Верховний суд Іспанії визнав, що заперечення Голокосту не є злочином. Фактично, він скасував на території своєї країни дію закону, що неабияк попсував кров багатьом історикам. Тільки в 2007-2008 роках за заперечення Голокоста в країнах Євросоюзу були засуджені не менше 10 осіб.
Судовий процес в Іспанії тягнувся з 2007 року, але іспанці таки дотиснули його. Нарешті хоч хтось із європейців згадав про Декларацію прав людини і про те, що «жодна людина або група осіб не мають права ображатися на те, як інші висловлюють свою точку зору».
З початку 80-х років минулого століття європейські країни почали активно приймати закони та інші правові акти, що передбачають різні покарання за заперечення факту Голокоста. І багато хто став жертвою цих законів. Тільки в 2007-2008 роках за заперечення Голокосту в країнах Євросоюзу були засуджені не менше 10 осіб. Схожа ситуація - в США і Канаді. Підозрілу єдність «цивілізованих країн» на грунті переслідування інакомислячих дуже важко пояснити людям, які не вірять в теорію змови та вважають, що всі події відбуваються в світі самі собою.
Навіщо взагалі було приймати закон, що дозволяє саджати за грати тих, хто сумнівається в Голокості?
Тому що «офіційна» точка зору, яку нам нав’язують, не витримує жодної критики. Кожен, хто включить мозок і спробує пошукати інформацію самостійно, прийде до простого і шокуючого висновку: ніякого Голокосту не було! Але перш, ніж розбити вщент наймасштабнішу і дорогу фальсифікацію XX століття, відповім «пейсатим бойовикам» і співчуваючим, які після публікації статті напевно будуть поливати мене брудом і таврувати «антисемітом».
Все, що я тут пишу, я маю право писати згідно зі ст. 21, 23, 24, 34 Конституції України.
Я - не антисеміт. До семітських етносів, наприклад, до арабів, берберів, малих племен і єврейських народів (так-так, саме у множині) ставлюся позитивно. А ось сіонізм, який зародився в єврейському суспільстві задовго до утворення цивілізованої Європи, зневажаю, як і будь-яку іншу форму фашизму. І я не самотній у своїх переконаннях. Настільки не самотній, що ще в 1975 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію 3379, в якій засудила сіонізм як форму расизму і расової дискримінації.
Талмуд (збірник текстів-тлумачень Тори і головне джерело сіонізму) наголову перевершує всі відомі расистські та нацистські ідеології. Зазвичай фашисти ділять людство на людей першого і другого сорту. Сіонізм ж людьми вважає лише євреїв, які сповідують іудаїзм. Всі інші називаються брудними тваринами і поступати з ними пропонується відповідно. Цікаво, що більшість талмудичних книг стали більш-менш доступні західному суспільству для вивчення лише в кінці XIX століття. При цьому, до цього дня у вільному продажу їх не зустрінеш навіть на івриті, не кажучи про перекладах на інші мови. Це, втім, не заважає викладати в єврейських школах принципи, в тому числі і нацистські, дітям, починаючи з 5 років.
В результаті маємо страхітливі прояви жорстокості «гнаного народу», перед якими блякне навіть вигаданий геноцид Другої Світової. Наприклад, «справа ізраїльських лікарів», які проводили огидні експерименти над дітьми. Лікарі відбирали марокканських дітей у школах і везли, не пояснюючи причини, на« екскурсію» на військову базу під Хайфою. Там їх голили, обдирали залишки волосся гарячим воском, затискали голови в лещата і піддавали опроміненню. Допустима доза опромінення - 0,5 рада; але марокканські діти отримували 350 - 400 рад. Не дивно, що багато вмирало на місці - біля бази виросло кладовище без імен і надгробних плит. Ті, що вижили страждали все життя ... Якби так вчинили з єврейськими дітьми в якій іншій країні, довелося б злочинцям все життя розплачуватися за «голокост»; за лікарями-вбивцями полювали б жваві агенти Візенталя, глави держав покладали б вінки на безіменні могили замордованих дітей і міркували про страшну небезпеку антисемітизму. Але в Ізраїлі цю історію зам’яли».
Але повернемося до Голокосту. Крім загального емоційного посилу у «продюсерів» цього найбільшого розіграшу немає жодних логічних і фактичних аргументів на користь реальності їх вигадок.
Перш за все, розглянемо цифру «6 мільйонів», яка міцно закарбувалася в мозку будь-якого сучасної людини. Саме стільки вбитих у концтаборах євреїв нарахував сумно відомий Нюрнберзький процес. «Щорічник американського єврея» («American Jewish Yearbook», вип. 43) стверджує, що в 1941 році на території окупованої Європи проживало всього 3,3 млн. євреїв. Як би Гітлер не старався, зібрати всіх євреїв з європейської частини материка він не міг просто фізично. А навіть якщо і зібрав, то де взяв ще 2,7 мільйона? Імпортував із США?
До речі, концтабори зовсім не були монополією Німеччини. Їх будували у себе багато країн. Наприклад, в США після нальоту на Перл-Харбор, за колючий дріт зганяли всіх японців тільки за те, що вони - японці. «Нейтральна» Швейцарія змушувала біженців гарувати з ранку до ночі в спеціальних обгороджених «робочих зонах». Ну, звичайно, у справі знищення людей в концтаборах відзначилися поляки. Найбільше від них дісталося, до речі, українцям і німцям.
Чим же так відрізнялися німецькі концтабори, що на них повісили всіх собак? Та нічим. Візьмемо найвідоміший з них: Аушвіц або Освенцим. Його вважають головним центром знищення євреїв. Хоча до цих пір немає єдності думок щодо того, скільки там повбивали. Часто називають цифру в 4 млн. чоловік. До 1990 року ця цифра значилася і на пам’ятному меморіалі Освенціма. Потім польський державний Музей Освенцим і ізраїльське агентство меморіалу Голокосту Яд Вашем сором’язливо зізналися, що 4 мільйони - це велике перебільшення, іншими словами - брехня. Кількість «убієнних» в Освенцимі зменшили до 1,1 млн. Меморіал «переписали».
У 1998 під тиском фактів польські та єврейські «офіційні особи» знизили цифру до 900 тисяч. У 1999 році світ побачила книга «Аушвіц - остаточний розрахунок» (Auschwitz - the Final Count). Її автор, відомий дослідник Голокосту Вівіан Берд, стверджує, що цифра загиблих в Аушвіці - 73 тисячі чоловік. Причому загинули вони від різних причин (старість, хвороби, кара за непокору). І не за час Другої світової, а за десять років існування табору - з 1935 по 1945. З 73000 осіб євреями були 38 тисяч. Всього в німецьких таборах з 1935 по 1945 загинули 403 000 чоловік, упевнений Берд. Він отримав ці цифри з архівів системи німецьких концтаборів, захоплених Радянською армією в таборі Oranienburg в квітні 1945 року. Їхню повноту та автентичність оскаржити просто неможливо.
Ще одна страшилка, пов’язана з Аушвіцем - це газові камери. Для початку важливо зрозуміти одне: в газових камерах німецьких концтаборів людей не вбивали. Інформація про масові страти із застосуванням газу базується на свідченнях комендантів і наглядачів концтаборів. Як ці свідчення отримували можна побачити на прикладі долі Рудольфа Гесса, офіцера СС, колишнього коменданта Освенціма. У своєму висновку нюренбергского міжнародний військовий Трибунал посилався саме на його свідчення.
Пізніше було достовірно встановлено, що «визнання» з колишнього коменданта вибивали за допомогою тортур і шантажу. (R. Faurisson, «How the British Obtained the Confession of Rudolf Hoess». The Journal of Historical Review, Winter 1986-87, pp. 389-403). Дружина і діти Гесса перебували під загрозою висилки до Сибіру, а можливо - і смерті. Сам він лежав у камері побитий до напівсмерті. У таких обставинах Гесс взяв би на себе навіть вбивство Христа. А хто б не взяв?
У 1988 американський консультант по устаткуванню засобів масового знищення, Фред А. Лейхтер-молодший провів локальну судову експертизу на місці можливих газових камер в Освенцимі, Біркенау та Майданеку. Лейхтер дійшов висновку, що ці місця не використовувалися, і не могли бути використані як смертоносні газові камери. Аналізи зразків зі стін та підлоги цих приміщень показали відсутність компонентів «Циклону Б» - пестициду, яким нібито труїли євреїв. Також існує дослідження австрійського інженера Вальтера Люфтля, шанованого експерта, свідка численних судових випадків, колишнього президента Австрійської професійної асоціації інженерів. У 1992 році він заявив, що масове винищення євреїв у газових камерах «технічно неможливо».
Газ «Циклон Б» ще до Першої світової війни в США і Європі був засобом дезінфекції. Його широко використовували в системі охорони здоров’я Німеччини, починаючи з 1920 року. Навряд чи в концтаборах йому знайшли інше застосування, крім боротьби з вошами і попередження тифу. Тим більше, що великі запаси «Циклону Б» були знайдені навіть у тих таборах, де, як офіційно визнано, ніколи не проводилося знищення людей у газових камерах.
Можна ще довго розбивати брехливий міф про Голокост, камінчик, за камінчиком. Розповісти і про те, що під час війни в’язні німецьких концтаборів отримували майже в 1,5 рази більше їжі, ніж вільні німці. Що в таборах були басейни, спортмайданчики, бібліотеки і навіть борделі (!) для ув’язнених. Можна твердити про те, що неможливо було знищити останки мільйонів нібито страчених євреїв. Що крематорії Аушвіца могли спалювати лише по 16 чоловік на добу, і то за умови, що вугілля не витрачали на обігрів бараків і приготування їжі. Що величезні багаття з людських тіл, про які стогнуть «свідки Голокосту», - явище фізично неможливе. Але на це не вистачить і 10 статей.
Благо, що суспільство нарешті почало прокидатися від страшного сну, в який його вкинули на початку 80-х, а може й раніше. Хто це зробив - світовий сіонізм, жидомасони, рада дев’яти мудреців або «зелені чоловічки» - неважливо. Важливо те, чи встигнемо ми прокинутися до того, як нашу цивілізацію поглине повний колапс у вигляді Третьої світової війни. Нам пора почати розуміти, що західні ЗМІ говорять дуже мало правди і дуже багато брешуть. Найкраще зараз це видно на прикладі військової агресії Європи і США в Лівії. Потрібно усвідомити, що у будь-якої нації є свої виродки і свої пасіонарії. Потрібно вчитися думати своєю головою.
Почати пропоную з усвідомлення просто факту: єврейського Голокосту не було. Була звичайна війна, не більше брудна і підла, ніж інші війни. У ній гинули мільйони людей різних рас і віросповідань. А ось після війни все отримали дві конкретні країни - Ізраїль і США. І заробили на цьому колосальні прибутки. Це - лише один з тисячі прикладів «мегагешефта».
Все, що ви прочитали вище, не означає, що треба виходити на вулиці й громити євреїв, які живуть по сусідству. Більшість з них - такі ж мимовільні жертви сіонізму, як і ми. Потрібно усвідомлювати свої права та вчитися їх захищати без рукоприкладства. Так, як зробили іспанці.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Незручна правда. Руйнуємо міф про Голокост
Світ:
Верховний суд Іспанії визнав, що заперечення Голокосту не є злочином. Фактично, він скасував на території своєї країни дію закону, що неабияк попсував кров багатьом історикам. Тільки в 2007-2008 роках за заперечення Голокоста в країнах Євросоюзу були засуджені не менше 10 осіб.
Судовий процес в Іспанії тягнувся з 2007 року, але іспанці таки дотиснули його. Нарешті хоч хтось із європейців згадав про Декларацію прав людини і про те, що «жодна людина або група осіб не мають права ображатися на те, як інші висловлюють свою точку зору».
З початку 80-х років минулого століття європейські країни почали активно приймати закони та інші правові акти, що передбачають різні покарання за заперечення факту Голокоста. І багато хто став жертвою цих законів. Тільки в 2007-2008 роках за заперечення Голокосту в країнах Євросоюзу були засуджені не менше 10 осіб. Схожа ситуація - в США і Канаді. Підозрілу єдність «цивілізованих країн» на грунті переслідування інакомислячих дуже важко пояснити людям, які не вірять в теорію змови та вважають, що всі події відбуваються в світі самі собою.
Навіщо взагалі було приймати закон, що дозволяє саджати за грати тих, хто сумнівається в Голокості?
Тому що «офіційна» точка зору, яку нам нав’язують, не витримує жодної критики. Кожен, хто включить мозок і спробує пошукати інформацію самостійно, прийде до простого і шокуючого висновку: ніякого Голокосту не було! Але перш, ніж розбити вщент наймасштабнішу і дорогу фальсифікацію XX століття, відповім «пейсатим бойовикам» і співчуваючим, які після публікації статті напевно будуть поливати мене брудом і таврувати «антисемітом».
Все, що я тут пишу, я маю право писати згідно зі ст. 21, 23, 24, 34 Конституції України.
Я - не антисеміт. До семітських етносів, наприклад, до арабів, берберів, малих племен і єврейських народів (так-так, саме у множині) ставлюся позитивно. А ось сіонізм, який зародився в єврейському суспільстві задовго до утворення цивілізованої Європи, зневажаю, як і будь-яку іншу форму фашизму. І я не самотній у своїх переконаннях. Настільки не самотній, що ще в 1975 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію 3379, в якій засудила сіонізм як форму расизму і расової дискримінації.
