Світоглядні принципи арійства (+аудіо)

Аудіоверсія статті: Світоглядні принципи арійства

1. ТВОРЕЦЬ ВСЕСВІТУ
Центральним елементом світогляду є знання про наявність Творця – всемогутнього, досконалого, доброго і святого. Він створив досконалий всесвіт, який є доброзичливим до людини. Ісус називає Творця словом «батько», «отець», і навчає усіх нас так само його сприймати – як небесного батька. Що це означає? Тільки те, що Творець всесвіту – це колективна особа, що живе в божественному просторі і складається з величезної кількості божественних істот. Частина цих істот втілилась у нашому земному світі. Тому ми є втіленими частинками Творця – ми є його дітьми, подібно до того як земна дитина є втіленою частинкою генокоду своїх батьків. Бог-Отець є творчим, атакуючим, чоловічим початком буття. Він запліднює сотворений всесвіт ініціативою, творчістю, волею до життя. Подібним чином ми називаємо мамою-ненькою Україну, яка також є колективною істотою, але не божественного, а фізичного простору.
2. МАТІР ПРИРОДА
Це матеріальний світ, сотворений Творцем. Він являє собою пасивне, надзвичайно пластичне середовище, яке радо відгукується на людську ініціативу і підлаштовується під неї. Завдяки цьому земний світ – це простір чудес. Але тільки для тих, хто його опанував. Для опанування зовнішнього світу спочатку треба опанувати свій внутрішній світ. Для цього треба навчитися керувати нашими внутрішніми стихіями: думками, інстинктами, пристрастями. Це досягається станом внутрішньої чистоти, наповненням себе світлом істини, точною і чистою мовою, практикою добрих справ.
Після опанування внутрішніх стихій відкривається шлях до керування всіма зовнішніми стихіями, головними з яких традиційно вважаються земля, вода, вітер і вогонь. Символом цих стихій традиційно вважався дракон – символічна істота, що поєднує у собі всі ці чотири стихії. Метафора «підкорити дракона» означає опанувати свою внутрішню природу і мудро керувати навколишнім світом. Людина, яка підкорила дракона – це і є син Божий, хрестос. Така людина стає центром, навколо якого починає обертатися світ.
Матеріальна природа є уособленням люблячого і гармонізуючого жіночого початку, що запліднюється творчістю Бога-Отця і народжує синів Божих.
3. СИН БОЖИЙ
Це позначення людини, яка усвідомлює себе втіленою божественною сутністю і, відповідно, може сміливо та вправно діяти в цьому фізичному світі. Для досягнення такого боголюдського стану треба пройти шляхом самовдосконалення протягом багатьох земних втілень. Це деяким чином нагадує комп’ютерну гру, в якій для досягнення найвищого рівня потрібно багато ігрових сеансів. Рівні самовдосконалення метафорично описані в «блаженствах» Нагірної проповіді (Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого, 12).
4. СВЯТИЙ ДУХ (СВІТЛО)
Це чиста, істинна, позитивна, життєстверджуюча інформація та енергія. Їх першоджерелом є Творець – розробник нашої земної «Гри в життя». Вторинними центрами трансляції Святого духу є світлі духовні сутності та святі люди. Кожна людина потенційно є джерелом Святого духу: "Ви – світло всесвіту!". У євангельські часи найбільшим джерелом Світла був Ісус Хрестос.
5. РЕІНКАРНАЦІЯ
Людина розглядається як втілена божественна сутність, яка розвивається через палінгенезію-реінкарнацію: «Ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте» (110). Головне завдання земного життя – реалізація боголюдських можливостей, зокрема здатності відновлювати своє фізичне тіло і керувати природними стихіями. Реалізована людина завжди перебуває в центрі подій, вона власною волею творить навколишню реальність: «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (91). Найсприятливішим простором для реалізації боголюдського потенціалу і земного процвітання є Царство боже (Простір волі).
6. ЕВОЛЮЦІЙНА ЗМАГАЛЬНІСТЬ
Фундаментальною особливістю сотвореного всесвіту є його прагнення до еволюційного розгортання і вдосконалення. Це досягається через механізм змагальності, в якому перемагають досконаліші види. Вони залишають після себе нащадків, які продовжують невпинні еволюційні перегони. Менш досконалі види вибувають з еволюційної змагальності. Для успішного розвитку руху за Царство боже Ісус зібрав велику кількість учнів і відібрав з них найкращих – 12 апостолів (71). З цих апостолів Ісус вибрав трьох найпотужніших – Івана і Якова Заведеїв, яких назвав «Дітьми блискавки» (Воанергес), і Симона, якого назвав «Скелею» (Петро).
7. ПІДТРИМУВАТИ КРАЩИХ
Досконалішими є ті види, які плекають внутрішні механізми добору кращих – сильніших, розумніших, креативніших, красивіших, гармонійніших. Якщо говорити конкретно про людські спільноти, то перевагу отримують ті, що свідомо стимулюють енергійну внутрішню конкуренцію і заохочують кращих.
Механізми добору розвиваються і передаються нащадкам через національні культури (культура – це те, що культивується). Синонімом слову «культура» є слова «традиція», «звичай», «етика». Змагальність видів – це змагальність їхніх культур (традицій, звичаїв, етик). Культура завжди має ефективні механізми добору кращих, інакше вона зникає разом з народом, який є носієм цієї культури.
Культура – це завжди цілісність, внутрішньо суперечлива культура вмирає разом зі своїм носієм. Загальнолюдської культури не існує, проте є універсальні методи досягнення еволюційної переваги, властиві для багатьох національних культур (див. також: Золоте правило етики, або Залізний закон розплати).
8. ПРОСТОРИ БУТТЯ
Ігровий простір фізичного світу має чотири рівні, що характеризуються ключовими словами «страждання», «боротьба», «пригоди», «процвітання». Останній – найвищий рівень – позначається терміном Царство боже. Він найсприятливіший для повноцінного життя, навчання, творення, вдосконалення. Поза межами цього простору подій неможливо стати реалізованою людиною – сином Божим. Тому Добра Новина – це технологія досягнення Простору волі: «Не тривожтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все те побиваються неуки. Шукайте перше Царства Божого та правди його, і все те вам додасться» (25).
9. БУТИ, А НЕ ЗДАВАТИСЯ
Входження людини у простір Царства божого визначається не тим, кого вона з себе вдає, а тим, якою вона є насправді. Тому в арійстві надзвичайно велика увага звертається на чистоту та щирість мислення, мовлення і людських стосунків. Зовнішні прояви релігії обов’язково мають відповідати внутрішнім переконанням. «Уважайте добре, щоб ви не чинили напоказ ваших добрих учинків... А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма» (п. 19, 20). Арійське хрестиянство не визнає показного «піару» та «іміджу», а розглядає їх як лицемірство і фарисейство. Тому для арійства властивий мінімалізм зовнішніх обрядів, їх лаконічність і технологічність. Робимо тільки те, що розуміємо.

Продовження: Світоглядна антитеза, лівий шлях

Кому вниз - Мажа-віра

В тему:

• Всесвіт, Сварга, Брахма
• 11-й випуск Народного Оглядача про Трипільську цивілізацію має бути в кожного українця
• Арiйська весна! (видиво)
• Трипільська релігія
• Три «О» Доброї Новини: Оновлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
• Настанови для Дітей блискавки
• «Пшениця без куколю. Євангеліє без вставок і спотворень» (2012): друга редакція
• «Наша єресь тримається на вірі»: що означають ці слова? – метафізичний аналіз однієї пісні