Даріус Петрошіус: Ми вас розуміємо – тому й допомагаємо

Діалог з Депутатом Литовського Сейму Даріусом Петрошіусом веде журналіст Київського прес-клубу Петро Олар

П.О. – У Сеймі Литви організована і працює група литовських депутатів з питань України. Як вона створювалася і чим займається?

Д.П. – У нас в Парламенті давно така традиція, що є багато депутатських груп, і, природньо, одна з них займається проблемами України. Вона не сьогодні створена, вона була і раніше, але кожні чотири роки міняється склад депутатів. Там легше працювати тим людям, які займаються іноземними справами. Я належу до цієї групи, у нас в цій групі багато людей, напевно через те, що у вас гаряче.

П.О. – Я знаю, що Ви перебуваєте в комітеті Сейму з питань оборони і хотілося б почути Вашу думку про війну на Україні і наши спільні перемоги. Зараз в Україні створено громадський рух «Балтійсько-Чорноморська конфедерація», який прямо ставить питання нашої спільної безпеки в Європі. Вони цитують слова вашого Президента Далії Грібаускайте, яка дуже підтримує Україну, про те, що потрібно повертатися до нашої спільної історії, до Великого Литовського князівства. Ми разом у битві під Синіми водами врятували Європу. Хотілося б почути, в чому був секрет нашої сили в ті далекі часи?

Д.П. – Історія якраз і допомагає нам у співпраці. Так, я перебуваю в комітеті, який займається обороною. Питання України ми обговорюємо щотижня. Згадую перші наші засідання, коли Росія дуже швидко окупувала Крим. Ми тоді не вірили, що це буде можливо, а зараз про Крим багато країн навіть не говорять. Але Литва завжди говорила і буде говорити, що Крим має належати Україні, це є частина України, і це питання потрібно вирішити. Зараз ми активно допомагаємо Україні, не можу сказати Вам деталей, але передаємо військову допомогу, наші інструктора допомагають вашим військовим готуватися. Польща, Україна і Литва створили військовий підрозділ, де ми будемо разом з вами, як це було за часів Князівства, дуже давно, всіма силами допомагати Україні.

П.О. – Ми вдячні за те, що Литва була першою країною, яка ще на початку бойових дій забирала українських поранених на лікування, і навіть візи ставилися у внутрішні українські паспорти. Як вдалося такій малій країні так оперативно надати таку велику допомогу?

Д.П. – Це тому, що ми вас дуже добре розуміємо, тому що і у нас була окупація. Минуло 25 років і ми пішли від цієї окупації подалі. У вас ці проблеми виникають зараз. Коли це є в серці, ти розумієш інший народ і повинен йому допомогти. І справа не в паспорті – ми говоримо про людей, про здоров'я, про життя, і навіть питань не може бути.

П.О. – Як Ви думаєте, якби наші діди в 19 році ХХ століття підписали створення Балтійсько-Чорноморського союзу, що й було майже готове, то може ця геополітична вісь врятувала б Європу від останніх воєн?

Д.П. – Всякі осі, якщо вони говорять про мир, про протидію війні, де гинуть люди, потрібні. Було б краще, якби Україна, я знаю, що у вас є такі бажання, вступила в НАТО. Звичайно, це не так швидко, це велика геополітика, і ми бачимо, що зараз відбувається у світі. Україна у нас в Європі, Сирія – скрізь наш сусід Росія виявляє імперські амбіції. Вони займаються війною. Така вісь – Україна, Польща, Литва – була б дуже важлива, і я вважаю, що ми повинні знайти загальний формат.

П.О. - Якби громадянське суспільство Литви, України, Польщі на горизонтальному рівні виробило потребу створення такого союзу, то як би вчинили депутати та парламенти на такий запит знизу?

Д.П. – І Рада і наш Парламент повинні служити людям. Якщо безліч голосів каже, що так потрібно, то ми, парламентарії, повинні так і робити. Зараз, коли виникли проблеми в Сирії, і у нас виникли питання з міграцією, то багато простих литовців кажуть – не треба нам людей із Сирії, Іраку, давайте нам краще людей з України, ми їх розуміємо, вони наші брати і там така ж сама війна. Ми їх приймемо.

П.О. – Що б Ви хотіли передати своїм колегам з українського парламенту?

Д.П. – Я бачив по телевізору, що у вас і бійки бувають. У нас в Сеймі цього ніколи не було. Найголовніше, що б я хотів сказати: де б ти не був, у Литві чи Україні, парламентарій – просто слуга народу. Ти повинен прислухатися до слова і думки народу, а не до своїх особистих амбіцій. Хочу передати, щоб депутати Ради просто служили українському народу. У вас теж є різні думки, це важко, але в діалозі ви зможете знайти рішення. Рада, найвища інстанція в країні, повинна бути прикладом. Дуже погано, коли ти на політику дивишся, як на свій бізнес. Були й у нас великі політики, які говорили, що найприбутковіший бізнес – це політика. Знаєте, це дуже короткий шлях.
В Україні демократичні процеси почалися, там демократія переможе, я думаю, що таким людям буде погано і в політиці, і в бізнесі  – вони не знайдуть місця. Треба вибирати – йти в політику або залишатися в бізнесі і робити все чисто. У нас це минуле.

П.О. – У нас в Україні є один феномен: волонтери. Коли фактично була зруйнована і розкрадена армія, волонтери за короткий час взяли на себе відродження сили, духу і патріотизму в новій армії. Тепер вони – вагома сила нашого суспільства і мають вплив на владу. Волонтери відіграють головну роль у місцевому самоврядуванні. Яке значення приділяє Сейм громадянському суспільству, а також народній ініціативі?

Д.П. – Два чи три роки тому, до всіх цих подій, я повертався з Афганістану з українськими військовими. З одним полковником ми проговорили чотири години. Коли він говорив про те, що Україні нічим воювати, все вкрадено, нічого не працює, я не міг у це повірити. Коли я запитав, як буде далі з кар'єрою, він відповів, що він військовий і патріот, а такі в генерали не потрібні, щоб щось міняти. Я не розумів, що він говорив у той час, мені дивно здавалося. Так не може бути в армії нормальній країні. А тепер я знаю: коли вам потрібно було воювати – танки не могли їхати, бо щось вкрадено, літак не міг піднятися, бо палива немає. Погано це, погано. Але дуже добре, що патріоти є, і вони готові віддати все заради своєї країни.
У нас святкують День муніципалітету. У Литві це – основа управління країною. Якщо муніципалітет буде слугою народу і буде добре працювати, це за інерцією передасться і в Раду. І дуже важливо, щоб вибори до місцевої влади пройшли добре, щоб туди прийшли люди, які можуть працювати, хочуть працювати, а не представляти якісь свої інтереси. Наступний крок – це ваша Верховна Рада. Ті люди, які прийдуть зараз в місцеву владу, отримають рік-другий, щоб показати себе в роботі. І з них ви зможете вибрати гідну Верховну Раду.

П.О. – Ви політик не в першому поколінні, і у вас є діти. Ви хочете, щоб Ваші діти пішли в політику?

Д.П. – Відверто, ні, тому що це нелегка робота. Я б не хотів, щоб моя донька пішла в політику, але я не можу вирішувати за неї. Вона буде приймати рішення, я можу тільки порадити.

П.О. – Що Вам допомагає бути собою?

Д.П. – Ми – литовці. Не важливо, якою мовою ти говориш, литовською або російською, не в цьому суть. Головне, що ти в серці відчуваєш. Якщо ти Литву приймаєш як країну, свою країну, якщо ти патріот, якщо ти за неї, якщо ти бачиш, що там, де недобре, має бути змінено – так ти литовець. Важливо, що у тебе в серці.

Петро Олар, Таураге, Литва