Чому армія та спецслужби Ізраїлю є одними з найефективніших у світі

Український народ вже більше року веде національно-визвольну війну проти так званого «Русского Міра». Власне цю війну український народ веде вже кілька століть з часів принаймні Петра першого, Катерини другої, Володимира Леніна та Йосипа Сталіна… Самим своїм існуванням український народ завжди заперечував злочинні претензії Москви уособлювати так званий «Русскій мір». Ця війна завжди коштувала українцям незліченних жертв…

Ось знову… . Хтось може спитати: ЧОМУ? ЗА ЩО? Відповідь очевидна: Тому що МИ попри всі ЇХНІ скоєні проти нас  злочини не щезли, МИ Є, тому нас ЗНИЩУЮТЬ як робили це різними засобами століттями.

А ще НАС ХОЧУТЬ ЗАЛЯКАТИ: Або погодьтеся, що ВАС НЕМА, або… Один з останніх злочинів, обстріл з систем залпового вогню Маріуполя, до речі переважно російськомовного Маріуполя, але УКРАЇНСЬКОГО Маріуполя. За їхньою «русскомірною» логікою Маріуполь має бути або «русскомірним», або … має бути знищеним… . Така вона звичайна україноненависницька логіка….

Що з цим робити?

Ми пропонуємо розпочати низку публікацій стосовно цього питання. Маємо вибудувати СТРАТЕГІЮ ПЕРЕМОГИ. Власну СТРАТЕГІЮ, використавши досвід різних держав та народів, які будували колись власні СТРАТЕГІЇ ПЕРЕМОГИ, що давали РЕЗУЛЬТАТИ. Ми маємо використати досвід УСІХ, незалежно від того чий він, за принципом Ден Cяо Піна: не має значення якого кольору кішка, аби вона ловила мишей.

Почнемо з Ізраїлю, держави народу, доля якого певною мірою схожа з долею українців. Євреї два тисячоліття не мали держави, мріяли її відновити й нарешті відновили й відразу після її відновлення потрапили на війну. Й з того часу постійно воюють за збереження СВОЄЇ ДЕРЖАВИ, бо навколишній арабський світ так або інакше намагається знищити державу єврейського народу.

До речі у світі існувало тільки два бездержавних народи, які спромоглися свого часу створити дієві всесвітні організації: євреї й українці.

ЦАХАЛ (Армія Оборони Ізраїлю) та спецслужби Ізраїлю завжди були й є одними з найефективніших у світі

В чому секрет такої ефективності?

Колишній одноокий міністр оборони Ізраїлю Моше Даян: «Нам потрібна невелика професійна армія, ефективна й недорога, здатна вирішувати поточні проблеми безпеки й ведення обмежених кампаній, яка має ядерну зброю на випадок повної конфронтації. Інакше ми скотимося в економічну стагнацію».

Як все просто. При цьому у Ізраїлю не контрактна армія, там призивають навіть жінок. Тільки офіцерський склад, льотчики, персонал ВПС та працівники спецслужб – кадрові службовці. Решта – призовники. В результаті Ізраїль має одну з кращих та боєздатних армій світу.

Ізраїль завжди воював на двох-трьох фронтах одночасно проти ворогів, які мали чисельну перевагу, при цьому були потужно озброєні за допомогою СРСР. Як не дивно попри все Ізраїль завжди перемагав, перетворюючи війну у таке собі «багатоборство». Для перемоги використовувалося все що завгодно у карколомних комбінаціях від підкупу, дезінформації, несподіваних акцій спецпризначенців до жорстоких ударів авіації та танкових проривів. Військово-повітряні сили Ізраїль перетворив у непереборну кару небесну в поєднанні з розвідкою та спецпризначенцями.

Головним чинником, що забезпечував перемогу ізраїльтянам є воля до перемоги, яка завжди межувала із жорстокістю до ворогів Ізраїлю, це дозволяло позбавитися будь-яких обмежень при застосуванні військ.

По-друге це винятковий ґатунок ізраїльських політичних, військових керівників та лідерів спецслужб.

Ось, наприклад, кар’єра несамовитого Аріеля Шарона, героя трьох війн та прем’єр-міністра Ізраїлю в 2001–2005 роках. Він восени 1953 року у ранзі майора став на чолі першого в Ізраїлі підрозділю спецпризначення – «загону 101». Чотирнадцятого жовтня загін здійснив рейд відплати на військову базу палестинців в йорданському селі Кіббія. Бійці Шарона підірвали кілька десятків будинків й знищили 69 чоловік, в тому числі жінок та дітей. А мстилися вони за вбивство однієї ізраїльтянки й двох її дітей. Правда, Організація об’єднаних націй підняла ґвалт, загін довелося нібито розформувати – а насправді зробити його основою елітних повітрянодесантних частин. (Шарон й став їх командувачем).

Лідерами спецслужб Ізраїлю також були люди непересічні. Наприклад, Амі Аялон, колишній керівник спецслужби «Шин бет» – контррозвідки й внутрішньої безпеки Ізраїлю – в 1996-2000 роках. Він не колишній жандарм, який починав кар’єру із доносів на товаришів по університету, не чиновник, який півтора десятки років до того десь перекладав папірці. В 1963 потрапив на службу у розвідувально-диверсійний загін флоту («Сайярет-13»). В 1965 році після закінчення офіцерських курсів, очолив загін. Воював у Шестиденній війні 1967 року, в 1969 році висаджувався на острів Грін. Потім Аялон командував з’єднанням торпедних й ракетних катерів, був начальником двох військово-морських баз. У війні 1982 року на чолі загону десантників висаджувався в Бейруті. В 1988-1991 роках служив заступником командувача ВМС.

Й таку людину призначили головою контррозвідки держави, аналога нашої СБУ.

Подивимося на колишніх керівників легендарного «МОССАДу» (зовнішньої розвідки Ізраїлю). Ось Дані Ятом. Як й Аялон почав службу спецпризначенцем («Сайярет Міткал»). Відзначився у війні 1967 року. В травні 1972 року визволяв заручників, захоплених в аеропорту Тель-Авіву. В 1972 році став танкістом. В 1982 очолив розробку бронетанкової доктрини. Одночасно вчився на фізико-технічному факультеті Ієрусалимського університету! З 1985 року командує танковою бригадою. В 1996 році він очолив «МОССАД».

Іцхак Хофі, керував «МОССАДом» в 1974-1982 роках. В 1941 році Хофі став членом бойової сіоністської організації «Палмах», воював в першу арабсько-ізраїльську війну. Потім став професійним військовим й пройшов усі ступені офіцерської кар’єри, в 1973 році дослужився до командувача північної військової округи (фронт протистояння із Сирією). Він передбачив напад сирійців, привів свої сили в боєготовність – й відстояв Голанські висоти. Й знов перед нами майстер блискавичних ударів, а не кар’єрист, що вислужувався у районних та обласних«органах безпеки».

Подивимося на людину, що керувала «МОССАДом» в 1963-1969 роках. Меїр Аміт-Слуцький був одним із батьків блискучої перемоги у Шестиденній війні 1967 року.

Він також вийшов із бойовиків. Ще до створення Ізраїлю вступив в бойову структуру «Хагана». В першій війні 1948-1949 років зробив блискучу кар’єру: командував ротою, батальйоном, полком і був заступником командира бригади, став професійним військовим. Із піхотних командирів перейшов у танкові, впроваджував принцип «Роби, як я!» В 1956 році, під час війни з Єгиптом, Аміт – заступник начальника генштабу, керівник його оперативного відділу у ранзі генерал-майора. В сорокасемирічному віці (1958 рік) почав стажуватися у повітряному десанті, був важко травмованим. В 1961 році захистив дисертацію в Колумбійському університеті (США). Ось така біографія головного розвідника Ізраїлю доби важких випробувань. До речі, після керівництва «МОССАДом» пішов у промисловий бізнес, а в 1982 році запровадив програму «Амос» – створення першого ізраїльського супутника зв’язку.[1]

Таким чином дві перші складові ізраїльських перемог – воля, вірність традиціям свого народу та бездоганний відбір кадрів. Все інше випливає з цих двох чинників.

Далі можна відзначити винахідливість з якою вони залучали та інтегрували найрізноманітніші засоби не залежно від того до якого відомства вони належали: політичного, розвідувального чи військового. Якщо треба було когось підкупити, то не гребували й цим. Не останню роль грали зв’язки з єврейською діаспорою у цілому світі.

Безумовно залучалися й найновіші винаходи у всіх галузях науки та техніки.

Сьомого березня 1988 року троє палестинських бойовиків  із «Аль-ФАТХ» захопили автобус із співробітниками таємного ізраїльського ядерного центру в пустелі Негев. Спецслужби штурмували автобус й знищили усіх палестинців, але загинуло  троє ізраїльських ядерників.

Керівництво Ізраїлю вирішило помститися, знищити організатора теракту – Абу Джихада, який ховався у Тунісі. Вже шістнадцятого квітня того ж року вирок було виконано шляхом здійснення спільної операції спецпризначенців з «Сайярет Міткал», з розвідки «МОССАДу», флоту та авіації, яка мала кодову назву «Меч Гедеона».

У Туніс під виглядом арабів із Лівану відправилися троє працівників «МОССАДу», які орендували два мікроавтобуси й один легковий автомобіль, й дванадцятого квітня прибули в околиці прибережного містечка Сіді-Бу-Саіда, де розташовувалася вілла Абу Джихада. В той самий день тридцять бійців спеціального загону ВМС на ракетному катері вийшли у Середземне море й пішли на Туніс. У першу годину ночі 16 квітня вони висадилися на пляжі біля містечка, де їх вже чекали троє моссадівців з автомобілями. В той самий час на відстані тридцяти кілометрів від туніського берега летів «Боїнг -707», нібито ізраїльської компанії «Ель-Ал», нібито чартерним рейсом у Європу. На справді то був командний пункт, літак розвідки й постановник радіоперешкод одночасно. Він заглушив весь радіозв’язок в районі проведення рейду.

В цей час наземна група прикриття на першому мікроавтобусі перерізала телефонні дроти в кварталі, де стояла вілла Абу Джихада забезпечивши висування ударної групи із восьми осіб, перевдягнених в однострої туніського підрозділу боротьби з тероризмом.

На третю годину ночі вони вдерлися на віллу, застрелили ватажка палестинських бойовиків та його охоронців, знявши це на відеокамеру. Потім група повернулася на пляж, де їх забрав ракетний катер, а «Боїнг» полетів до Ізраїлю.

Операція «Меч Гедеона» стала яскравим прикладом того, як можна перемагати ворога нового типу недержавного, мережевого. Бойовиків та терористів. Ізраїль показав приклади завдання їм миттєвих поразок.

Ізраїльтяни знищували командирів палестинського опору в різних країнах світу. В квітні 1973 року ізраїльські спецпризначенці висадилися з гвинтокрила на пляжі Бейрута, сіли у вісім орендованих агентами розвідки легковиків й відправилися за адресами, де мешкали командири Організації визволення Палестини та «Чорного вересня». Всього за кілька годин було знищено п’ятнадцять ватажків палестинців. Ізраїльські бійці без втрат повернулися додому.

Коли в 1972 році на олімпійських іграх у Мюнхені палестинці із організації «Чорний вересень» знищили збірну команду Ізраїлю, прем’єр-міністр Голда Меїр дала команду «МОССАДу» створити особливий підрозділ «Гнів Богів». Він мав знищити усіх шістнадцятьох палестинців, які мали стосунок до теракту. В 1981 році задачу було розв’язано. Останнього ватажка терористів вбили у польському Лодзі.  В процесі роботи загін отримав нову назву «Кідон», тобто штик.

В 1985 році палестинці підірвали на Кіпрі ізраїльську яхту. Загинуло троє євреїв. У відповідь ізраїльтяни завдали удару по штаб-квартирі Організації визволення Палестини у Тунісі. У повітря злетіли важкі F-15 у супроводі повітряного радару типу «Хокай». З кількома дозаправками вони пройшли Середземним морем й знищили ціль у Тунісі бомбами та ракетами. Штаб-кватира ОВП загинула, при цьому постраждали мирні мешканці, але Ізраїль це ніколи не турбувало. Тодішній міністр оборони Ізраїлю заявив: «Цей рейд показав палестинцям, що довга рука Ізраїлю достане їх по цілому світі».

У війні з мережевими організаціями бойовиків та диверсантів Ізраїль завжди тримався простої філософії: не просто око за око, зуб за зуб, а десять очей за одне око. Закони «цивілізованого світу» скасовуються, коли треба покарати тих, хто мав нахабство напасти на Ізраїль, коли мова йде про помсту.

Порівняймо з діями, політичного, військового та керівництва спецслужб України скажімо після останніх терористичних акцій проти Маріуполя. Безумовно дуже важливо надати допомогу постраждалим. Віднайти кошти та засоби для відновлення зруйнованих об’єктів інфраструктури міста. Але ж жодного слова не було сказано стосовно негайного покарання винних. Адже усі події відбуваються на території України. Організатори та виконавці добре відомі. Проти терору та терористів можна й треба застосовувати будь-які засоби.

На тлі вічно нерішучих, не бажаючих приймати на себе відповідальність, «політкоректних» політиканів ізраїльські лідери – герої війн та зухвалі бойовики у минулому – добивалися всього, чого бажали.  

Саме так має діяти наша Батьківщина. Якщо країна тримається такої рішучої й жорсткої філософії, то все інше – ракети, винищувачі-бомбардувальники – додається до цього вольового кістяку. А він у ізраїльтян був завжди, з самого початку.