Події останніх місяців громадського протистояння і опору владному монстру, які ми називаємо Революцією Гідності, а також кризові події у Криму і на Сході служать нам доленосними уроками. Ми багато чого відкрили для себе і багато чого навчилися. І вчимося далі.
Ми, наприклад, відкрили у собі такої висоти патріотизм, якого навіть за собою і не підозрювали. Ми ясно усвідомили те, що Україна для нас є надвисокою цінністю - вартістю в життя, а в доленосні миті виявилося, що і вищою за нього. Вічна шана і живий вогонь нашого серця тим, хто це довели, поклавши душу й тіло за волю України.
Ми навчилися покладатися на свої сили і не чекати захмарного лідера, який прийде, поведе і візьме всі рішення на себе. Натомість ми самі стаємо такими лідерами. Кожен на тому місці, яке вважає своїм робочим місцем активної дії.
Ми вчимося бути громадою і цінувати своє коло однодумців. Ми підтримуємо одне одного енергією і духом. Ми множимо позитив і нейтралізуємо негативність.
Ми усвідомили, що захист України - це наша і тільки наша громадянська відповідальність, і ми маємо захистити її від зовнішнього, а головніше - внутрішнього ворога.
Ми навчилися розрізняти за красивістю речей справжню суть і обличчя друзів і ворогів. Вчимося не давати себе дурити інформаційними атаками, не піддаватися на провокації і бути стійкими до хвиль паніки. На тлі усіх "важко" і "невимовно важко" ми вчимося утримувати у собі Світло Любові.
Ми підтримуємо свою армію, наші Українські Збройні Сили, і виношуємо думки про її реформацію. У нас зараз немає "не нашої справи". Всі дії і акції у державі Україна є насущно нашими і торкаються безпосердньо нашого кола авангарду, або духовної еліти. Примітка. До духовної еліти належить кожен, для кого Україна є його живим духом і серцем. І для кого питання "бути чи не бути" Україні - як по-справжньому незалежній, сильній і суверенній державі - є основним питанням його сьогоднішньої реальності.
Наша українська армія, як прийнято її називати, Збройні Сили України, всупереч тому, що її планомірно обкрадали і розвалювали антиукраїнські владні сили протягом… не скажу вже навіть скількох років, всупереч бездарному і зрадливому верховному командуванню, всупереч усьому цьому наша Українська Армія у моменти випробувань показала себе взірцем мужності і незламного козацького духу в особі своїх найкращих представників. З болем у серці стежили ми за подіями у Криму, а тепер на сході України... і весь цей час підтримуємо вогненно, духом і молитвами, нашу Українську Армію. Вся наша любов, повага і шана – їм, нашим чудовим українським чоловікам, захисникам і лицарям, які у найважчих умовах, які тільки можна уявити, здобувають перемогу духу над озброєним окупантом.
Перемога у цьому поєдинку сил буде за Істиною – бо інакше бути не може. Ми вийдемо з цього конфлікту, і нам багато про що треба буде думати. Реформація Армії, наших Збройних Сил – першочерговий і невідкладний крок.
Якою бачиться Українська Армія нашого завтра? Це, в першу чергу, армія високого патріотичного духу і такого ж високого професіоналізму. Це армія честі і гідності. В армії має честь служити лиш той, хто є патріотом України – і це аксіома. Особливо це стосується командного складу. Ці громадяни мають складати особливий тест – на патріотизм. І це ні в якому разі не перебільшення. Наша армія має бути устаткована і забезпечена так, щоб служити у ній було честю на рівні з обов‘язком. І то з обов‘язком не лише громадянським, а в першу чергу - обов‘язком серця. Незалежність нашої держави має бути укріплена силою армії, яка базується на трьох основах: Патріотизм, Честь, Професіоналізм. У цьому трисутті - всі вказані якості на першому місці.
Звичайно, зараз йдеться про духовні речі. Але хто сказав, що духовність у такій значній державній справі, як захист і служіння її недоторканності й суверенітету, так само як і служіння інтересам народу України, - не має посідати перше місце? Коли у всіх важливих державних питаннях ми в першу чергу керуватимемось духовністю, а потім усіма іншими цнотами та необхідностями, наша Україна стане першою у світі Духовною Республікою. Не плутаймо поняття духовності з релігійністю. Релігія - це людський винахід, а духовність - Божественний. Джерела цих понять різні. Тож усвідомимо: Україна покликана стати Державою Творчої Духовності і розкрити свій потенціал Божественного Центру на землі. І ми усвідомлено йдемо назустріч своїй еволюції. З Україною в серці і в просторі.
Коментарі
Гарна стаття. Дякую, п. Наталко! Підтримую все, а особливо таке: Особливо це стосується командного складу. Ці громадяни мають складати особливий тест – на патріотизм.
Навзаєм вдячна Вам, пане Анатолій, за підтримку, за спільнодумство)
Sapienti sat.
Згідна з Вами, п. Наталю. Дякую за такі чудові міркування.
“на протязі… не скажу вже навіть скількох років” - протягом!… не скажу вже навіть скількох років ...
Творімо разом мову Сенсар!
Щиро вдячна, пані Оксано! "Протягом", так :)
Sapienti sat.
Дякую.
Згоден :"Вічна шана і живий вогонь нашого серця тим, хто це довели, поклавши душу й тіло за волю України."
Наступний крок - використовуючи живий вогонь нашого серця з Україною в серці і в просторі вкладаємо душу й тіло в оздоровлення, розбудову і зміцнення України. Таким буде ще більша вічна шана.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Так! Мудра настанова. Дякую.
Sapienti sat.