Реінкарнація - це поки духовне поняття. Це віра в те, що наші душі після смерті тіла здатні повторно переселятися в інші тіла.
Деякі люди нібито повертаються в земний світ для того, щоб полегшити свою карму, деякі - для того, щоб допомогти розвиватися іншим.
Є досить багато наукових доказів існування реінкарнації. Але як зрозуміти, чи жили ви раніше на Землі чи ні? І чи були ви людиною? Інтуїтивно багатьом людям здається, що так воно і є.
Ось чотири ознаки того, що ваш людський дух набагато старший вашого тіла.
1. Ви дуже добре "читаєте" людей.
З юних років ви помічали за собою, що вам досить одного погляду на людину, щоб зрозуміти дещо про її життя. Варто вам поспілкуватися з людиною декілька хвилин, як ви вже розумієте, як вона живе, щаслива вона чи ні, і які кошмари її мучать.
Здається, що всередині вас є програмне забезпечення, що дозволяє вам швидко скачувати інформацію про інші душі. Це все тому, що люди насправді один на одного дуже схожі: досить знати декілька десятків архетипів особистостей.
Якщо вашій душі тисячі років, і ви взаємодіяли з людьми кілька століть поспіль, то напевно вже добре орієнтуєтеся в цих архетипах. Щоб зрозуміти, хороша людина чи ні, вам не потрібно перевіряти її на детекторі брехні. Вам не потрібно довго роздумувати про те, чи варто довіряти вашому новому товаришеві. Такого роду інформацію ви отримуєте миттєво. З такими питаннями ваша інтуїція справляється дивовижно добре.
2. Ви насолоджуєтеся самотністю
Ви вмієте насолоджуватися самотністю і часом, який можна присвятити тільки собі. Це не тому, що ви соціопат і любите перебувати на самоті. Це тому, що ви краще за інших знаєте, що час, проведений у спостереженні за зірками, цікавіше часу, проведеного в ТРЦ.
Ви не відлюдник. Просто вам не потрібно спілкуватися з людьми тільки для того, щоб порадувати своє "Я". Ви не маєте потреби у схваленні однолітків або суспільному визнанні. Оскільки ви приходите в цей світ не в перший раз, вам не потрібні експерименти для того, щоб розуміти, який спосіб життя для вас комфортний. Вам як і раніше комфортно як на самоті, так і з іншими людьми. І ви завжди знаєте, коли цікавіше буде перший варіант, а коли - другий.
3. Вам не подобається устрій цього світу
Школа, робота, сімейні свята ... Ви стовбичите на цих заходах, приймаєте участь у всіх справах, але розумієте, що влаштовано це все не найкращим чином. Ви дуже часто замислюєтеся над тим, що люди чинять нерозумно.
Вам здається, що світ влаштований неправильним і нерозумним чином. Іноді вам здається, що ви - лев, змушений в суспільстві овець вести себе, як вівця. За життя вам часто доводиться робити вигляд, що вам цікаво, хоча насправді це не так. Іноді вам здається, що ви проживаєте не своє життя, а просто граєте чиюсь роль.
Ви більше за інших цікавитеся такими речами, як усвідомлені сновидіння, метафізика, духовність. І вам зовсім не подобається говорити про спорт, погоду і тому подібні речі.
4. Ви маєте незвичайний вплив на людей
Люди можуть приходити до вас за порадою, навіть якщо ви молодше їх на 10-20 років. Вони знають, що ви проникливі і мудрі не по роках.
Здається, що у вас особливий філософський погляд на життя. Здається, що ви відчуваєте життя набагато краще, ніж інші. Якщо ви на цій планеті живете вже не в перший раз, то знаєте справжню цінність таких речей, як терпіння, впевненість, чесність і самоаналіз.
Ті речі, на усвідомлення яких інші можуть витратити 10 років, ви здатні зрозуміти за рік. Все тому, що ваша душа вже проходила це раніше. Вам простіше, ніж іншим, справлятися з життєвими негараздами.
Вас не обтяжують питання слави, соціального статусу, будівництва будинку. Головне для вас - рости і розвиватися духовно.
Таки варто радіти в цьому світі. Я вже думав, що про мене нема чого писати. А виявляється...
Пройдуся по кожному пункту:
1. Не знаю, як я "читаю" людей, але перше враження про нову людину для мене має велике значення. Стараюся це враження в собі глушити, бо "суспільство" потребує комунікабельності. А далі, як фурункул, набирає, набирає і... я - монстр, а всі мене терплять, не вмію поводитися з людьми і т.д.
2. Нема потреби коментувати, саме так і почуваюся.
3. Той купив нову машину, будує хату, провернув якісь ґешефти... Мене верне від таких розмов. Для оточуючих мене людей я - ні на що не здатний, лінивий, витаю в небесах, страдаю єрундою.
4. В юності часто бувало, що люди виговорювалися мені, розказували саме сокровенне. Я питав, нащо вони це роблять, а один мені сказав: "Бо ти вмієш слухати". А далі я знову залишався сам.
Тепер важко сказати я сам, чи ні. Кидаюся щось робити цікаве, але перші ж невдачі зводять все нанівець. Нічого не доводжу до кінця. Розказувати комусь про пролеми? Це не для мене.
Філатович і Каганець показали новий шлях, відкрили нові двері. То ж зараз я на розпуттях між старим і новим. Хай Буде!
Si vis pacem, para bellum
Коментарі
1. Все таки - мова про душу чи про дух?
2. Ігор Каганець: "...Системоутворюючим ядром для будь-якої світоглядної системи чи ідеології є один з чотирьох метафізичних архетипів...."
Карл Юнг - архетипи.
"...Існує безліч класифікацій та групувань архетипів, а самих їх деякі вчені виділяють понад 70...."
...А ТІМ (тип інформаційного метаболізму) є 16....
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Очевидно, що про Дух. Просто автор статті під "Душею" розумів те, що ми розуміємо як "Дух".
Дуже добре, що ми колись розділили поняття "Дух" і "Душа". Їх дійсно не варто плутати, бо то різні речі.
Йдеться про безсмертний дух, який ще іноді позначають терміном "вічна душа".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Все таки мова про ДУШУ, бо це є основою особистості. Коли я щось знаю про перевтілення мене ж, то це оначає, що моя ДУША ділиться зі мною (теперішнім) колишнім набутим досвідом. Відбувається перетік інформації із ПІДСВІДОМОСТІ у СВІДОМІСТЬ. Я спілкувався з людьми, які пам"ятають про свої колишні життя.
У ситуаціях раптової смерті може зберігатися пам’ять попереднього життя. Див.: Анатолій Висота. Реінкарнація при передчасній смерті.
Проте це винятки з загального правила, згідно з яким при новому втіленні стирається пам’ять про попереднє втілення.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
А загалом ці ознаки правильно виділені.
Таки варто радіти в цьому світі. Я вже думав, що про мене нема чого писати. А виявляється...
Пройдуся по кожному пункту:
1. Не знаю, як я "читаю" людей, але перше враження про нову людину для мене має велике значення. Стараюся це враження в собі глушити, бо "суспільство" потребує комунікабельності. А далі, як фурункул, набирає, набирає і... я - монстр, а всі мене терплять, не вмію поводитися з людьми і т.д.
2. Нема потреби коментувати, саме так і почуваюся.
3. Той купив нову машину, будує хату, провернув якісь ґешефти... Мене верне від таких розмов. Для оточуючих мене людей я - ні на що не здатний, лінивий, витаю в небесах, страдаю єрундою.
4. В юності часто бувало, що люди виговорювалися мені, розказували саме сокровенне. Я питав, нащо вони це роблять, а один мені сказав: "Бо ти вмієш слухати". А далі я знову залишався сам.
Тепер важко сказати я сам, чи ні. Кидаюся щось робити цікаве, але перші ж невдачі зводять все нанівець. Нічого не доводжу до кінця. Розказувати комусь про пролеми? Це не для мене.
Філатович і Каганець показали новий шлях, відкрили нові двері. То ж зараз я на розпуттях між старим і новим. Хай Буде!
Si vis pacem, para bellum
Так, я думаю, що в цій статті і в твоєму коментарі, Андрій, багато людей себе впізнали. Просто таких меншість, тому інколи почуваємо себе трохи незручно серед "середньостатистичних" людей.
Але ще є таке, що багато людей "понадівали маски", щоб бути такі як всі. Але в підходящий момент вони їх скидають і робляться самі собою. Тому потенційно, людей, яких можна віднести до тих, про яких стаття, є набагато більше ніж здається. Просто треба створити умови, щоб вони стали самі собою і зрозуміли, що це краще ніж жити вигаданим життям і бути "такими як всі".
О, я також думала що це я тільки така, в мене ці самі ознаки. Навіть 3 роки тому,коли познайомилась зі своїм шефом, то в першій хвилині при потиску долоні, я зазнала дивного почуття, це енергія була позитивна, мені здавалось неначе це людина мені знайома, якась близька дуже. Ну і не помилилась, дуже цінна людина, і порядний роботодавець.
Щодо пункту 2 "Ви насолоджуєтесь самотністю". Дуже добре, що автор статті його виділив. Я теж вважаю, що насолоджуватись самотністю вміють тільки високодуховні сутності, тому що вони повністю самодостатні. Їм не потрібно постійно світити своє ЕГО, розповідаючи навколишнім про свої "пригоди". Тому комунікація заради комунікації для них взагалі непотрібна річ.
І як казав колись один дядько: "Якщо твоє щастя залежить від когось іншого, то ти не можеш бути щасливим". Хоча це, звичайно, не виключає потреби в деяких випадках взаємодіяти з іншими для досягнення певних цілей. Але це вже тимчасова потреба, а не постійна тяга "потусуватись з кимось" і "побазікати про все на світі".
На правдивості наступного твердження не наполягаю, але можливо можна говорити, що інтроверсія людини є ознакою хорошого духовного рівня. Оскільки інтроверти переважно відповідають всім 4 ознакам, наведеним в статті. Вони самодостатні. Черпають енергію з середини себе, а не з навколишніх. Тому незалежні від інших.
Іноді ця самодостаність у деяких обставинах стає залежною від залежності екстравертів) точно так же само як і екстраверти себе набагато краще почувають самодостатніми зі своєю здібністю до комунікації та комунікабельності, чого не скажеш про інтровертів..
Хай буде!
1. Так, це про мене. А також є відчуття, що з багатьма навколо я вже раніше була знайома. Та знаю про їх поведінку в екстримальних чи незвичних умовах - навіть краще за них самих!
2. При зустрічі з кимось у нас можуть бути однакові дежавю. Бачиш людину вперше, а, здається знаєш її багато років.
3. До деяких людей виникає миттєва відраза, хоча зовнішньо нібито гарні люди...
"І це життя пройде немов вода. Чи відлетить, як цвіт з вишневой гілки.
В житті одна помилка - не біда. Біда, коли усе життя - помилка"...
Скажіть будь ласка, а хто як вважає на рахунок багаторазового життя уві снах.?
Ми ж наче якби спимо на землі будучи вже втіленими..
Я це до чого веду, а до того що я у цьому році за останні 2-3 місяці уві снах проживаю наче якби вже не просто дні, а цілі тижні і навіть місяці.
А одного разу ну давненько якось, я навіть ще й встиг прожити таки геть усе життя починаючи з народження і завершуючи його смертю від старості..
Цікаві ознаки. Але ж колись же ж було і перше втілення. От як тоді потрібно було б доводити реальність реінкарнації?
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>
Перед першим втіленням ми про це знали. І моя суб'єктивна думка: реінкарнація - не теорема, а аксіома. Вона є. З нами, чи без нас. Вона нас веде, а не ми її доводимо.
Si vis pacem, para bellum
Після фільму: Jupiter Ascending http://fs.to/video/films/i4FI1mMhFNcDDH3YJu9TXMs-voskhozhdenije-jupiter.html Винокло запитання - Чи можлива реінкарнація душі з іншої планети, на цій планеті Земля?
Реальність існує незалежно від вас ... До тих пір, поки ви з цим згодні.