігуру, малі частини якої в довільному збільшенні є подібними до неї самої. Вираз «один в полі не воїн» – не про українців, він не співпадає з нашим менталітетом.
Наш національний характер формувався в унікальних умовах Дикого поля, де засівати землю доводилось будучи оперезаним мечем, тобто – завжди бути напоготові відбити атаку ворога. В таких умовах можна покладатися тільки на самого себе, чекати допомоги у степу – годі й сподіватися. Тому – виникає людина, яка розраховує тільки на власні сили, стає прагматичною та сміливою одночасно.
Вираз «там де два українці – там три гетьмани» означає, насправді, не те, що українці настільки жадібні та самозакохані, що ніколи не домовляться та не поділяться. Суть його полягає в тій рисі характеру, яка найбільш не подобається імперіалістам, та за яку нас вважають бунтарями – це ініціативність. Здатність кожного українця до самоорганізації не зникла з наших генів навіть після зруйнування Січі. До того ж, такі умови життя вивели й особливу породу жінок – більш самостійних та самодостатніх, ніж в інших народів – такий собі український матріархат.
Тому, сьогодні ми маємо розуміти, що природою і нашою історією в нас закладено такий код, який дозволяє нам діяти, не чекаючи порад та ухвалення збоку. Кожен українець має набір якостей, які дозволяють відновити цілу систему з однієї цеглинки, подібно тому, як дерево виростає з маленької відламаної гілочки.
Але краще все ж, коли дерево розростається на ліс, в якому одне дерево прикриває від вітру інше. В часи визвольних змагань в Україні сотні сіл та містечок тримали облогу червоної навали. Кожне з цих сіл було подібне до іншого, але тоді вони не відчували себе частиною цілого, тому що українці ніколи не мали власної держави. Українська державність існувала на папері, а не в головах людей. Якби українці об’єднались, то перемогли б будь-кого. Але ж ні, постійно перебуваючи під владою інших держав, український менталітет не набув рис, які спонукають до створення комунікації, що дозволила б діяти спільно та узгоджено, спрямовуючи вектор сили в спільному напрямку.
Відсутність самої думки, що ми є частиною великої сім’ї, робить нас вразливими перед зловмисниками. І тут вже доречні слова «один у полі не воїн». Але настають нові часи, коли покоління, що народилося та розвивалося в умовах не ідеальної, але все ж державності, почало ідентифікувати себе, як частину великої системи – сім’ї «Україна». Кожен з них отримав в генетичний спадок унікальні притаманні українцям якості – інтелект, ініціативність, креативність та самодостатність.
А отже – ми стаємо свідками народження нації, нації, яку ми творимо самі, спираючись на гіркий досвід пращурів. Якщо порівняти розвиток нації з дорослішанням людини, то ми саме знаходимось у віці після народження, коли перехворівши дитячими хворобами, навчившись мови, отримавши певний життєвий досвід, пройшовши, так би мовити, школу, стоїмо на роздоріжжі. Перед тим, як рушити у доросле повноцінне життя – вільне плавання.
Тепер, коли ми вже самоідентифікуємо себе поміж інших націй, наша структура має нагадувати за структурою геометричну фігуру під назвою фрактал. Кожна частинка цієї структури може дати початок новій системі, яка прийматиме ту ж форму, що й найменший її елемент.
Тому завданням сучасної молодої людини є підтримання особистої внутрішньої чистоти, щоб не спотворювати свою матрицю, започатковуючи тим самим хворе утворення в суспільстві, яке можна порівняти з пухлиною. Високий рівень відповідальності кожного з нас перед кожним з нас, стає запорукою надійності, яка дозволить нам пройти переможним маршем крізь буття, будуючи не тільки власну країну, а й змінюючи увесь світ навколо нас.
А що стосується паразитичних утворень на зразок чинної влади, то слід пам’ятати, що в здоровому організмі паразити не живуть, вони будуть відторгнені подібно занозі, що виходить, коли нарив прориває.
Тому, вже сьогодні, шукай однодумців, об’єднуйся, обмінюйся думками та досвідом, допомагай ближньому позбавитись негативних рис, щоб вже найближчим часом утворити силу, що дасть потужний поштовх для побудови нової держави, якої за своєю досконалістю ще не існувало в світі.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Український фрактал
Світ:
Фракта́л (лат. fractus — подрібнений, дробовий) — нерегулярна, самоподібна структура. В широкому розумінні фрактал означає фігуру, малі частини якої в довільному збільшенні є подібними до неї самої. Вираз «один в полі не воїн» – не про українців, він не співпадає з нашим менталітетом.
12032602r.jpg
Наш національний характер формувався в унікальних умовах Дикого поля, де засівати землю доводилось будучи оперезаним мечем, тобто – завжди бути напоготові відбити атаку ворога. В таких умовах можна покладатися тільки на самого себе, чекати допомоги у степу – годі й сподіватися. Тому – виникає людина, яка розраховує тільки на власні сили, стає прагматичною та сміливою одночасно.
Вираз «там де два українці – там три гетьмани» означає, насправді, не те, що українці настільки жадібні та самозакохані, що ніколи не домовляться та не поділяться. Суть його полягає в тій рисі характеру, яка найбільш не подобається імперіалістам, та за яку нас вважають бунтарями – це ініціативність. Здатність кожного українця до самоорганізації не зникла з наших генів навіть після зруйнування Січі. До того ж, такі умови життя вивели й особливу породу жінок – більш самостійних та самодостатніх, ніж в інших народів – такий собі український матріархат.
Тому, сьогодні ми маємо розуміти, що природою і нашою історією в нас закладено такий код, який дозволяє нам діяти, не чекаючи порад та ухвалення збоку. Кожен українець має набір якостей, які дозволяють відновити цілу систему з однієї цеглинки, подібно тому, як дерево виростає з маленької відламаної гілочки.
Але краще все ж, коли дерево розростається на ліс, в якому одне дерево прикриває від вітру інше. В часи визвольних змагань в Україні сотні сіл та містечок тримали облогу червоної навали. Кожне з цих сіл було подібне до іншого, але тоді вони не відчували себе частиною цілого, тому що українці ніколи не мали власної держави. Українська державність існувала на папері, а не в головах людей. Якби українці об’єднались, то перемогли б будь-кого. Але ж ні, постійно перебуваючи під владою інших держав, український менталітет не набув рис, які спонукають до створення комунікації, що дозволила б діяти спільно та узгоджено, спрямовуючи вектор сили в спільному напрямку.
Відсутність самої думки, що ми є частиною великої сім’ї, робить нас вразливими перед зловмисниками. І тут вже доречні слова «один у полі не воїн». Але настають нові часи, коли покоління, що народилося та розвивалося в умовах не ідеальної, але все ж державності, почало ідентифікувати себе, як частину великої системи – сім’ї «Україна». Кожен з них отримав в генетичний спадок унікальні притаманні українцям якості – інтелект, ініціативність, креативність та самодостатність.
А отже – ми стаємо свідками народження нації, нації, яку ми творимо самі, спираючись на гіркий досвід пращурів. Якщо порівняти розвиток нації з дорослішанням людини, то ми саме знаходимось у віці після народження, коли перехворівши дитячими хворобами, навчившись мови, отримавши певний життєвий досвід, пройшовши, так би мовити, школу, стоїмо на роздоріжжі. Перед тим, як рушити у доросле повноцінне життя – вільне плавання.
Тепер, коли ми вже самоідентифікуємо себе поміж інших націй, наша структура має нагадувати за структурою геометричну фігуру під назвою фрактал. Кожна частинка цієї структури може дати початок новій системі, яка прийматиме ту ж форму, що й найменший її елемент.
Тому завданням сучасної молодої людини є підтримання особистої внутрішньої чистоти, щоб не спотворювати свою матрицю, започатковуючи тим самим хворе утворення в суспільстві, яке можна порівняти з пухлиною. Високий рівень відповідальності кожного з нас перед кожним з нас, стає запорукою надійності, яка дозволить нам пройти переможним маршем крізь буття, будуючи не тільки власну країну, а й змінюючи увесь світ навколо нас.
А що стосується паразитичних утворень на зразок чинної влади, то слід пам’ятати, що в здоровому організмі паразити не живуть, вони будуть відторгнені подібно занозі, що виходить, коли нарив прориває.
Тому, вже сьогодні, шукай однодумців, об’єднуйся, обмінюйся думками та досвідом, допомагай ближньому позбавитись негативних рис, щоб вже найближчим часом утворити силу, що дасть потужний поштовх для побудови нової держави, якої за своєю досконалістю ще не існувало в світі.
В тему:
Етномережа: концентрація без централізації
Нова еліта вже плекається!
Етногенез-IV, або що таке Арійський Стандарт
Трипільська етномережа – арійська держава Золотої доби
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь