- Відвідувань: 57
- Переглядів: 68
Збагачуємо мову прадавніми словами
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Проте протягом останніх 300 років українська мова зазнала більш як 170 різних заборон, що, звичайно, не сприяло її розвою та збереженню. Сьогодні маємо можливість віднайти та відновити власне українське слово, відродитись як нація.
В українському слові передовсім сконцентрована енергетика тисячоліть, тому воно є потужним виразником наших прагнень. Окрім цього, ці слова є лаконічними і влучними.
Ось до прикладу:
твердь (суходіл), твань (баговиння), хлань (безодня), грунь (вершина гори), даль (далечінь), міць (сила), синь (блакить), хіть (бажання), голь (біднота), біль (мука, страждання), рінь (шутер), прецінь (між тим, однако), лань (сарна), лунь (назва пташки), живець (енергія, сила), длань (долоня), славень (гімн)...
Візьмемо для аналізу слово “славень”, яке, правда, є довшим, ніж “гімн”, проте його семантика є доволі глибока й цікава, порівняно з останнім. Синонімічний ряд першого доволі довгий:
слава, славен, славетний, славетник, славити, славитися, славний, славно, славонька...
Від слова “гімн” навіть не утворимо, на жаль, прикметника. Тож яке слово є одвічно нашим? Яке слово несе нам позитивну енергетику? Так, у слові “славень” сконденсована потуга тисячоліть, сила наших пращурів. Отож, якщо ми істинно щось прославляємо, то, мабуть, славнем.
Порівнюючи давню лексику української мови і сучасну складається враження, що її змінювано шляхом нарощування для ускладнення значення чи навіть втрати первинного значення. Первинні форми ваблять своєю лаконічністю, милозвучністю та змістовністю. Проаналізуємо такі слова:
лет (політ),
рух (порух, відрух),
хіть (похіть),
уздовж (повздовж),
кара (покарання),
мста (помста)
жертва (пожертва, пожертвування).
Додано префікс по-, який не поглиблює семантичного значення первинного слова.
На жаль, також не увійшли у загальний вжиток питомі українські слова, які рекомендують повернути мовознавці:
бічниця (бічна поверхня),
бережина (берегова лінія),
поземний (горизонтальний),
руханка (гімнастичні вправи),
осідок (резиденція),
електровня (електрична станція),
взуттярня (взуттєва фабрика),
торг (торгівля).
Давню лексику широко використовували у власних творах Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка й інші наші письменники і поети, з творчості яких ми можемо почерпнути ці перлини. Багато таких призабутих рідкісних слів активізував В. Стус:
“і тьмяні риси тінили гілки...” ,
“І близилась жада наближення”,
“А очі ляку все чогось чекають...”,
“І всує хилиться висока тінь...”
“Тінили”, “жада”, “ляк”, “всує” — слова глибокі, поетичні, з потужним енергетичним зарядом й питомо українські, які вийшли зі вжитку, проте не канули у забуття, завдяки самовідданим митцям, до яких належав і В. Стус.
Саме в тих перлинах криється краса й енергетична сила нашої мови. Ради тих перлин варто читати і перечитувати наших великих письменників. Я цілком поділяю думку Франсуа Вольтера, який у свій час стверджував, що чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Останнє речення, це явно про мене)
Скільки років живу, а мову рідную свою усе життя вчу)
Коментарі
Шана митцям пера за збереження мови! І стаття цікава!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Стаття цікава і потрібна.
Тех. помилка в першому абзаці, в слові придметів.
Слова: активізовує В. Стус, краще було б написати активізовував, або активізовують вірші В.Стуса.
Немає релігії понад істину
Дякую. Згідна.
Творімо разом мову Сенсар!
Гарна стаття, спонукає спинитися і подумати, і дійсно хочеться говорити влучними словами; тож жадаємо, стараємося і навчимося..Дякую
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Останнє речення, це явно про мене)
Скільки років живу, а мову рідную свою усе життя вчу)
Гадаю, що слід повернути до нашої мови слова: "благодарність", "родина" (в значенні батьківщина, однак "батьківщина" - місце народження батька)
Слава Україні - колисці світової культури і цивілізації
Мені слово благодарність сприймається як русизм.
Немає релігії понад істину
Але в українській мові є слова благо і дар. ?Може виправити тільки суфікс?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
РаДіймо поБратиМи. Українська мова - беззаперечно найгарніша мова Світу цілого, така як ці чудові дівчата-україночки на світлині. Українці, єднаймося та шануймося, бо ми того ВАРТІ! Хай Буде!
E=mc2
Є красиве українське слово "отчина" замість "родіна". Вживаймо його.
"благодарність" - вдячність, подяка і коротесеньке - дяка.
Питомо наше слово "дяка" поповнить лексикон Сенсару.
Творімо разом мову Сенсар!
Дяка за "отчину", тому що для мене саме тут "отчина", тобто земля предків батька, а яке слово пов'язане з мамою?
Цікаво, яке сенсове наповнення слова "дяка" і його похідних?
Останнім часом надаю перевагу слову "спасибі" перед словом "дякую". Поправте мене, бо здається останнє прийшло до нас від поляків (дзенькую) "проводити день". "Дяка" має присмак згадування церковного служника :).
"Благодарність" - дарити-дарувати благо-добро.
"Родина" - очевидно малося на увазі саме роДина - "Родина, родина - від батька й до сина".
Творімо разом мову Сенсар!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Гляньте скільки слів є похідними від слова "дяка":
вдяка, віддяка, подяка, завдяки, дячно (охоче, радо), вдячність, дякованець, дячити, вдячний.
Це є свідченням того, що слово наше.
Очевидно danken (дякувати) походить від укр.
Творімо разом мову Сенсар!
Трапилася двічі цікава інформація!
1)про слово дяка;
2)про близькість нам литовців (в світлі сьогоднішніх очікувань від Міжмор'я)
Читаймо:
"в сучасній литовській мові <...> збереглись хаттські (венедські- праукраїнські) слова <...> dekoti (дякувати; рос. благодарить), deka (ko) (дяка, подяка; рос. благодаря), dekui (дякую; рос. спасибо), padekoti (подякувати; рос. поблагодарить).
Ці приклади яскраво свідчать, що наведені сучасні литовські слова, є давніми запозиченнями хеттів (пралитовців) з лувійської мови, а також те, що таке запозичення відбувалось під час перших контактів двох різних народів не в 1-13 ст. н.е., а значно раніше, приблизно, у 17-16 ст. до н.е., адже ці слова входять до групи слів «постійного вжитку» !!!
Відомий український історик М.С.Грушевський писав:
«тісна звязь Словян з литовською ( інакше - балтийською) групою не підлягає сумніву, і всі лінгвісти всяких напрямів сходяться на признанню тісної спільности словянсько -литовської групи – що вона після відділення иньших споріднених народів і груп становила певну цілість.
(Цілість, розуміється, тільки релятивну, бо певну диференціацію в тих часах треба припустити навіть в середині самого Слов’янства, не тільки між групами словянською й литовською). Велика язикова близькість словянських і литовських племен наводить на гадку, що спільне житє сієї групи тягло ся дуже довго…»
(М.Грушевський «Історія України - Руси», Т.1, К., 1991, с.68)."
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Як правильно: грунь чи ґрунь?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Правильніше буде ґрунь. Проте трапляється й другий варіант слова, очевидно, вживаний в період заборони букви ґ.
Творімо разом мову Сенсар!
Оксано - і дяка Тобі й спасибі!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Дякую, Зірко, за увагу до моїх публікацій.
Творімо разом мову Сенсар!
Дякую! Кінцівка статті дуже гарна!..
"бічниця", "бережина" на Черкащині говорять. а от "взуттярня" якось не сприймається
краще з розумним втратити ніж з дурним знайти
Багато з вищенаведених слів функціонують сьогодні в польській мові. Не знаю, як в інших слов'янських мовах, але здається саме в них можна знайти слова, які нам на перший погляд видаються архаїчними. Думаю варто спершу вивчати білоруську, словацьку, польську та чеську мови для збагачення нашої.
Прочитав "Диво" Загребельного, пропоную такі нові старі слова до ужитку:
Мись - білка
Насада - човен
Ркоша - кажучи
Смаґа - спрага
Успе - заснув
Аркучи - кажучи
Вів - баран
Балака - приємна балакуча жінка
Руда людська - кров людська
Сумир - блаженство, спокій
Сумир'я - покора
Сутяжництво - пристрасть до позовів
Вируґувати
Перелицьований - змінений
Віднова - відновлення
Бинда - стрічка, смуга
Оситілий
Отетерілий - розгублений. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо.
Здогад - припущення
Спритність (рос. ловкость)
Летовище - аеродром
Розбишака - хуліган
Зненацька - раптово
Путня - відро, посудина
Також декілька слів без тлумачення:
Маньба
Манишка
Весь - село, поселення
Покритка
Принука
Горопаха
Очманілий
Віддаль - далечінь
Чванливо
Брижі
Набурмосений
Цмулити
Знітитися
Плоскопикий (образливе) - татарин (монголоїд)
Прошолопати - зрозуміти, втямити
Кебета
Злигатися
Левада
Шкандибати
Мочари
Денце - дно
Моріжок
Шалапутний
Побідник -
Пошпетити
Сириця
Дременути
Справунок
Корзно
Притьмом
Закушканий
Спритняр
Відбатувати
Ліпота
Сопливець
Схарапуджено
Чортма
Єдиноземець
Спожиток - користь
Миролюбність і озброєність!
Якщо хтось знайомий з творчістю Володимира Шаяна - ось декілька слів з його творів, які варто використовувати сьогодні:
Злоги - склади
Гридень - воїн постійної служби
Огридитися, погридитися - озброїтися
Розговір - душевні розмови
Гарба - віз
Ґравен - камінь, жорна
Просмик - перевал
Буйда - неправда
Пошум - відголос
Ціха - риса
Гуж - жребінь
Хто зацікавився - ось ще декілька слів з поясненнями:
http://novi-slova.blogspot.com/2013/03/blog-post.html#more
Миролюбність і озброєність!
Приємно, Андерсе, що цікавитесь мовою й намагаєтесь допомогти в пошуку давнього слова.
Цікавими є такі призабуті слова, що містяться у Вашому списку, “бинда”, “сумир” (тільки значення його дещо інше) — згода, мирні стосунки й інші. Проте є й багато слів незрозумілих для нашої мови.
Зауважу, що в пошуку давньої лексики нам треба опиратись на народну творчість і класиків, таких як Франко, Шевченко, Леся Українка, які стояли ближче до витоків народної мови. Адже опісля прийшло “омоскалення”, брутальне втручання в український правопис, вилучення суто українських слів й заміна їх неоковирними сполученнями, близькими до російської мови. Так нам нав'язано багато конструкцій, які з першого погляду передано українськими словами, але звучать не по-українськи. Наша мова є лаконічнішою і точнішою, а також милозвучною. Саме в цьому напрямі ми й працюємо.
Діалектичних і архаїчних слів можна накопати багато, взявши будь-яке видання класиків, у кінці якого, як правило, є словничок з такою лексикою. Та чи варто вводити в нашу мову такі слова, як “насада”, коли є “човен” - лаконічне й неповторне; “аркучи” чи “ркоша” у значенні “казати”. Вважаю, що нема потреби.
Незрозумілим є й слово “мись” - білка. Дехто з дослідників вважає, що білка насправді має називатись рудкою! Я погоджуюсь з тим твердженням.
Багато із запропонованих слів є у вжитку — це віднова, отетерілий, зненацька, перелицювання й ін.
Дякую Вам, Андерсе, за долучення до проекту “Сенсар”.
Творімо разом мову Сенсар!
Пані Оксано, я теж дуже вдячний вам за цікавий блог. Сподіваюся мова Сенсар буде однією з майбутніх мов науки, політики та мистецтва.
Миролюбність і озброєність!
Слово мись узято зі Слова про похід Ігора. Мисєю про древу там було. І це зрозуміло, бо ця тварина схожа на мишку. Хоча рудка відповідніше за білка, як бути з бурими, сірими білками? Називати їх сірками, бурками?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
І ще один коментар - не знаю, наскільки це прадавні чи автентичні слова - записав їх на Тернопільщині декілька років назад від старших людей. Данні слова швидко зникають, бо вже внуки цих старших людей розмовляють звичайний варіантом української мови.
Так ось:
Нині - сьогодні
Слабий - хворий
Видіти - бачити (саме в російській це слово збереглося)
Спритати - сховати
Обаляний - брудний
Зладити - приготувати їсти
Кісто - макарони
Хопта - бур'ян
Зілля - квіти
Крижі - спита
Шопа, буда - склад
Бахор - дитина
Ненза - погань
Мешта - взуття
Очпевидно - діалектизмами важко наповнити літературну норму, бо вона не буде сприйнята для багатьох регіонів України, але завжди варто їх мати на увазі як додаткові синоніми.
Думаю - новій мові Сенсар варто вбирати все найкраще з навколишніх слов'янських мов - там є багато слів, які ми вже призабули або які в нас відібрали. Також слід провести роботу по поверненню наших руських слів, про які я вже писав. Наприклад: очень, деревня - поселення розміром з село, тільки без церкви або святилища, осторожний, очередь, сейчас тощо. Саме це і є руські слова, тобто наші українські - їх не потрібно сприймати як москвізми (бо насправді ж вони є русизмами, якщо бути послідовним та логічним).
Миролюбність і озброєність!
Бахор - це розбишака, але не кожна дитина.
Кісто - це спотворене від тісто.
А за хопту дякую, не знав.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
"Бахор" - хлопчик, "бахорі" - діти. Чув ці слова на Тернопільщині у селах саме в такому значенні, тобто без негативу.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Бахор від слова бах, тобто це дитина, яка бахає: щось розбиває або галасує. З часом первісне значення було забуте, тому іноді називають дітей бахурами, байстрюками. тощо. Краще зоставити так, як є, тільки визначитись з чергування і, и.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Не знаю, чи можна так піаритися, але почитайте мою замітку про мови - https://www.ar25.org/article/logika-mov.html
Миролюбність і озброєність!
Гарна замітка! Усе коротко і ясно.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Ще є такі слова:
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Прекрасна стаття породила красні коментарі, бо на часі сенсар - мова нової раси.
Живе Слово творить і перемагає