- Відвідувань: 51
- Переглядів: 55
Хай веселяться веселики
Світ:
Спецтема:
Журавель, журав, жура... Куди вже сумніше? Проте, нагадаю, що цей птах має й іншу назву — веселик. Власне, за давнім повір'ям, хто у весняний час назве веселика журавлем, той буде журитися весь рік. Адже цей птах до нас із вирію несе на крилах весну, радість, тепло й, звичайно, веселощі. Він у цей період, як і ми, радіє весні, веселиться, закохано танцює свою веснівку і справляє весіллячко для продовження роду. Його дитинчата вперше розпрямляють крильця і ширяють над українською землею аж до змужніння. І, зазвичай, веселик тоді зовсім не журиться, а радіє, викохуючи власних діток. Журба його проймає лиш з першим подихом холоду, бо він вимушений покидати облюбований край, і, прощально змахуючи крилами над нашою землею, птах тужно курличе. Саме тоді цього птаха заслужено можна називати журавлем.
Отож, поки весна веселить нас і веселковими барвами вдягає землю, називаймо цього птаха веселиком аж до вирію.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Де діти - там завжди весело. Це їх простір. Вони невимушено творять відповідні історії, відповідний світ. І не тільки. Якось вчителька з малювання зі здивуванням мені зізналася, що маленькі діти в художній студії творять дива, але, дорослішаючи, вони чомусь цей талант втрачають. Чому?
Тому що ми, дорослі, втягуємо їх у інші простори, тому що школа вбиває всі творчі начала, тому що життя заставляє зняти рожеві окуляри...
Мені цікава ваша виважена думка, п. Арсене.
Дякую за увагу та цікавий коментар.
Творімо разом мову Сенсар!
Коментарі
Дякую, пануню, Оксано!
Отже, називаймо птаха восени - журавлик, а навесні - веселик :-).
Кумедна історія мого дитинства:
Весною моя сестричка побачила в небі над хатою ключ цих диво-птахів, які поверталися в рідні краї. Маючи в пам'яті одну з їх назв - чорногуз - і переповнена радісними почуттями сестричка підстрибуючи вигукувала: "- Білоус! Білоус! Білоус!".
Кумедність ситуації в тому, що сусідами в нас були люди з прізвищем... саме так - Білоус. ;-)))))))))))))
Ми веселилися подвійно! І що веселики повернулися, і як зустріла їх моя сестричка! :-).
То ж, птахи ці справді приносять радість - ВЕСЕЛИКИ і є "веселики"!
Щиро дякую!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Я перепрошую, пане Арсене. ?А хіба чорногузами не лелек називають? ?Чи журавлі і лелеки це одне і те ж?
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>
Дякую за стимуляцію моїх пошуків, друже Аватаре!
Бачу, таки це різні птахи - лелеки і журавлі.
Але таки вони усі вони РіДість приносять! )))
Дякую за просвітлення!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Де діти - там завжди весело. Це їх простір. Вони невимушено творять відповідні історії, відповідний світ. І не тільки. Якось вчителька з малювання зі здивуванням мені зізналася, що маленькі діти в художній студії творять дива, але, дорослішаючи, вони чомусь цей талант втрачають. Чому?
Тому що ми, дорослі, втягуємо їх у інші простори, тому що школа вбиває всі творчі начала, тому що життя заставляє зняти рожеві окуляри...
Мені цікава ваша виважена думка, п. Арсене.
Дякую за увагу та цікавий коментар.
Творімо разом мову Сенсар!