Талмуд (збірник текстів-тлумачень Тори і головне джерело сіонізму) наголову перевершує всі відомі расистські та нацистські ідеології. Зазвичай фашисти ділять людство на людей першого і другого сорту. Сіонізм ж людьми вважає лише євреїв, які сповідують іудаїзм. Всі інші називаються брудними тваринами і поступати з ними пропонується відповідно. Цікаво, що більшість талмудичних книг стали більш-менш доступні західному суспільству для вивчення лише в кінці XIX століття. При цьому, до цього дня у вільному продажу їх не зустрінеш навіть на івриті, не кажучи про перекладах на інші мови. Це, втім, не заважає викладати в єврейських школах принципи, в тому числі і нацистські, дітям, починаючи з 5 років.
В результаті маємо страхітливі прояви жорстокості «гнаного народу», перед якими блякне навіть вигаданий геноцид Другої Світової. Наприклад, «справа ізраїльських лікарів», які проводили огидні експерименти над дітьми. Лікарі відбирали марокканських дітей у школах і везли, не пояснюючи причини, на« екскурсію» на військову базу під Хайфою. Там їх голили, обдирали залишки волосся гарячим воском, затискали голови в лещата і піддавали опроміненню. Допустима доза опромінення - 0,5 рада; але марокканські діти отримували 350 - 400 рад. Не дивно, що багато вмирало на місці - біля бази виросло кладовище без імен і надгробних плит. Ті, що вижили страждали все життя ... Якби так вчинили з єврейськими дітьми в якій іншій країні, довелося б злочинцям все життя розплачуватися за «голокост»; за лікарями-вбивцями полювали б жваві агенти Візенталя, глави держав покладали б вінки на безіменні могили замордованих дітей і міркували про страшну небезпеку антисемітизму. Але в Ізраїлі цю історію зам’яли».
Але повернемося до Голокосту. Крім загального емоційного посилу у «продюсерів» цього найбільшого розіграшу немає жодних логічних і фактичних аргументів на користь реальності їх вигадок.
Перш за все, розглянемо цифру «6 мільйонів», яка міцно закарбувалася в мозку будь-якого сучасної людини. Саме стільки вбитих у концтаборах євреїв нарахував сумно відомий Нюрнберзький процес. «Щорічник американського єврея» («American Jewish Yearbook», вип. 43) стверджує, що в 1941 році на території окупованої Європи проживало всього 3,3 млн. євреїв. Як би Гітлер не старався, зібрати всіх євреїв з європейської частини материка він не міг просто фізично. А навіть якщо і зібрав, то де взяв ще 2,7 мільйона? Імпортував із США?
До речі, концтабори зовсім не були монополією Німеччини. Їх будували у себе багато країн. Наприклад, в США після нальоту на Перл-Харбор, за колючий дріт зганяли всіх японців тільки за те, що вони - японці. «Нейтральна» Швейцарія змушувала біженців гарувати з ранку до ночі в спеціальних обгороджених «робочих зонах». Ну, звичайно, у справі знищення людей в концтаборах відзначилися поляки. Найбільше від них дісталося, до речі, українцям і німцям.
Чим же так відрізнялися німецькі концтабори, що на них повісили всіх собак? Та нічим. Візьмемо найвідоміший з них: Аушвіц або Освенцим. Його вважають головним центром знищення євреїв. Хоча до цих пір немає єдності думок щодо того, скільки там повбивали. Часто називають цифру в 4 млн. чоловік. До 1990 року ця цифра значилася і на пам’ятному меморіалі Освенціма. Потім польський державний Музей Освенцим і ізраїльське агентство меморіалу Голокосту Яд Вашем сором’язливо зізналися, що 4 мільйони - це велике перебільшення, іншими словами - брехня. Кількість «убієнних» в Освенцимі зменшили до 1,1 млн. Меморіал «переписали».
У 1998 під тиском фактів польські та єврейські «офіційні особи» знизили цифру до 900 тисяч. У 1999 році світ побачила книга «Аушвіц - остаточний розрахунок» (Auschwitz - the Final Count). Її автор, відомий дослідник Голокосту Вівіан Берд, стверджує, що цифра загиблих в Аушвіці - 73 тисячі чоловік. Причому загинули вони від різних причин (старість, хвороби, кара за непокору). І не за час Другої світової, а за десять років існування табору - з 1935 по 1945. З 73000 осіб євреями були 38 тисяч. Всього в німецьких таборах з 1935 по 1945 загинули 403 000 чоловік, упевнений Берд. Він отримав ці цифри з архівів системи німецьких концтаборів, захоплених Радянською армією в таборі Oranienburg в квітні 1945 року. Їхню повноту та автентичність оскаржити просто неможливо.
Ще одна страшилка, пов’язана з Аушвіцем - це газові камери. Для початку важливо зрозуміти одне: в газових камерах німецьких концтаборів людей не вбивали. Інформація про масові страти із застосуванням газу базується на свідченнях комендантів і наглядачів концтаборів. Як ці свідчення отримували можна побачити на прикладі долі Рудольфа Гесса, офіцера СС, колишнього коменданта Освенціма. У своєму висновку нюренбергского міжнародний військовий Трибунал посилався саме на його свідчення.
Пізніше було достовірно встановлено, що «визнання» з колишнього коменданта вибивали за допомогою тортур і шантажу. (R. Faurisson, «How the British Obtained the Confession of Rudolf Hoess». The Journal of Historical Review, Winter 1986-87, pp. 389-403). Дружина і діти Гесса перебували під загрозою висилки до Сибіру, а можливо - і смерті. Сам він лежав у камері побитий до напівсмерті. У таких обставинах Гесс взяв би на себе навіть вбивство Христа. А хто б не взяв?
У 1988 американський консультант по устаткуванню засобів масового знищення, Фред А. Лейхтер-молодший провів локальну судову експертизу на місці можливих газових камер в Освенцимі, Біркенау та Майданеку. Лейхтер дійшов висновку, що ці місця не використовувалися, і не могли бути використані як смертоносні газові камери. Аналізи зразків зі стін та підлоги цих приміщень показали відсутність компонентів «Циклону Б» - пестициду, яким нібито труїли євреїв. Також існує дослідження австрійського інженера Вальтера Люфтля, шанованого експерта, свідка численних судових випадків, колишнього президента Австрійської професійної асоціації інженерів. У 1992 році він заявив, що масове винищення євреїв у газових камерах «технічно неможливо».
Газ «Циклон Б» ще до Першої світової війни в США і Європі був засобом дезінфекції. Його широко використовували в системі охорони здоров’я Німеччини, починаючи з 1920 року. Навряд чи в концтаборах йому знайшли інше застосування, крім боротьби з вошами і попередження тифу. Тим більше, що великі запаси «Циклону Б» були знайдені навіть у тих таборах, де, як офіційно визнано, ніколи не проводилося знищення людей у газових камерах.
Можна ще довго розбивати брехливий міф про Голокост, камінчик, за камінчиком. Розповісти і про те, що під час війни в’язні німецьких концтаборів отримували майже в 1,5 рази більше їжі, ніж вільні німці. Що в таборах були басейни, спортмайданчики, бібліотеки і навіть борделі (!) для ув’язнених. Можна твердити про те, що неможливо було знищити останки мільйонів нібито страчених євреїв. Що крематорії Аушвіца могли спалювати лише по 16 чоловік на добу, і то за умови, що вугілля не витрачали на обігрів бараків і приготування їжі. Що величезні багаття з людських тіл, про які стогнуть «свідки Голокосту», - явище фізично неможливе. Але на це не вистачить і 10 статей.
Благо, що суспільство нарешті почало прокидатися від страшного сну, в який його вкинули на початку 80-х, а може й раніше. Хто це зробив - світовий сіонізм, жидомасони, рада дев’яти мудреців або «зелені чоловічки» - неважливо. Важливо те, чи встигнемо ми прокинутися до того, як нашу цивілізацію поглине повний колапс у вигляді Третьої світової війни. Нам пора почати розуміти, що західні ЗМІ говорять дуже мало правди і дуже багато брешуть. Найкраще зараз це видно на прикладі військової агресії Європи і США в Лівії. Потрібно усвідомити, що у будь-якої нації є свої виродки і свої пасіонарії. Потрібно вчитися думати своєю головою.
Почати пропоную з усвідомлення просто факту: єврейського Голокосту не було. Була звичайна війна, не більше брудна і підла, ніж інші війни. У ній гинули мільйони людей різних рас і віросповідань. А ось після війни все отримали дві конкретні країни - Ізраїль і США. І заробили на цьому колосальні прибутки. Це - лише один з тисячі прикладів «мегагешефта».
Все, що ви прочитали вище, не означає, що треба виходити на вулиці й громити євреїв, які живуть по сусідству. Більшість з них - такі ж мимовільні жертви сіонізму, як і ми. Потрібно усвідомлювати свої права та вчитися їх захищати без рукоприкладства. Так, як зробили іспанці.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля