Зовсім невдовзі в Україні відбудуться вибори місцевої влади. Особисто я знайомий з двома мерами невеликих міст України, яких можна сміливо назвати довгожителями серед їхніх колег. Цікаво, чи оберуть їх знов?.. (Зауваження: це не рекламний матеріал, просто певні "шаблони" не спрацьовують, коли йдеться про цих людей.) На фото у заголовку: мер Коростеня Володимир Москаленко серед учасників літфестивалю "Просто на Покрову - 2012" перед входом до меморіальної хати-музею поета Василя Юхимовича (с.Сингаї).
Так сталося, що я знайомий (не те щоб дуже близько, але особисто) з двома "мерами-довгожителями". З певних причин, обидва здаються мені людьми унікальними.
Беззмінний мер Славутича з 1990 року. Не готовий поручитись за це, але 25-літній термін керування містом, мабуть, можна вважати абсолютним рекордом в межах сучасної України. Славутич є "наймолодшим" містом України: принаймні в середині 2000-х років середній вік його жителів складав 27 років. Місто було побудоване серед лісів Чернігівщини (хоча підпорядковується воно безпосередньо столиці, а не обласному центру) після аварії на Чорнобильській АЕС для розміщення працівників атомної станції, які лишились працювати там: адже в ураженій радіацією Прип'яті жити неможливо...
Відколи вище керівництво України ухвалило рішення про остаточну зупинку й закриття ЧАЕС, перед керівництвом міста постало непросте завдання: не допустити колапсу міської економіки - а це доля багатьох монопрофільних міст (себто таких, що прив'язані до якогось одного потужного виробництва - шахти, електростанції тощо). Треба віддати належне Володимиру Удовиченку: і він сам, і підпорядкована йому адміністрація впорались блискуче! Звісно, цьому посприяло створення спеціальної економічної зони "Славутич", що посприяло відкриттю у місті різноманітних виробництв - але ж без наполегливості міського керівництва відкрити СЕЗ, мабуть, не вдалось би... Та й коли СЕЗ "Славутич" припинила функціонувати, економічного колапсу в місті не сталося. Не надто легко було колишніх робітників ЧАЕС, які раніше отримували зарплати з "атомними" коефіцієнтами, привабити роботою на приватних підприємствах, де платили менше.. Але ж перехід відбувся.
А тепер ще один дуже цікавий штрих мерської біографії: Володимир Удовиченко - висуванець... Партії регіонів! Підтвердження є отут:
Беззмінний мер Коростеня з 1998 року. Мабуть, важко знайти в нашій країні іншого міського керманича, такою ж мірою відданого мистецтву, як Володимир Москаленко. Наприклад, отакий факт: з 2000 року під патронатом міського керівництва в Коростені відбувається всеукраїнський літературний фестиваль "Просто на Покрову", до якого згодом додались дитячий літфестиваль "Література свіжого повітря" і літературна премія ім. Василя Юхимовича. Місто рясніє пам'ятниками, які нагадують про його славетну минувшину, починаючи з княжої доби, коли Іскоростень був столицею Древлянської землі. А ще в місті відбувається таке цікаве свято, як Фестиваль дерунів... і знов-таки, мер є одним з його найактивніших "двигунів" і учасників. Міський будинок культури, що ззовні, що зсередини - просто лялечка! Бібліотека... Краєзнавчий музей...
Літфестеваль "Просто на Покрову - 2015", який щойно відбувся, приніс мені зустріч з колежанкою - україномовною письменницею з Сєвєродонецька. Коростень вона відвідала вперше. Треба було бачити, з яким захватом вона дивилась на Володимира Москаленка, який на сцені міського будинку культури ім. Шевченка вручав фестивальні нагороди. Треба було чути нотки заздрості в її голосі, коли вона шепотіла: "Ех, нам би такого мера!.. Бо наш не те що мистецтва не розуміє - він загалом двох слів зв'язати не може, навіть з папірця через силу читає..."
