Забудьте дещо, чому вас учили в школі

Елізер Юдковский

Найнебезпечніша звичка, яку вчать в школах, полягає в тому, що ви, навіть не розуміючи чогось, можете просто відтворити це, як папуга. Одна з найбільш фундаментальних навичок життя - усвідомити, коли тебе щось бентежить, а школа активно руйнує цю здатність. Вона вчить школярів думати, що вони «розуміють», якщо вони в змозі успішно відповісти на питання екзамену, що є дуже далекими від повноцінного засвоєння знань.

Учні вчать, що «їсти» означає «класти їжу в рот»; іспит не вимагає розжовувати ї або проковтувати, і вони залишаються голодними.

Основною причиною цієї проблеми може бути необхідність паралельно вивчати декілька предметів (кожен з них, зрозуміло, вимагає прочитувати великі обсяги текстів і виконувати чималу кількість домашніх робіт); розклад запланований під зубріння, і за цей час неможливо глибоко розжувати і неквапливо переварити знання.

Учням коледжів не дозволяють бути спантеличеними; якщо хтось з них вирішить сказати «Стривайте, а чи розумію я це насправді? Може, краще буде, якщо я проведу кілька днів, читаючи статті на цю тему, або звернуся до іншого підручника», він провалиться на всіх курсах, які взяв на чверть. Через місяць він зміг би зрозуміти матеріал краще і запам'ятати надовго, але божевільна функція корисності, що прийнята в університетах, не дозволяє цього.

Багато учнів, що пройшли через цей процес, після цього навіть не усвідомлюють того, що мають проблеми, і не помічають білих плям у своєму мисленні. Їх відучили брати паузу на роздуми.

Деякі студенти-фізики сприймають почуті знання як тверду істину і таким чином засвоюють звичку довіряти авторитету.

Видавати людям авторитетні знання у величезних обсягах може бути небезпечно, особливо, якщо ці знання вірні. Це може нашкодити критичному мисленню.

Але як бути? Розповідати учням історію фізики, як одні ідеї змінювалися іншими, вірними? «Ось стара ідея, ось нова, ось експеримент: нова ідея перемогла!» Повторіть цей урок десять разів, і якому мисленню ви навчите? «Нові ідеї завжди виграють; кожна нова думка у фізиці виявляється вірною». Так ви, як і раніше, не навчите критичному мисленню, тому що тільки покажете, як виглядає історія заднім числом. Ви навчите студента думати, що розрізняти правильні і помилкові ідеї - це абсолютно легко і просто, що навіть якщо немає нічого, що підтверджує нову думку, вона буде вірною.

Не виключено, що можна викладати історію фізики з історично реалістичної точки зору (не спираючись на ретроспективний погляд) і показувати студентам різні альтернативи, що були в той чи інший час, відтворюючи ті розбіжності та дискусії, що тоді мали місце.

Можливо, ви змогли б уникнути подачі готових знань на срібному блюді: покажіть їм різні версії рівнянь, які б були правдоподібні і попросіть визначити, яке з них правильне. Або попросіть придумати експерименти, які б дозволили розрізнити альтернативи. Це не настільки важко, як необхідно - щоб помічати аномалії без підказок і винаходити альтернативи, але цей спосіб був би величезним поліпшенням у порівнянні з тим, щоб просто запам'ятовувати авторитетні знання.

Мабуть, ви змогли б виробити звичку думати так: «Ідеї, отримані з авторитетного джерела, часто не є досконалими, але необхідно докласти величезних зусиль, щоб знайти ідею краще. Більшість можливих змін - на гірше, хоча кожне покращення - це обов'язково зміна».