Сонце проти Газпрому

Зазвичай від регіонівських законодавчих ініціатив хочеться або плакати, або брутально лаятися. Натомість цей закон – о диво! – не просто дає реальний шанс зменшити енергетичну залежність країни, але й зробити це на рівні не «Нафтогазу» чи металургійних концернів, а звичайного приватного домогосподарства.

Українці вже звикли до того, що енергетична політика Януковича-Азарова являє собою або епічну ганьбу, або не менш епічну корупцію. Згадаймо хоча б рідкісний мазохізм Азарова, який кількаразово заявляв про нібито досягнення домовленостей щодо газу із Кремлем – і відразу після цього українського прем’єра ставив на місце газпромівський прес-секретарчик, який із погано прихованою зловтіхою повідомляв, що ніяких домовленостей нема. 

Або найсвіжіший і найдикіший скандал із підписанням угоди про будівництво під Одесою терміналу зрідженого газу вартістю під мільярд євро, який агенція з інвестицій Владислава Каськіва під патронатом того ж Азарова підписала з чи то тренером з гірських лиж, чи то просто шахраєм. 

Чи дві морські бурові установки, придбані за ініціативи міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка у компанії-посередника за 400 мільйонів/штука замість 250 мільйонів у виробника. (До речі, буквально днями Латвія арештувала за підозрою в корупції рахунки цього посередника, компанії з показовою назвою Highway Investments – її можна перекласти як «інвестиції з великої дороги»).

Так само сумнівно виглядали ініціативи регіоналів і у сфері відновлюваної енергетики. Так званий «зелений тариф», за яким держава зобов’язана купувати енергію у сонячних електростанцій (СЕС), був неймовірно завищеним – вартість одної «сонячної» квт-год становить 505,09 коп (для порівняння: промислові споживачі платять за 1 квт-год 74,37 та 94,67 коп в залежності від класу напруги). Для кого запровадили такий атракціон небаченої щедрості – не секрет: головним бенефіціаром стали структури, які пов’язують з українськими високопосадовцями братами Клюєвими (у першу чергу це компанія Activ Solar). Втім, тут іде мова не так про корупцію, як про банальний лобізм – причому лобізм, типовий для альтернативої енергетики (свого часу на завищених тарифах на сонячну енергію погоріли Іспанія та Чехія – через якийсь час у країн просто закінчилися на це гроші).

Тому від законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» ніхто не чекав нічого особливого. По-перше, передбачалося, що цим законом будуть знижені «зелені тарифи» - що цілком зрозуміло, адже платити 47 євроцентів за 1 квт-год в бідній Україні, якщо багата Німеччина з нового року знижує зелений тариф до 19 євроцентів і менше – це абсурд. По-друге, очікували на введення т.зв. «місцевої складової» - тобто, право на пільги отримають тільки ті об’єкти енергетики, в яких певна частка обладнання має українське походження. Це також цілком відповідає логіці лобістських ігор – адже інакше на такі ласі тарифи набігли б натовпи «чужаків».

Саме так і сталося. Але окрім цих очікуваних норм, законопроект містив положення, яке можна назвати сенсаційним і при цьому жодним чином не перебільшити. А саме: тепер будь-який власник приватного будинку може встановити в себе на даху сонячну електростанцію, під’єднати її до загальної електромережі і отримувати зелений тариф за згенеровані кіловат-години.

Ось так це виглядає в деталях:

• Потужність домашньої СЕС не повинна перевищувати 10 КВт.

• Ніяких ліцензій (подібних до тих, які потрібні об’єктам енергетики) на цю діяльність НЕ ПОТРІБНО

• Умова місцевої складової для домашніх сонячних електростанцій НЕ ДІЄ – тобто, власник може купувати хоч китайські сонячні панелі, хоч німецькі, хоч українські (якщо такі будуть, звісно)

• Закон починає діяти з 1 січня 2014 року

• Коефіцієнт «зеленого тарифу» для домашніх СЕС складає 3,70 – у грошах це 350,3 коп за 1 квт-год для СЕС, встановлених до 1 січня 2015 року. Потім тариф знижується до 315,25 коп/кВт-год

Хтось запитає – а що тут революційного? А ось що.

Річ у тім, що за останні два роки вартість сонячних панелей – основного компоненту СЕС – неймовірно впала. Показовий факт – наприкінці 2010 року в США було прийнято програму розвитку сонячної енергетики Sunshot, яка передбачала фінансування науково-дослідницьких робіт, щоб до 2016 року знизити вартість сонячних панелей до фантастичних на той час 50 центів за 1 ват встановленої потужності. Пройшло два роки, Sunshot успішно працює, в рамках програми досягнуто визначних результатів, але до запровадження цих розробок у виробництво ще справа не дійшла. І в той же час за ці два роки звичайні ринково-економічні процеси знизили ціни до тих самих омріяних 50 центів за ват. Так, за свіжими даними аналітичної компанії Energytrend, на спотовому ринку ват панелей коштував мінімально $0.49, а в середньому $0.645.

Ще одна показова цифра – якщо в 2008 році 1 кг полікремнію, головної сировини для виробництва сонячних елементів, коштував 480 доларів, то зараз він коштує 16 (!!!) доларів і продовжує дешевшати.

А тепер уявімо собі, що власник звичайного котеджу площею 120-140 кв м вирішив встановити собі домашню сонячну електростанцію максимально можливої потужності – 10 КВт. Можна майже зі 100% упевненістю стверджувати, що до 1 січня 2014 року сонячні панелі коштуватимуть не більше 40 центів за ват. Отже, 10 квт обійдуться в 4 тисячі доларів. Ще близько 2 тисяч коштуватиме інвертор – пристрій для перетворення постійного струму, який генерує СЕС, у змінний струм, що відповідає стандартам побутових мереж. Ще 20% - це витрати на спорудження та підключення. Загалом – 7200 доларів. Це реальні ціни – зараз у Європі (Німеччина, Бельгія) вартість домашніх СЕС під ключ становить 1,5 євро (і постійно зменшується) – а вартість праці у Європі значно вища, ніж в Україні.

Скільки виробить така СЕС? Це можна визначити з високим ступенем достовірності за допомогою «сонячного калькулятора». Користуватися ним елементарно просто: обираєте місце, де стоятиме ваша майбутня СЕС, вказуєте її характеристики і отримуєте дані про генерацію, з розбивкою за місяцями. Причому ці дані є консервативними: сучасні сонячні панелі більш ефективні й обсяг згенерованої енергії буде дещо більшим.

Отже, гіпотетична домашня СЕС, встановлена на даху будинку, наприклад, у Броварах під Києвом (втрати 5%, розташування на південь, тип панелей – найдешевший CdTe, кут нахилу даху – «мансардні» 50 градусів) згенерує за рік 12400 квт-год електроенергії.

Візьмемо тариф 2015 року – 315 коп. 12400 квт-год – це ТРИДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТЬ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ. Або десь 4800 доларів. Тобто, наша гіпотетична СЕС повністю окупить себе менш ніж за два роки. За два роки – якщо урахувати, що власник будинку частину енергії СЕС споживатиме сам (вона не оплачується за зеленим тарифом). А далі – клади в кишеню 5 тисяч доларів аж до 2030 року, як передбачено законом.

Чесно скажемо, в таку щедрість повірити важко. Найімовірніше, до 1 січня 2014 року в закон внесуть зміни, і тарифи зменшаться. Але навіть якщо енергію купуватимуть по чинному «промисловому» тарифу (95 копійок), це означатиме 11800 гривень щорічного прибутку. Або приблизно 1,5 тисячі доларів. Тобто, за таких «чесних» тарифів 10 квт СЕС повністю окупить себе десь за 5 з половиною років. А гарантійний термін роботи в таких систем – 25 років і більше.

Але й це ще не все. Уявімо собі, здавалося б, максимально несприятливий сценарій – держава взагалі нічого не платить власнику домашньої СЕС, а натомість застосовує взаємозалік – якщо спожив більше, ніж згенерував, то оплачуєш різницю, якщо ж згенерував більше, ніж використав – нічого не отримуєш за це.

А тепер уявімо трохи інший сценарій – наш домовласник встановив у будинку електричне опалення. За рік його СЕС згенерує, нагадаємо, 12400 квт-год. Опалювальний сезон в Україні триває 6 місяців – з 15 жовтня по 15 квітня. Будемо вважати, що протягом трьох місяців (грудень, січень, лютий) на опалення йтиме 1500 квт-год на місяць, а протягом інших трьох – по 1000 квт-год (це реальні цифри для якісно утепленого будинку). Загалом – 7500 квт-год. Приймемо, що для потреб домогосподарства йде ще по 300 квт-год на місяць (3600 квт-год). 7500+3600=11100.Тобто, ще мегават-година «з гаком» лишається «про запас».

Аналогічне газове опалення обійшлося б у вартість 4 тис кубів газу щороку плюс вартість обладнання (котел, труби, батареї тощо). Вартість 1 тис куб м газу у діапазоні споживання 2500-6000 куб м на рік – 1098 грн. 4 тисячі кубів – 4392 грн ($550). Окупність СЕС лише за цією характеристикою – тринадцять років (а пропрацює вона вдвічі довше). При цьому гарантовано повний захист від здорожчання газу чи електроенергії. А якщо врахувати ще вартість електроенергії для побутових потреб, то затрати відіб’ються навіть швидше. Варто також взяти до уваги й те, що встановлення електроопалення обійдеться в рази дешевше, ніж опалення газом – не кажучи вже про ситуацію з котеджами-новобудовами, де за підключення до газових мереж візьмуть серйозні гроші.

Хтось скаже – а звідки візьмуться «зайві» кіловат-години в опалювальний період? Як відомо, сонячна енергетика взимку не ефективна.

Справді, якщо у червні 10-кіловатна «підкиївська» СЕС згенерує 1400 квт-год електроенергії, то у грудні – 378 квт-год, у січні – 493, у лютому – 752. Але, по-перше, це все ж суттєвий додаток порівняно із споживанням на електроопалення «від мережі». По-друге, Україна має специфічну структуру генерації, де майже половина потужностей – це АЕС, і ці потужності не повністю завантажені через добову нерівномірність споживання – вночі енергію нікуди дівати, а «прикрутити» АЕС на ніч неможливо.

Натомість зростання зимового споживання можна регламентувати т.зв. зонними тарифами, які змінюються протягом доби – тоді домашня СЕС «грітиме» будинок удень, а мережева енергія «від атома» - уночі. Ще один варіант – використання ТЕЦ. Зрозуміло, що міські багатоповерхівки не обігрієш даховими СЕС – тут потрібні ТЕЦ, які генерують водночас і тепло, і енергію, а отже, є ідеальним компенсатором росту споживання електроенергії. Існує багато інших, більш «футуристичних» варіантів – наприклад, теплові насоси «повітря-повітря» (з однієї кВт-год електричної потужності можна отримати до 3 квт-год теплової потужності), системи довготермінового накопичення тепла (в тому числі й сезонного – влітку «зарядили», взимку використали – але це окрема тема).

Чи вигідно це державі? Звісно що так. Наразі вже відомо, що Росія хоче отримувати від України за газ у 2013 році $350 за 1000 куб м. Кожна тисяча кубометрів, не спалена в приватному домогосподарстві – це тисяча кубометрів, яку не потрібно купувати у Кремля (так, формально для потреб населення йде газ українського видобутку, але фактично ніякої різниці нема – все «наливають з одної труби»). Це реальний шанс щороку економити спочатку сотні мільйонів, а потім і мільярди доларів. Більше того, це стимулюватиме будівництво: китайці можуть виготовити панелі, але на дах їх ставитимуть українці. Зростають перспективи активізації котеджного будівництва, яке «відв’язується» від газових мереж. Ну і нікуди не зникає первісна перевага альтернативної енергетики – її екологічність.

І всі ці речі – не якісь амбіційні (чи, може, корупційні) фантазії на зразок терміналів зрідженого газу чи існуючих лише на папері альтернативних газопроводів – це реальність, яка успішно втілюється в життя у найрізноманітніших країнах світу – від Німеччини та США до Чилі та Китаю. Серед нових енергетичних потужностей, які будуть уведені цього року в світі, сонячна енергетика займає перше місце. Ціни на обладнання для СЕС будуть падати й далі, конкуренція на ринку обладнання зараз просто вбивча, і до України привезуть все що завгодно – тільки дай дозвіл.

Варто також зауважити, що люди, які внесли до закону положення про «домашню сонячну енергетику», робили все дуже грамотно. Так, початково гранична потужність домашніх СЕС становила 16 квт – а це забагато, місцеві мережі можуть "не витримати". І її зменшили до 10 квт – це норма, прийнята, скажімо в Бельгії. Загалом створюється враження, що всі ці речі приймали не для галочки, а для того, щоб справді запустити ринок домашніх СЕС.

І залишається тільки тримати кулаки за те, щоб цю надзвичайно корисну й перспективну ініціативу не поховали ще до її народження. Бо, скажемо відверто, від чинної влади саме цього й чекаєш.