Warning: DOMDocument::loadHTML(): Attribute xml:lang redefined in Entity, line: 1 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Лідерами за масштабами тіньових операцій є фінансові організації США - 23 трлн. дол. На другому місці - організації європейських країн, що входять в зону євро (22 трлн. дол). На третьому місці - фінансові організації Великобританії (9 трлн. дол). На організації, зареєстровані в зоні «золотого мільярда», припадає 90% всього тіньового фінансово-банківського бізнесу.
Рада з фінансової стабільності (Financial Stability Board - FSB), створена в квітні 2009 року — в розпал світової фінансової кризи на саміті Великої двадцятки в Лондоні, опублікувала у кінці 2012 року доповідь про проведені по всьому світу тіньові операції банків та інших фінансових організацій.
У доповіді була дана оцінка масштабів тіньових операцій в 2011 році. Їхній загальний обсяг склав 67 трильйонів доларів, що не набагато менше величини світового валового внутрішнього продукту в тому ж році. Цифра вражає, вона кардинально змінює наше уявлення про структуру та устрій всієї світової економіки ...
Масштаби тіньових операцій банків зростають з кожним роком. На думку багатьох експертів, саме відхід банків в «тінь» посилює нестійкість світової фінансової системи, стає «живильним ґрунтом» для повторення глобальних фінансових криз. Правда, автори доповіді намагаються надати своїм оцінкам і висновкам деякий оптимізм, стверджуючи, що частка тіньових операцій в загальних оборотах фінансових організацій з 2007 року не збільшується. Але і в 2011 році вона становила, за оцінками FSB, 25% сукупних оборотів всіх банківських і фінансових організацій в світі. Приблизно такою ж є частка тіньового сектора банків і фінансових компаній за показником активів. Але ж навіть чверть світової фінансово-банківського бізнесу в «тіні» - це надто багато.
У доповіді наголошується, що лідерами за масштабами тіньових операцій є фінансові організації США - 23 трлн. Дол. На другому місці - організації європейських країн, що входять в зону євро (22 трлн. дол). На третьому місці - фінансові організації Великобританії (9 трлн. дол). Таким чином, на фінансові організації всіх інших країн світу (Японія, Канада, Австралія, більше десятка європейських країн, Китай, Індія, Росія, Бразилія, всі країни, що розвиваються) припадає 13 трлн. доларів, або менше 1/5.
Цифри, що містяться в доповіді FSB, дуже красномовні на тлі постійних заяв державних діячів і політиків Заходу про те, що основна частина світової тіньової економіки знаходиться за межами зони проживання «золотого мільярда». З даної доповіді випливає, що не менше 90 відсотків всього тіньового фінансово-банківського бізнесу в світі припадає на організації, зареєстровані в зоні «золотого мільярда».
Найбільш високий відносний рівень тіньових фінансово-банківських операцій зафіксований в деяких фінансових центрах і країнах з ознаками офшорних зон. Тіньові обороти фінансово-банківських організацій по відношенню до ВВП склали в Гонконзі 520%, а в Нідерландах - 490%. Відзначимо, що в цілому в світі всі тіньові операції фінансово-банківських організацій склали в 2011 році 86% світового ВВП (за даними доповіді FSB); за нашими оцінками - 96%. На тлі середньосвітового показника явно виділяються дві країни: Великобританія - 370% і США - 150%. Тіньові операції забезпечують банкам і фінансовим організаціям основну частину їхніх прибутків. У США, наприклад, в першій половині ХХ століття частка фінансового сектора в загальному обсязі прибутків компаній всіх галузей економіки перебувала на рівні 10%, в 70-і роки минулого століття - 20%, а тепер — більше 50%.
Автори доповіді до тіньових операцій відносять ті, які випадають з поля зору регулюючих і контролюючих (наглядових) органів. Чому найбільші обсяги тіньових операцій зафіксовані в Сполучених Штатах? Тому що, на думку авторів доповіді, там за часів президента Білла Клінтона була проведена лібералізація фінансового регулювання операцій банків та інших організацій. Перш за все, був скасований Закон Гласса-Стігала, який забороняв кредитно-депозитними організаціям (комерційним банкам) проведення високо ризикових інвестиційних операцій за рахунок коштів вкладників. Згідно з цим законом, який був прийнятий в 1930-і роки в умовах кризи, що сталася тоді в Америці, високо ризикові спекулятивні операції з цінними паперами були виведені в так звані інвестиційні банки. Фінансові регулятори не несли відповідальності за спекулятивні операції таких банків, всі ризики лягали на інвесторів. Скасування закону Гласса-Стігала і деякі інші послаблення фінансового регулювання при Клінтоні призвели до того, що кошти вкладників з банків почали йти на фондові ринки. При цьому банківський нагляд перестав «бачити» повний спектр операцій банків, велика частина операцій стала для такого нагляду непрозорою. Все це прискорило настання фінансової кризи спочатку в Америці, а потім за її межами.
Оцінки доповіді FSB, що відносяться до США, можна доповнити останніми цифрами зі статистики Федерального резерву США. За даними ФРС, на кінець третього кварталу 2012 року сукупні активи приватних депозитних інститутів США (простіше кажучи, комерційних банків) склали 14,76 трлн. дол, тобто були майже рівні річному ВВП країни. При цьому кредити депозитних інститутів (depository institution loans) склали 2,18 трлн. дол, а кредитні ринкові інструменти (credit market instruments) таких депозитних інститутів - 11,29 трлн. Доларів. Кредитні ринкові інструменти — це різні цінні боргові папери, які обертаються як на фондовій біржі, так і за його межами. Грошові власті США відстежують лише невелику частину активних операцій американських банків, що відносяться до традиційного кредитування. Комісія з цінних паперів США більш-менш відстежує операції з цінними паперами на фондовій біржі, але те, що за її межами, покрите великим туманом, вірніше, тінню.
За даними ФРС, на кінець третього кварталу 2012 р. загальний обсяг так званих кредитних ринкових інструментів склав 38,83 трлн. доларів. Таким чином, за межами банків, які умовно можна віднести до білої економіки, є тисячі і тисячі компаній і фондів, що загалом здійснюють оборот паперів в розмірі 27,54 трлн.дол. По відношенню до ВВП США 2012 року це складає приблизно 175%. У першому наближенні цією цифрою і можна оцінити масштаби тіньового бенкінгу в Америці, а оцінку FSB щодо тіньового бенкінгу США (150% ВВП) слід розглядати як надто консервативну.
Таким чином, учасниками тіньового бізнесу виявляються цілком легальні фінансово-банківські організації, операції яких випадають з поля зору наглядових органів. Серед таких легальних суб'єктів особливо виділяються хедж-фонди, взаємні фонди і деякі види інвестиційних фондів, які майже на 100% випадають з поля зору регуляторів. Сюди потрапляють також компанії нвйрізноманітніших галузей, що активно торгують на фондовому ринку (торгово-виробнича діяльність для них відіграє роль маскування і/або грає підлеглу роль). Формально різні види фондів і компаній не відносяться до банківської системи, але фактично є продовженням цієї системи, інструментами великих міжнародних банків.
Тіньова банківська система (тіньовий бенкінг) - це по суті та ж інвестиційно-банківська діяльність, що проводиться в рамках існуючого законодавства, але через посередницькі компанії (фонди, трасти, створені під спеціальні цілі компанії). Ці посередники, як правило, не мають права залучати вклади населення і не мають банківських ліцензій. В іншому їхня діяльність мало чим відрізняється від діяльності інвестиційного підрозділу банку. Використання таких "темних конячок" істотно збільшує гнучкість надання фінансових послуг за рахунок того, що вони практично непідвладні регуляторам.
Тіньовий бенкінг відрізняється від класичних тіньових операцій банків. Останні включають в себе операції по «відмиванню» «брудних» грошей, переведення безготівкових грошей у готівку для обслуговування різних видів тіньової економіки, фінансування тероризму, корупції, виведення прибутку в офшори і таке інше. За даними ЦРУ, обсяг таких «класичних» операцій банків становить 3-4 трлн. дол у світовому масштабі. (До речі, в Росії річні оберти такого класичного тіньового бізнесу банків оцінюються приблизно у 100 млрд. доларів). Особливістю класичних тіньових операцій банків є те, що в разі викриття махінацій банкіри несуть за них юридичну відповідальність, нерідко кримінальну. Тіньовий бенкінг, що описується в доповіді FSB, відноситься до розряду легальних операцій.
Рада з фінансової стабільності вважає, що найпоширенішим видом легальних тіньових операцій є викуп активів назад, але у вигляді цінних паперів (операції «репо»). Так, під час глобальної кредитної кризи один з найбільших банків Уолл-стріт Lehman Brothers тимчасово прибрав з балансу 50 мільярдів доларів «проблемних» активів за допомогою угод «репо». Подібним чином банк намагався переконати інвесторів у своїй стійкості і надійності.
Є операції, що дозволяють прибрати з балансу «проблемні» активи назавжди. Особливо великий розмах отримали операції так званої сек'юритизації — це, коли банк свої кредитні вимоги (кредитні активи) переоформлює в цінні папери, реалізація яких на фінансовому ринку здійснюється через спеціальну посередницьку компанію. Така компанія, природно, створюється самим банком і ним же контролюється. Банк продає кредитні вимоги спеціальній компанії оптом, змішуючи кредити різної якості. Спеціальна компанія «розфасовує» цю суміш незрозумілої якості на «пакетики» з цінних паперів та перепродує суміш в роздріб різного роду довірливим інвесторам на фінансовому ринку. Образно висловлюючись, здійснюється продаж «кота в мішку». Саме так закладалися «фугаси» під американську економіку в минулому десятилітті: іпотечні кредити банків перетворювалися в іпотечні папери, які на фондовому ринку хапали, як гарячі пиріжки. Скінчилося все кризою 2008-2009 рр.. Ось що таке сек'юритизація, про яку в підручниках з економіки пишуть як про «вище досягнення» сучасного «фінансового інжиніринґу». У 99% випадків сек'юритизація банківських активів закінчується банальним обдурюванням публіки, а то й масштабною кризою. А банки формально ні при чому, виходять з води сухими.
Після фінансової кризи 2008-2009 рр.. багато країн зробили жорсткішими правила роботи на фондовому ринку для різних видів фінансових організацій. Цього виявилося досить для того, щоб не допустити зростання питомої ваги тіньових операцій в загальних обсягах фінансово-банківських організацій, але недостатньо для того, щоб стримати зростання абсолютних обсягів тіньових операцій. Як показує практика, чим суворішими стають вимоги з розкриття інформації і виконання різних вимог регуляторів, тим більше грошей перетікає в сектор тіньового бенкінгу. Тому владі доводиться лавірувати між Сциллою та Харибдою: з одного боку, не доводити процес регулювання банківського сектору до абсурду, щоб не допускати повного відходу засобів в «тінь», а з іншого — контролювати системні ризики, джерело яких в основному сховане саме в тіньовій фінансовій системі.
На завершення коротко про FSB. Офіційно декларована мета цієї організації — координація на міжнародному рівні дій національних фінансових властей і міжнародних організацій з розробки і практичної реалізації заходів зміцнення фінансової стабільності. Заходи передбачають моніторинг, регулювання та нагляд з боку фінансової влади банків та інших організацій, що діють на фінансових ринках (фондових, валютних, кредитних, грошових, страхових). Чьогодні FSB очолює Марк Карні (Mark Carney), керівник Центрального банку Канади.
Секретаріат FSB розташований в Базелі в будівлі Банку міжнародних розрахунків (БМР). Де-факто FSB виявляється підрозділом БМР — організації, що координує діяльність центральних банків різних країн. В рамках БМР діє комітет з банківського нагляду, який розробляє рекомендації для центральних банків та інших фінансових регуляторів із запобігання масових банкрутств банків і банківських криз. Ці рекомендації містяться в об'ємних документах, які прийнято називати «Базель 1», «Базель 2», «Базель 3». Рекомендації Банку міжнародних розрахунків щодо банківського нагляду фактично консервували і продовжують консервувати злодійську лихварський систему, що породжує кризи (приклад - світова фінансова криза 2008-2009 рр..). Це недивно — адже БМР — це організація, що створена наймогутнішими світовими лихварями, але це вже тема окремої розмови. Можна лише коротко сказати, що БМР поруч із Федеральним резервом є ключовою організацією світової фінансової системи. Є підозра, що FSB також не зможе виконати свою місію. Принаймні, функціонування FSB протягом трьох з половиною років з моменту заснування жодним чином не пригальмувало зростання тіньового бенкінгу в світі.
Переклад з російської: Олена Каганець
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Шокуючі дані про світовий банківський бізнес
Категорія:
Світ:
13022201r.jpg
Рада з фінансової стабільності (Financial Stability Board - FSB), створена в квітні 2009 року — в розпал світової фінансової кризи на саміті Великої двадцятки в Лондоні, опублікувала у кінці 2012 року доповідь про проведені по всьому світу тіньові операції банків та інших фінансових організацій.
У доповіді була дана оцінка масштабів тіньових операцій в 2011 році. Їхній загальний обсяг склав 67 трильйонів доларів, що не набагато менше величини світового валового внутрішнього продукту в тому ж році. Цифра вражає, вона кардинально змінює наше уявлення про структуру та устрій всієї світової економіки ...
Масштаби тіньових операцій банків зростають з кожним роком. На думку багатьох експертів, саме відхід банків в «тінь» посилює нестійкість світової фінансової системи, стає «живильним ґрунтом» для повторення глобальних фінансових криз. Правда, автори доповіді намагаються надати своїм оцінкам і висновкам деякий оптимізм, стверджуючи, що частка тіньових операцій в загальних оборотах фінансових організацій з 2007 року не збільшується. Але і в 2011 році вона становила, за оцінками FSB, 25% сукупних оборотів всіх банківських і фінансових організацій в світі. Приблизно такою ж є частка тіньового сектора банків і фінансових компаній за показником активів. Але ж навіть чверть світової фінансово-банківського бізнесу в «тіні» - це надто багато.
У доповіді наголошується, що лідерами за масштабами тіньових операцій є фінансові організації США - 23 трлн. Дол. На другому місці - організації європейських країн, що входять в зону євро (22 трлн. дол). На третьому місці - фінансові організації Великобританії (9 трлн. дол). Таким чином, на фінансові організації всіх інших країн світу (Японія, Канада, Австралія, більше десятка європейських країн, Китай, Індія, Росія, Бразилія, всі країни, що розвиваються) припадає 13 трлн. доларів, або менше 1/5.
Цифри, що містяться в доповіді FSB, дуже красномовні на тлі постійних заяв державних діячів і політиків Заходу про те, що основна частина світової тіньової економіки знаходиться за межами зони проживання «золотого мільярда». З даної доповіді випливає, що не менше 90 відсотків всього тіньового фінансово-банківського бізнесу в світі припадає на організації, зареєстровані в зоні «золотого мільярда».
Найбільш високий відносний рівень тіньових фінансово-банківських операцій зафіксований в деяких фінансових центрах і країнах з ознаками офшорних зон. Тіньові обороти фінансово-банківських організацій по відношенню до ВВП склали в Гонконзі 520%, а в Нідерландах - 490%. Відзначимо, що в цілому в світі всі тіньові операції фінансово-банківських організацій склали в 2011 році 86% світового ВВП (за даними доповіді FSB); за нашими оцінками - 96%. На тлі середньосвітового показника явно виділяються дві країни: Великобританія - 370% і США - 150%. Тіньові операції забезпечують банкам і фінансовим організаціям основну частину їхніх прибутків. У США, наприклад, в першій половині ХХ століття частка фінансового сектора в загальному обсязі прибутків компаній всіх галузей економіки перебувала на рівні 10%, в 70-і роки минулого століття - 20%, а тепер — більше 50%.
Автори доповіді до тіньових операцій відносять ті, які випадають з поля зору регулюючих і контролюючих (наглядових) органів. Чому найбільші обсяги тіньових операцій зафіксовані в Сполучених Штатах? Тому що, на думку авторів доповіді, там за часів президента Білла Клінтона була проведена лібералізація фінансового регулювання операцій банків та інших організацій. Перш за все, був скасований Закон Гласса-Стігала, який забороняв кредитно-депозитними організаціям (комерційним банкам) проведення високо ризикових інвестиційних операцій за рахунок коштів вкладників. Згідно з цим законом, який був прийнятий в 1930-і роки в умовах кризи, що сталася тоді в Америці, високо ризикові спекулятивні операції з цінними паперами були виведені в так звані інвестиційні банки. Фінансові регулятори не несли відповідальності за спекулятивні операції таких банків, всі ризики лягали на інвесторів. Скасування закону Гласса-Стігала і деякі інші послаблення фінансового регулювання при Клінтоні призвели до того, що кошти вкладників з банків почали йти на фондові ринки. При цьому банківський нагляд перестав «бачити» повний спектр операцій банків, велика частина операцій стала для такого нагляду непрозорою. Все це прискорило настання фінансової кризи спочатку в Америці, а потім за її межами.
Оцінки доповіді FSB, що відносяться до США, можна доповнити останніми цифрами зі статистики Федерального резерву США. За даними ФРС, на кінець третього кварталу 2012 року сукупні активи приватних депозитних інститутів США (простіше кажучи, комерційних банків) склали 14,76 трлн. дол, тобто були майже рівні річному ВВП країни. При цьому кредити депозитних інститутів (depository institution loans) склали 2,18 трлн. дол, а кредитні ринкові інструменти (credit market instruments) таких депозитних інститутів - 11,29 трлн. Доларів. Кредитні ринкові інструменти — це різні цінні боргові папери, які обертаються як на фондовій біржі, так і за його межами. Грошові власті США відстежують лише невелику частину активних операцій американських банків, що відносяться до традиційного кредитування. Комісія з цінних паперів США більш-менш відстежує операції з цінними паперами на фондовій біржі, але те, що за її межами, покрите великим туманом, вірніше, тінню.
За даними ФРС, на кінець третього кварталу 2012 р. загальний обсяг так званих кредитних ринкових інструментів склав 38,83 трлн. доларів. Таким чином, за межами банків, які умовно можна віднести до білої економіки, є тисячі і тисячі компаній і фондів, що загалом здійснюють оборот паперів в розмірі 27,54 трлн.дол. По відношенню до ВВП США 2012 року це складає приблизно 175%. У першому наближенні цією цифрою і можна оцінити масштаби тіньового бенкінгу в Америці, а оцінку FSB щодо тіньового бенкінгу США (150% ВВП) слід розглядати як надто консервативну.
Таким чином, учасниками тіньового бізнесу виявляються цілком легальні фінансово-банківські організації, операції яких випадають з поля зору наглядових органів. Серед таких легальних суб'єктів особливо виділяються хедж-фонди, взаємні фонди і деякі види інвестиційних фондів, які майже на 100% випадають з поля зору регуляторів. Сюди потрапляють також компанії нвйрізноманітніших галузей, що активно торгують на фондовому ринку (торгово-виробнича діяльність для них відіграє роль маскування і/або грає підлеглу роль). Формально різні види фондів і компаній не відносяться до банківської системи, але фактично є продовженням цієї системи, інструментами великих міжнародних банків.
Тіньова банківська система (тіньовий бенкінг) - це по суті та ж інвестиційно-банківська діяльність, що проводиться в рамках існуючого законодавства, але через посередницькі компанії (фонди, трасти, створені під спеціальні цілі компанії). Ці посередники, як правило, не мають права залучати вклади населення і не мають банківських ліцензій. В іншому їхня діяльність мало чим відрізняється від діяльності інвестиційного підрозділу банку. Використання таких "темних конячок" істотно збільшує гнучкість надання фінансових послуг за рахунок того, що вони практично непідвладні регуляторам.
Тіньовий бенкінг відрізняється від класичних тіньових операцій банків. Останні включають в себе операції по «відмиванню» «брудних» грошей, переведення безготівкових грошей у готівку для обслуговування різних видів тіньової економіки, фінансування тероризму, корупції, виведення прибутку в офшори і таке інше. За даними ЦРУ, обсяг таких «класичних» операцій банків становить 3-4 трлн. дол у світовому масштабі. (До речі, в Росії річні оберти такого класичного тіньового бізнесу банків оцінюються приблизно у 100 млрд. доларів). Особливістю класичних тіньових операцій банків є те, що в разі викриття махінацій банкіри несуть за них юридичну відповідальність, нерідко кримінальну. Тіньовий бенкінг, що описується в доповіді FSB, відноситься до розряду легальних операцій.
Рада з фінансової стабільності вважає, що найпоширенішим видом легальних тіньових операцій є викуп активів назад, але у вигляді цінних паперів (операції «репо»). Так, під час глобальної кредитної кризи один з найбільших банків Уолл-стріт Lehman Brothers тимчасово прибрав з балансу 50 мільярдів доларів «проблемних» активів за допомогою угод «репо». Подібним чином банк намагався переконати інвесторів у своїй стійкості і надійності.
Є операції, що дозволяють прибрати з балансу «проблемні» активи назавжди. Особливо великий розмах отримали операції так званої сек'юритизації — це, коли банк свої кредитні вимоги (кредитні активи) переоформлює в цінні папери, реалізація яких на фінансовому ринку здійснюється через спеціальну посередницьку компанію. Така компанія, природно, створюється самим банком і ним же контролюється. Банк продає кредитні вимоги спеціальній компанії оптом, змішуючи кредити різної якості. Спеціальна компанія «розфасовує» цю суміш незрозумілої якості на «пакетики» з цінних паперів та перепродує суміш в роздріб різного роду довірливим інвесторам на фінансовому ринку. Образно висловлюючись, здійснюється продаж «кота в мішку». Саме так закладалися «фугаси» під американську економіку в минулому десятилітті: іпотечні кредити банків перетворювалися в іпотечні папери, які на фондовому ринку хапали, як гарячі пиріжки. Скінчилося все кризою 2008-2009 рр.. Ось що таке сек'юритизація, про яку в підручниках з економіки пишуть як про «вище досягнення» сучасного «фінансового інжиніринґу». У 99% випадків сек'юритизація банківських активів закінчується банальним обдурюванням публіки, а то й масштабною кризою. А банки формально ні при чому, виходять з води сухими.
Після фінансової кризи 2008-2009 рр.. багато країн зробили жорсткішими правила роботи на фондовому ринку для різних видів фінансових організацій. Цього виявилося досить для того, щоб не допустити зростання питомої ваги тіньових операцій в загальних обсягах фінансово-банківських організацій, але недостатньо для того, щоб стримати зростання абсолютних обсягів тіньових операцій. Як показує практика, чим суворішими стають вимоги з розкриття інформації і виконання різних вимог регуляторів, тим більше грошей перетікає в сектор тіньового бенкінгу. Тому владі доводиться лавірувати між Сциллою та Харибдою: з одного боку, не доводити процес регулювання банківського сектору до абсурду, щоб не допускати повного відходу засобів в «тінь», а з іншого — контролювати системні ризики, джерело яких в основному сховане саме в тіньовій фінансовій системі.
На завершення коротко про FSB. Офіційно декларована мета цієї організації — координація на міжнародному рівні дій національних фінансових властей і міжнародних організацій з розробки і практичної реалізації заходів зміцнення фінансової стабільності. Заходи передбачають моніторинг, регулювання та нагляд з боку фінансової влади банків та інших організацій, що діють на фінансових ринках (фондових, валютних, кредитних, грошових, страхових). Чьогодні FSB очолює Марк Карні (Mark Carney), керівник Центрального банку Канади.
Секретаріат FSB розташований в Базелі в будівлі Банку міжнародних розрахунків (БМР). Де-факто FSB виявляється підрозділом БМР — організації, що координує діяльність центральних банків різних країн. В рамках БМР діє комітет з банківського нагляду, який розробляє рекомендації для центральних банків та інших фінансових регуляторів із запобігання масових банкрутств банків і банківських криз. Ці рекомендації містяться в об'ємних документах, які прийнято називати «Базель 1», «Базель 2», «Базель 3». Рекомендації Банку міжнародних розрахунків щодо банківського нагляду фактично консервували і продовжують консервувати злодійську лихварський систему, що породжує кризи (приклад - світова фінансова криза 2008-2009 рр..). Це недивно — адже БМР — це організація, що створена наймогутнішими світовими лихварями, але це вже тема окремої розмови. Можна лише коротко сказати, що БМР поруч із Федеральним резервом є ключовою організацією світової фінансової системи. Є підозра, що FSB також не зможе виконати свою місію. Принаймні, функціонування FSB протягом трьох з половиною років з моменту заснування жодним чином не пригальмувало зростання тіньового бенкінгу в світі.
Переклад з російської: Олена Каганець
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков