Я ставлюся до життя як до великої пригоди, як до гри. Можливо, тому воно для мене таке яскраве, і моя музика десь трохи відчужена і відсторонена від реальності.
Українська співачка Ілларія розпочала свою сольну концертну діяльність з 2007 року. Широкому загалу стала відома після участі в шоу «Голос країни. Нова історія», де на сліпих прослуховуваннях вразила всіх чотирьох тренерів. Сама ж вона вирішила обрати своїм тренером Олега Скрипку. На рахунку творчого колективу ILLARIA одна сольна платівка «Вільна», яка наразі готується до перевидання , а також найближчим часом співачка випустить два нових альбоми: диск з авторськими піснями та збірку кавер-версіі українського обрядового фольклору.
Ваше ім’я перекладається з грецької як «та, що несе світло». Хто чи що є джерелом цього світла?
Саме життя. Яким ти хочеш бачити світ – таким ти його і бачиш. Для мене він яскравий, світлий, цікавий, складний. Казка без інтриги – це нецікава казка. Для мене життя – казка з інтригами, перипетіями, вовками на дорозі, але врешті-решт з хепі-ендом. Я так ставлюся до життя. У мене кожен день неповторний і не схожий на попередній. Я ставлюся до життя як до великої пригоди, як до гри. Можливо, тому воно для мене таке яскраве, і моя музика десь трохи відчужена і відсторонена від реальності.
У своїх інтерв’ю ви неодноразово казали, що композиція «Вільна» є для вас знаковою. Чому?
Був період, коли протягом двох років я нічого не чула у своїй голові і нічого не писала. А до того – трохи музикувала, навіть у дитинстві брала участь у конкурсі композиторів. Але ці два роки були своєрідним періодом мовчання. Не можу сказати, що «Вільна» - перша пісня. Скоріше вона стала першою в новому етапі. Тоді я зрозуміла, що з неї починається нова сторінка у моєму житті. Пісня «Вільна» присвячена моїй мамі. Перша назва композиції була «Вона». Вже потім з’явилася назва «Вільна». Так само я назвала першу платівку і присвятила її мамі, своєму найближчому другу. Зараз ми працюємо над перевиданням платівки.
На вашому сайті можна музику не лише послухати, а й відразу завантажити. Більшість музикантів ставляться негативно до того, що не купують їх диски, а просто завантажують з Інтернету. А як ви до цього ставитеся?
Я вважаю, що не треба з цього робити якесь табу. Не кожен має змогу купити диск, але кожен має право отримати у свою музичну добірку мої пісні. Краще це буде у хорошій якості з мого сайту. Усі артисти за кордоном давно перестали з цього робити проблему. Диск – це більше такий фетиш для меломанів. Для мене особисто диск має цінність. Я можу спочатку скачати альбом, щоб послухати, але потім все одно купую диск, тому що він має свій аромат і особливу енергетику. Диск – це плід, це неймовірна праця, яка вкладена у це маленьке кружальце, і ти можеш його купити, і цим самим підтримати артиста. Але все одно я вважаю, що найбільшу радість можна отримати лише тоді, коли ти прийдеш на сольний концерт. Тому що, по-перше, це єдине місце, де артист може показати свої думки і відчуття, бо диск має певні обмеження: все має звучати пригладжено, вичесано; а на концерті артист може дозволити будь-який шал і змінювати пісню від разу до разу до невпізнаваності. Більше того, ти можеш співати наживо разом з публікою - це новий плід творчості.
А хто ваш улюблений виконавець?
Кажуть, що улюблений виконавець – це той, якого ти слухаєш, коли тобі погано і добре, і коли хочеться відпочити. Для мене це Торі Еймос (англ. Tori Amos). Я обожнюю цю американську співачку. У неї в голосі дуже багато етніки якоїсь, по-своєму, слов’янської. Можливо, тому вона мені настільки близька. Я мрію з нею заспівати. Друга улюблена співачка - чеська виконавиця Іва Бітова. Вона співає і грає на скрипці одночасно. Її музика – це такий джаз-арт-фольк. Звичайно, Квітка Цісик. Дуже люблю Мар’яну Садовську, яка вже довгий час живе в Німеччині. І Бйорк (ісл. Björk). Дуже люблю Мілен Фармен (фр. Mylène Farmer). Вона неймовірна актриса. Це людина, яка виходить на сцену і може просто прошепотіти пісню, а люди будуть плакати і кричати. Це таке ставлення до мови і музики. У неї просто величезна сила й енергетика.
Нещодавно читала, що ви були членом журі літературного конкурсу. Які ваші враження від сучасної української літератури?
Я не можу сказати про всю літературу загалом. Я була пов’язана лише з поетичною частиною конкурсу. Мене запросили вже втретє взяти участь у суддівській комісії. З усіх віршів треба обрати твори, які б могли лягти на музику. Я перечитала величезні дуже цікаві поеми, білі вірші, навіть була специфічна поезія в японському стилі. Але треба постійно думати про те, що обрати потрібно текст для майбутньої пісні, де мають бути куплети, приспів, зачіпки і хітові слова, які б привертали увагу слухача. У цьому плані – це дуже складно і це велика відповідальність. Тут треба і довіритися суто своєму смакові, і добре, що є декілька членів журі; в результаті створюється спільна думка, досягається консенсус. У мене є кілька списків можливих переможців, які підходять за всіма вимогами. Також є список тих, хто дуже сподобався, кого я зауважила, з ким можна зробити театральний проект, чи звернути на них увагу організаторів, щоб вони якимось чином відзначити митців, виділили ці вірші. Тому що кожен, хто отримає якесь звання – отримує грошову винагороду, а для людини з арт-кола це дуже важливо, тому що мало хто підтримує мистецькі проекти.
У вашому першому альбомі є фольклорні пісні. Нещодавно ви зробили акустичну програму, де також є багато народних пісень. У своїй творчості ви почасту звертаєтесь до етніки. Чому?
Бо це те, що у моєму серці. Це те, що я слухаю, те, що я люблю. Навіть якщо я слухаю рок-н-рол, а його витоки теж народні, це все одно музика душі людей. Український мелос і фольклор настільки багатий: тут і східні мотиви, і кельтські, і шаманські. Український фольклор, він має настільки довжелезну історію: дохристиянські поспівки трансформувалися і перетворилися на християнські, але архаїчна мелодика залишилась, кустові пісні – стали троїцькими. До того наш фольклор – це унікальне явище, бо тут нічого не зникало, а перетворювалося одне на інше і збереглося до сьогоднішніх часів. Українська мелодика настільки багата, що її можна переробляти багато раз – і кожного разу це буде нова пісня. Навіть свої пісні я пишу з елементами етніки. Причому це несвідомо.
На «Голосі країни» ви працювали із Олегом Скрипкою. Ви обоє любите фольклор, а по темпераменту ви дуже різні. Як вам працювалося?
Олегу більше ближча музика балканська, мажорна, весела. Мені ближча музика зі східними мотивами, тому що у мене коріння східне. Я хотіла зробити «Цвіте терен» одною мелодикою, а він хотів – з абсолютно іншою, з більш європейською. Але я щаслива, що все-таки моя версія «Цвіте терен» прозвучала у прямому ефірі проекту. Наприклад, пісня «Кам’яна гора» була абсолютно мені невластива. Я не любила весільний фольклор, але завдяки Олегові я в нього закохалась. Готуючись до виступу, переслухала купу балканської і буковинської музики. Подивилася багато фільмів Кустуріци, щоб зрозуміти чому відрубують коси, чому «страждають» наречені (посміхається). Щоб насититися цим всім, я проробила величезну внутрішню роботу. Я дуже вдячна Олегові, тому що він сказав: «Ти будеш співати цю пісню і крапка. От що хочеш, те й роби». А я подумала: «Я ж люблю фольклор. Хіба я не справлюся?!». І у мене все вийшло.
На обкладинці вашого першого альбому написано, що бути вільним – це означає не боятися зазирати собі в душу. Що треба робити, щоб не боятися?
Це про те, що багато людей мають мрії. «От якби не моє таке життя, я б став(ла) художником», - чи будь-що інше. І я такі розмови чую майже кожного дня від когось. Цей мій меседж про те, що треба перестати боятися та зважати на обставини і просто спробувати. Тому що якщо ти йдеш своїм шляхом, навіть якщо він буде дуже складний, то світ буде тобі допомагати в тому, щоб здійснити свою мрію. Про це пишуть усі філософи і письменники. Якщо йдеш своїм шляхом, то твоє життя буде вдалим і цю важкість ти не відчуєш, тому що ти буде знати до чого ти йдеш і на що витрачаєш своє життя. А якщо робити щось, що тобі не подобається – ти просто марнуєш своє життя. Мій перший диск – це матеріальне підтвердження мрії. Спочатку це була просто мрія, а потім я поставила її собі за мету. Коли писала альбом, у мене не було жодної копійки. Допомагали друзі, або звідкись з’являлася робота – і я могла оплатити студію. Таким чином народився диск. Тобто не боятися – відкритися і собі зізнатися у тому, чого ви хочете від життя.
Автор: Ганна Головач, Хвиля української музики «Молоде радіо»
З недавнього:
Увага!
Плануєтсья бесіда репортера Народного Оглядача зі співачкою. Читачі НО можуть задати запитання Ілларії - пишіть їх в коментарях до статті. При наявності достатньої кількості запитань, ми запросимо співачку на бесіду... Найкращі запитання будуть винагороджені подарунками від співачки.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
ILLARIA: «Для мене життя – це казка з інтригами»
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Я ставлюся до життя як до великої пригоди, як до гри. Можливо, тому воно для мене таке яскраве, і моя музика десь трохи відчужена і відсторонена від реальності.
Зміст
Українська співачка Ілларія розпочала свою сольну концертну діяльність з 2007 року. Широкому загалу стала відома після участі в шоу «Голос країни. Нова історія», де на сліпих прослуховуваннях вразила всіх чотирьох тренерів. Сама ж вона вирішила обрати своїм тренером Олега Скрипку. На рахунку творчого колективу ILLARIA одна сольна платівка «Вільна», яка наразі готується до перевидання , а також найближчим часом співачка випустить два нових альбоми: диск з авторськими піснями та збірку кавер-версіі українського обрядового фольклору.
Ваше ім’я перекладається з грецької як «та, що несе світло». Хто чи що є джерелом цього світла?
Саме життя. Яким ти хочеш бачити світ – таким ти його і бачиш. Для мене він яскравий, світлий, цікавий, складний. Казка без інтриги – це нецікава казка. Для мене життя – казка з інтригами, перипетіями, вовками на дорозі, але врешті-решт з хепі-ендом. Я так ставлюся до життя. У мене кожен день неповторний і не схожий на попередній. Я ставлюся до життя як до великої пригоди, як до гри. Можливо, тому воно для мене таке яскраве, і моя музика десь трохи відчужена і відсторонена від реальності.
У своїх інтерв’ю ви неодноразово казали, що композиція «Вільна» є для вас знаковою. Чому?
Був період, коли протягом двох років я нічого не чула у своїй голові і нічого не писала. А до того – трохи музикувала, навіть у дитинстві брала участь у конкурсі композиторів. Але ці два роки були своєрідним періодом мовчання. Не можу сказати, що «Вільна» - перша пісня. Скоріше вона стала першою в новому етапі. Тоді я зрозуміла, що з неї починається нова сторінка у моєму житті. Пісня «Вільна» присвячена моїй мамі. Перша назва композиції була «Вона». Вже потім з’явилася назва «Вільна». Так само я назвала першу платівку і присвятила її мамі, своєму найближчому другу. Зараз ми працюємо над перевиданням платівки.
На вашому сайті можна музику не лише послухати, а й відразу завантажити. Більшість музикантів ставляться негативно до того, що не купують їх диски, а просто завантажують з Інтернету. А як ви до цього ставитеся?
Я вважаю, що не треба з цього робити якесь табу. Не кожен має змогу купити диск, але кожен має право отримати у свою музичну добірку мої пісні. Краще це буде у хорошій якості з мого сайту. Усі артисти за кордоном давно перестали з цього робити проблему. Диск – це більше такий фетиш для меломанів. Для мене особисто диск має цінність. Я можу спочатку скачати альбом, щоб послухати, але потім все одно купую диск, тому що він має свій аромат і особливу енергетику. Диск – це плід, це неймовірна праця, яка вкладена у це маленьке кружальце, і ти можеш його купити, і цим самим підтримати артиста. Але все одно я вважаю, що найбільшу радість можна отримати лише тоді, коли ти прийдеш на сольний концерт. Тому що, по-перше, це єдине місце, де артист може показати свої думки і відчуття, бо диск має певні обмеження: все має звучати пригладжено, вичесано; а на концерті артист може дозволити будь-який шал і змінювати пісню від разу до разу до невпізнаваності. Більше того, ти можеш співати наживо разом з публікою - це новий плід творчості.
А хто ваш улюблений виконавець?
Кажуть, що улюблений виконавець – це той, якого ти слухаєш, коли тобі погано і добре, і коли хочеться відпочити. Для мене це Торі Еймос (англ. Tori Amos). Я обожнюю цю американську співачку. У неї в голосі дуже багато етніки якоїсь, по-своєму, слов’янської. Можливо, тому вона мені настільки близька. Я мрію з нею заспівати. Друга улюблена співачка - чеська виконавиця Іва Бітова. Вона співає і грає на скрипці одночасно. Її музика – це такий джаз-арт-фольк. Звичайно, Квітка Цісик. Дуже люблю Мар’яну Садовську, яка вже довгий час живе в Німеччині. І Бйорк (ісл. Björk). Дуже люблю Мілен Фармен (фр. Mylène Farmer). Вона неймовірна актриса. Це людина, яка виходить на сцену і може просто прошепотіти пісню, а люди будуть плакати і кричати. Це таке ставлення до мови і музики. У неї просто величезна сила й енергетика.
Нещодавно читала, що ви були членом журі літературного конкурсу. Які ваші враження від сучасної української літератури?
Я не можу сказати про всю літературу загалом. Я була пов’язана лише з поетичною частиною конкурсу. Мене запросили вже втретє взяти участь у суддівській комісії. З усіх віршів треба обрати твори, які б могли лягти на музику. Я перечитала величезні дуже цікаві поеми, білі вірші, навіть була специфічна поезія в японському стилі. Але треба постійно думати про те, що обрати потрібно текст для майбутньої пісні, де мають бути куплети, приспів, зачіпки і хітові слова, які б привертали увагу слухача. У цьому плані – це дуже складно і це велика відповідальність. Тут треба і довіритися суто своєму смакові, і добре, що є декілька членів журі; в результаті створюється спільна думка, досягається консенсус. У мене є кілька списків можливих переможців, які підходять за всіма вимогами. Також є список тих, хто дуже сподобався, кого я зауважила, з ким можна зробити театральний проект, чи звернути на них увагу організаторів, щоб вони якимось чином відзначити митців, виділили ці вірші. Тому що кожен, хто отримає якесь звання – отримує грошову винагороду, а для людини з арт-кола це дуже важливо, тому що мало хто підтримує мистецькі проекти.
У вашому першому альбомі є фольклорні пісні. Нещодавно ви зробили акустичну програму, де також є багато народних пісень. У своїй творчості ви почасту звертаєтесь до етніки. Чому?
Бо це те, що у моєму серці. Це те, що я слухаю, те, що я люблю. Навіть якщо я слухаю рок-н-рол, а його витоки теж народні, це все одно музика душі людей. Український мелос і фольклор настільки багатий: тут і східні мотиви, і кельтські, і шаманські. Український фольклор, він має настільки довжелезну історію: дохристиянські поспівки трансформувалися і перетворилися на християнські, але архаїчна мелодика залишилась, кустові пісні – стали троїцькими. До того наш фольклор – це унікальне явище, бо тут нічого не зникало, а перетворювалося одне на інше і збереглося до сьогоднішніх часів. Українська мелодика настільки багата, що її можна переробляти багато раз – і кожного разу це буде нова пісня. Навіть свої пісні я пишу з елементами етніки. Причому це несвідомо.
На «Голосі країни» ви працювали із Олегом Скрипкою. Ви обоє любите фольклор, а по темпераменту ви дуже різні. Як вам працювалося?
Олегу більше ближча музика балканська, мажорна, весела. Мені ближча музика зі східними мотивами, тому що у мене коріння східне. Я хотіла зробити «Цвіте терен» одною мелодикою, а він хотів – з абсолютно іншою, з більш європейською. Але я щаслива, що все-таки моя версія «Цвіте терен» прозвучала у прямому ефірі проекту. Наприклад, пісня «Кам’яна гора» була абсолютно мені невластива. Я не любила весільний фольклор, але завдяки Олегові я в нього закохалась. Готуючись до виступу, переслухала купу балканської і буковинської музики. Подивилася багато фільмів Кустуріци, щоб зрозуміти чому відрубують коси, чому «страждають» наречені (посміхається). Щоб насититися цим всім, я проробила величезну внутрішню роботу. Я дуже вдячна Олегові, тому що він сказав: «Ти будеш співати цю пісню і крапка. От що хочеш, те й роби». А я подумала: «Я ж люблю фольклор. Хіба я не справлюся?!». І у мене все вийшло.
На обкладинці вашого першого альбому написано, що бути вільним – це означає не боятися зазирати собі в душу. Що треба робити, щоб не боятися?
Це про те, що багато людей мають мрії. «От якби не моє таке життя, я б став(ла) художником», - чи будь-що інше. І я такі розмови чую майже кожного дня від когось. Цей мій меседж про те, що треба перестати боятися та зважати на обставини і просто спробувати. Тому що якщо ти йдеш своїм шляхом, навіть якщо він буде дуже складний, то світ буде тобі допомагати в тому, щоб здійснити свою мрію. Про це пишуть усі філософи і письменники. Якщо йдеш своїм шляхом, то твоє життя буде вдалим і цю важкість ти не відчуєш, тому що ти буде знати до чого ти йдеш і на що витрачаєш своє життя. А якщо робити щось, що тобі не подобається – ти просто марнуєш своє життя. Мій перший диск – це матеріальне підтвердження мрії. Спочатку це була просто мрія, а потім я поставила її собі за мету. Коли писала альбом, у мене не було жодної копійки. Допомагали друзі, або звідкись з’являлася робота – і я могла оплатити студію. Таким чином народився диск. Тобто не боятися – відкритися і собі зізнатися у тому, чого ви хочете від життя.
Автор: Ганна Головач, Хвиля української музики «Молоде радіо»
З недавнього:
Увага!
Плануєтсья бесіда репортера Народного Оглядача зі співачкою. Читачі НО можуть задати запитання Ілларії - пишіть їх в коментарях до статті. При наявності достатньої кількості запитань, ми запросимо співачку на бесіду... Найкращі запитання будуть винагороджені подарунками від співачки.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь