У людей і мавп нема спільних предків, прабатьківщина людства – Європа

За політичними новинами, кримінальною хронікою та кліматичними перепадами ми якось не звертаємо уваги на приголомшливі наукові сенсації. А даремно! 21 березня 2012 р. в Інституті проблем екології і еволюції імені О. М. Северцова Російської академії наук на черговому засіданні Міжвідомчої групи з дослідження популяцій під головуванням доктора біологічних наук Аріадни Пилипівни Назарової протягом чотирьох годин обговорювалися саме сенсації. Йшлося про те, що людина точно не походить від мавпи. У людини і мавпи на землі не виявлено спільних предків.

На цьому засіданні в інституті Російської академії наук було зроблено дві об'ємні доповіді. З першою доповіддю виступив доктор біологічних наук Олександр Бєлов. З другою - академік Російської академії природничих наук Андрій Тюняєв.

Доповідь Олександра Бєлова була присвячена обговоренню нових археологічних знахідок. З обговорення випливало, що становлення людини, або формування людини, йшло аж ніяк не від мавпи до людини. Мавпи і людина можуть бути незалежними біологічними гілками, ніяк не пов'язаними між собою. Такі висновки Бєлов зробив на основі вивчення викопних зразків щелеп, окремих зубів, черепів, а також інших кісток.

Доповідь Андрія Тюняева була присвячена проблемам африканської теорії походження людини і готувалася спільно з професором Гарвардського університету Анатолієм Кльосовим.

У доповіді було переконливо показано, що на підставі ретельного вивчення старих даних і нових масивів баз даних, картина розселення людини планетою набула іншого вигляду, в якому африканські популяції людини генетично не є предками решти людей на Землі.

Тоді чим вони є? Всього лише бічною гілкою, що пішла 130 тисяч років назад з території нинішньої Східно-Європейської рівнини (у Росії використовується назва «Русская равнина»). Саме та популяція, яка була на території цієї рівнини, передувала сучасній європеоїдній людині.

Андрій Тюняєв доводить, що в розвитку людини присутні деградаційні процеси, при яких чим далі історично людина опинялася від Східно-Європейської рівнини, тим більше деградувала. І, з точки зору генетики, трансформації скелетів і зміни кольору шкіри є закономірним результатом деградаційних процесів.

Отже, чотиригодинне засідання було присвячене одній спільній темі – походженню людини.

Загальна думка – питання первісної появи людини на Землі залишається досить темним. І у зв'язку з цим не можна відкидати навіть таку екзотичну версію, як поява людини на Землі іззовні (як повністю сформованої істоти).

На користь цієї останньої версії свідчать хоча б два факти.

Перший. Фактично у сучасної людини так і не виявлено стародавніх біологічних попередників.

Другий. Навіть самі древні знахідки свідчать про прямоходіння людини, адже пальці на ногах у неї не розчепірені як у мавп.

А головне, в геномі людини не виявлено генетичних маркерів древніших за 260 тисяч років.

На користь інволюційної, або деградаційної теорії свідчить не тільки зміна зовнішнього вигляду, а й будова кісток. Деградація добре помітна на прикладі австралійських аборигенів. За даними антропології та генетики, сучасна людина прийшла в Австралію приблизно 40 тисяч років тому. Знахідки, датовані тим віком, набагато більш прогресивні за своєю будовою, ніж показники нинішніх аборигенів цього материка.

Так, якщо стародавні черепи мають товщину всього пів сантиметра, то у сучасних аборигенів Австралії черепна кістка досягає півтора сантиметра і при цьому відрізняється набагато примітивнішою будовою, що, природно, свідчить про деградацію системи формування черепа.

На засіданні в Інституті проблем екології та еволюції імені О. М. Северцова Російської академії наук були фахівці різних галузей. Доктори біологічних наук, медичних, провідні фахівці системного аналізу та інші. І всі, як кажуть, зійшлися на думці: доповідачі, скоріше всього, мають рацію.