А тепер ще один дуже цікавий штрих мерської біографії: Володимир Москаленко - висуванець... Комуністичної партії України! Підтвердження є отут:
Неодноразово спілкуючись як з Володимиром Удовиченком, так і з Володимиром Москаленком, я не чув, щоб хтось із них розмовляв російською мовою - тільки й виключно українською!
"Великих", "центральних" пам'ятників Леніну ні в Славутичі, ані в Коростені немає. Щодо Славутича - не пригадаю, чи споруджувався він там взагалі... Щодо Коростеня - пам'ятник Леніну перед міськвиконкомом ("центральний") був відкритий аж у 1985 році, культурно демонтований 22 лютого 2014 року. Про цю подію газета "День" написала (цитата): "Рішення про демонтаж прийнято на засіданні виконкому міськради за зверненням міського осередку КПУ" (http://www.day.kiev.ua/uk/news/220214-u-korosteni-demontuvali-pamyatnik-leninu). Оцініть ситуацію: міський осередок Компартії ініціює знесення пам'ятника вождеві світового пролетаріату, а міськвиконком під керівництвом мера-комуніста ухвалює остаточне рішення про це!..
Перебуваючи як в Славутичі, так і в Коростені, мені доводилося спілкуватись із найпересічнішими з пересічних громадян, на владу жодним чином не зав'язаних. Всі вони в обох містах були одностайні: слава Богу, що у них такий мер і що усі зміни влади в Україні не зачепили їхньої міської влади!.. А що мер їхній в одному випадку "регіонал", в іншому - комуніст?.. Байдуже! Головне, що мер знає проблеми міста, "по вуха" занурюється в ці проблеми й успішно їх вирішує.
Чи залишаться Володимир Удовиченко і Володимир Москаленко на теперішніх посадах після 25 жовтня?.. Не знаю. Люди вирішать це всього лише через пару тижнів, віддавши свої голоси "за" чи "проти" їхніх кандидатур. Так, тільки людям належить вирішувати, кому керувати їхніми містами надалі. Але якщо "регіонал" Удовиченко і комуніст Москаленко залишаться на теперішніх посадах... я не здивуюсь.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Мери-довгожителі
Зовсім невдовзі в Україні відбудуться вибори місцевої влади. Особисто я знайомий з двома мерами невеликих міст України, яких можна сміливо назвати довгожителями серед їхніх колег. Цікаво, чи оберуть їх знов?.. (Зауваження: це не рекламний матеріал, просто певні "шаблони" не спрацьовують, коли йдеться про цих людей.) На фото у заголовку: мер Коростеня Володимир Москаленко серед учасників літфестивалю "Просто на Покрову - 2012" перед входом до меморіальної хати-музею поета Василя Юхимовича (с.Сингаї).
img_4581.jpg
Так сталося, що я знайомий (не те щоб дуже близько, але особисто) з двома "мерами-довгожителями". З певних причин, обидва здаються мені людьми унікальними.
Володимир Удовиченко
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Беззмінний мер Славутича з 1990 року. Не готовий поручитись за це, але 25-літній термін керування містом, мабуть, можна вважати абсолютним рекордом в межах сучасної України. Славутич є "наймолодшим" містом України: принаймні в середині 2000-х років середній вік його жителів складав 27 років. Місто було побудоване серед лісів Чернігівщини (хоча підпорядковується воно безпосередньо столиці, а не обласному центру) після аварії на Чорнобильській АЕС для розміщення працівників атомної станції, які лишились працювати там: адже в ураженій радіацією Прип'яті жити неможливо...
Відколи вище керівництво України ухвалило рішення про остаточну зупинку й закриття ЧАЕС, перед керівництвом міста постало непросте завдання: не допустити колапсу міської економіки - а це доля багатьох монопрофільних міст (себто таких, що прив'язані до якогось одного потужного виробництва - шахти, електростанції тощо). Треба віддати належне Володимиру Удовиченку: і він сам, і підпорядкована йому адміністрація впорались блискуче! Звісно, цьому посприяло створення спеціальної економічної зони "Славутич", що посприяло відкриттю у місті різноманітних виробництв - але ж без наполегливості міського керівництва відкрити СЕЗ, мабуть, не вдалось би... Та й коли СЕЗ "Славутич" припинила функціонувати, економічного колапсу в місті не сталося. Не надто легко було колишніх робітників ЧАЕС, які раніше отримували зарплати з "атомними" коефіцієнтами, привабити роботою на приватних підприємствах, де платили менше.. Але ж перехід відбувся.
А тепер ще один дуже цікавий штрих мерської біографії: Володимир Удовиченко - висуванець... Партії регіонів! Підтвердження є отут:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
Володимир Москаленко
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Беззмінний мер Коростеня з 1998 року. Мабуть, важко знайти в нашій країні іншого міського керманича, такою ж мірою відданого мистецтву, як Володимир Москаленко. Наприклад, отакий факт: з 2000 року під патронатом міського керівництва в Коростені відбувається всеукраїнський літературний фестиваль "Просто на Покрову", до якого згодом додались дитячий літфестиваль "Література свіжого повітря" і літературна премія ім. Василя Юхимовича. Місто рясніє пам'ятниками, які нагадують про його славетну минувшину, починаючи з княжої доби, коли Іскоростень був столицею Древлянської землі. А ще в місті відбувається таке цікаве свято, як Фестиваль дерунів... і знов-таки, мер є одним з його найактивніших "двигунів" і учасників. Міський будинок культури, що ззовні, що зсередини - просто лялечка! Бібліотека... Краєзнавчий музей...
Літфестеваль "Просто на Покрову - 2015", який щойно відбувся, приніс мені зустріч з колежанкою - україномовною письменницею з Сєвєродонецька. Коростень вона відвідала вперше. Треба було бачити, з яким захватом вона дивилась на Володимира Москаленка, який на сцені міського будинку культури ім. Шевченка вручав фестивальні нагороди. Треба було чути нотки заздрості в її голосі, коли вона шепотіла: "Ех, нам би такого мера!.. Бо наш не те що мистецтва не розуміє - він загалом двох слів зв'язати не може, навіть з папірця через силу читає..."
А тепер ще один дуже цікавий штрих мерської біографії: Володимир Москаленко - висуванець... Комуністичної партії України! Підтвердження є отут:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
І дещо спільне про обох міських голів.
Неодноразово спілкуючись як з Володимиром Удовиченком, так і з Володимиром Москаленком, я не чув, щоб хтось із них розмовляв російською мовою - тільки й виключно українською!
"Великих", "центральних" пам'ятників Леніну ні в Славутичі, ані в Коростені немає. Щодо Славутича - не пригадаю, чи споруджувався він там взагалі... Щодо Коростеня - пам'ятник Леніну перед міськвиконкомом ("центральний") був відкритий аж у 1985 році, культурно демонтований 22 лютого 2014 року. Про цю подію газета "День" написала (цитата): "Рішення про демонтаж прийнято на засіданні виконкому міськради за зверненням міського осередку КПУ" (http://www.day.kiev.ua/uk/news/220214-u-korosteni-demontuvali-pamyatnik-leninu). Оцініть ситуацію: міський осередок Компартії ініціює знесення пам'ятника вождеві світового пролетаріату, а міськвиконком під керівництвом мера-комуніста ухвалює остаточне рішення про це!..
Перебуваючи як в Славутичі, так і в Коростені, мені доводилося спілкуватись із найпересічнішими з пересічних громадян, на владу жодним чином не зав'язаних. Всі вони в обох містах були одностайні: слава Богу, що у них такий мер і що усі зміни влади в Україні не зачепили їхньої міської влади!.. А що мер їхній в одному випадку "регіонал", в іншому - комуніст?.. Байдуже! Головне, що мер знає проблеми міста, "по вуха" занурюється в ці проблеми й успішно їх вирішує.
Чи залишаться Володимир Удовиченко і Володимир Москаленко на теперішніх посадах після 25 жовтня?.. Не знаю. Люди вирішать це всього лише через пару тижнів, віддавши свої голоси "за" чи "проти" їхніх кандидатур. Так, тільки людям належить вирішувати, кому керувати їхніми містами надалі. Але якщо "регіонал" Удовиченко і комуніст Москаленко залишаться на теперішніх посадах... я не здивуюсь.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь